Ухвала суду № 56942379, 30.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4489/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивача/апелянта Бондарчук Д.М. та Ставчук В.Б., представника відповідача Красного Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» (далі - ТОВ «Іст Грейнс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 р. №0000722203.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки в акті перевірки від 11.06.2015 р. №4139/15-53-22-03/37007918, з урахуванням результатів розгляду поданих Товариством проти нього заперечень (змінені податкові періоди щодо віднесення витрат на придбання товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2858389 грн. у 3-х кварталах 2013 р. Позивач зазначає, що формування витрат здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення коштів до витрат, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом ПП «Ан Транс» не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Іст Грейнс» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «Іст Грейнс» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників позивача/апелянта Бондарчук Д.М. та Ставчук В.Б., представника відповідача Красного Д.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі повідомлення від 26.05.2015 р. №305/10/22-03, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 26.05.2015 р. №838, співробітником податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Іст Грейнс» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ан Транс» за період - 2013 р., за результатами якої складено акт від 11.06.2015 р. №4139/15-53-22-03/37007918.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Іст Грейнс» п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 22858389 грн., у т.ч. в розрізі податкових періодів: півріччя 2013 р. - 1011302 грн., 3 квартали 2013 р. - 2858389 грн.

Не погодившись із вищезазначеними висновками за актом перевірки ТОВ «Іст Грейнс» надало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області заперечення, за результатами розгляду яких листом від 09.07.2015 р. №20100/10/15-53-22-03 Товариству повідомлено про те, що висновки змінені у визначенні податкових періодів щодо віднесення витрат на придбання товару до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Зокрема, зазначено про порушення Товариством податкового законодавства, в результаті чого неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 15044153 грн. в розрізі періодів звітності - 3 квартали 2013 р., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2858389 грн. у розрізі податкових періодів - 3 квартали 2013 р.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 р. №0000722203, яким ТОВ «Іст Грейнс» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2858389 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1429195 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Іст Грейнс» суд першої інстанції виходив з того, що рішення позивача є обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ «Іст Грейнс» (Покупець) в особі генерального директора ОСОБА_4 та ПП «Ан Транс» (Постачальник) в особі директора ОСОБА_5 були укладені договори поставки сільськогосподарської продукції №О/Пса-47 від 14.06.2013 р. (Т. 1 а.с. 63-64) та №О/Псв-47 від 24.07.2013 р. (Т. 1 а.с. 131-133).

За змістом вищезазначених договорів Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (п. 1.1). Відповідно до п. 1.2 зазначених Договорів Постачальник засвідчує Покупцю відсутність обмежень і заборон на відчуження, а також прав третіх осіб на Товар і наявність всіх повноважень представника Постачальника на укладання цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору №О/Пса-47 від 14.06.2013 р. Товар поставляється на умовах СРТ - базис поставки: визначається в Додаткових угодах до цього Договору (в редакції Інкотермс-2010) автомобільним транспортом. Згідно п. 3.1 Договору №О/Псв-47 від 24.07.2013 р. Товар поставляється на умовах СРТ - базис поставки: ТОВ «Боріваж», Одеська область, Комінтернівський район, смт. Нові Біляри (в редакції Інкотермс-2010) залізничним транспортом у відповідності до відвантажувальних інструкцій Покупця.

Згідно п. 2.2 Договорів Сторони встановлюють ціну в гривнях. Вартість (ціна) Товару визначається за взаємною згодою Сторонами та вказується у Додаткових угодах до Договорів.

До матеріалів справи додані копії відповідних Додаткових угод (Т. 1 а.с. 65-130, 134), які також підписані від імені Сторін: з боку Покупця - генеральним директором ОСОБА_4 та з боку Постачальника - директором ОСОБА_5.

З огляду на матеріали справи, протягом 2013 р. ТОВ «Іст Грейнс» та ПП «Ан Транс» задокументовано обсяг постачання продукції (ячмінь врожаю 2013 р.) по вищезазначеним договорам на загальну суму 15044153,61 грн. Постачальником в особі ОСОБА_5 виписано на адресу позивача видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури на відповідну суму, які обліковані останнім в якості витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно акту перевірки від 11.06.2015 р. №4139/15-53-22-03/37007918 податковий орган дійшов висновку про те, що вищезазначені операції поставки не мають ознак реальності внаслідок дефектності первинної документації, пославшись на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 р. по справі №522/20533/14-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 27.10.2014 р., укладену між підозрюваним ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Одеської області ОСОБА_6.

Зокрема, досудовим розслідуванням та судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Ан Транс» (код ЄДР 36154115) зареєстровано 15.10.2008 р. у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за адресою: АДРЕСА_1, та отримано свідоцтво про державну реєстрацію, про що здійснено запис у Єдиному державному реєстрі фізичних та юридичних осіб-підприємців за НОМЕР_1; 16.10.2008 зареєстровано та поставлено на облік як платника податків в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПА України в Одеській області та 24.11.2008 р. видано свідоцтво платника податку на додану вартість за №100152104.

У січні 2013 року ОСОБА_5, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 100 доларів США (800 гривень), надав згоду невстановленій слідством особі перереєструвати на своє ім'я приватне підприємство «Ан Транс».

Згідно протоколу №30/01 Загальних зборів учасників ПП «Ан Транс» від 30.01.2013 р., ОСОБА_5 включений до складу учасників Підприємства та отримав 100 відсотків статутного капіталу ПП «Ан Транс», чим самим став одноособовим засновником підприємства. Також, ОСОБА_5 засвідчив своїм підписом Статут ПП «Ан Транс» в новій редакції, затверджений протоколом №30/01 Загальних Зборів Учасників ПП «Ан Транс» від 30.01.2013 р., на підставі чого здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП «Ан Транс» у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції за №15561070008033705. В лютому-березні 2013 р. ОСОБА_5 відкрив поточні рахунки ПП «Ан Транс» у АТ «Фінростбанк» та ПАТ «КБ «Надра».

В подальшому, після виконання необхідних дій, які пов'язані з перереєстрацією підприємства, всі реєстраційні та засновницькі документи, а також печатку ПП «Ан Транс» ОСОБА_5 передав невстановленій слідством особі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України, визнав повністю та підтвердив, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Вищезазначеним вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 р. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України. Вирок набрав законної сили 07.12.2014 р.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні встановлює обов'язок суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність преюдиційних підстав для визнання укладених ПП «Ан Транс» в особі ОСОБА_5 договорів поставок сільськогосподарської продукції №О/Пса-47 від 14.06.2013 р. та №О/Псв-47 від 24.07.2013 р. нікчемними в силу 219, 228 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід враховувати, що у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що ОСОБА_5 - засновник та директор ПП «Ан Транс» ( контрагента ТОВ «Іст Грейнс») заперечує свою участь у створенні та діяльності ПП «Ант Транс», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Незаконною діяльністю, прикрити яку прагнуть особи, винні у фіктивному підприємництві, визнається, зокрема: легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом; одержання кредитів нібито для здійснення підприємницької діяльності; ухилення від сплати податків; конвертація безготівкових коштів у готівку; ведення недобросовісної конкурентної боротьби; монополізація ринку товарів і послуг; одержання в оренду приміщень і земельних ділянок з метою їх використання для інших потреб, відмінних від легального підприємництва; залучення коштів населення з їх подальшим використанням у власних інтересах, приховування ролі фактичного інвестора у придбанні певного об'єкта тощо.

Згідно належним чином завіреної копії протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 10.09.2014 р., проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження №32014160000000149, останній пояснив, що будь-яких документів від імені ПП «Ан Транс» не підписував. При цьому ОСОБА_5 зазначив, що розумів, що ПП «Ан Транс» займається незаконною діяльністю, оскільки він, як головна особа на підприємстві - засновник та директор, не приймав участі в господарській діяльності ПП «Ан Транс» (на ведення діяльності він нікого не уповноважував).

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, приходить до висновку про те, що укладені ПП «Ан Транс» в особі ОСОБА_5 договори поставки сільськогосподарської продукції №О/Пса-47 від 14.06.2013 р. та №О/Псв-47 від 24.07.2013 р. є нікчемними в силу 219, 228 Цивільного кодексу України, а всі складені на виконання вищевказаних договорів звітні документи не посвідчують фактів придбання товару, що унеможливлює віднесення Товариством задокументованих грошових переказів до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення зазначених витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно послався на рішення Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), у яких зазначено, що докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акт виконаних робіт), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Також, у постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. №568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Також, колегія суддів вважає за необхідне додати, що в подальшому, Верховний суд у своїх постановах від 12.01.16 р., 01.12.15 р. та 02.12.15 р. також наголошує на тому, що особа взяла участь у придбанні підприємства шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб як співвиконавець скоєння цього злочину. Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Виходячи з цього, колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання апелянта на те, що договори поставки с/г продукції були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки, з урахуванням викладеного, не можуть вважатись розумним поясненням через їхню низьку ймовірність, адже всі задокументовані дії (укладення договорів, додаткових угод до договорів, виписка видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур) на виконання договорів з боку Постачальника - ПП «Ан Транс» виконувались за підписом ОСОБА_5 (які ним не вчинялись) та з використанням печатки підприємства, яка була передана ним невстановленій слідством особі.

Апелянт наполягає на бездоказовості висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій, посилаючись на покладені в їх основу припущення та голослівність та фактично зважаючи на презумпцію дійсності. При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що в обґрунтування протилежного позивач не наводить переконливу аргументацію, а надає мінімальний пакет документів для документування господарських операцій, як достатній для цілей оподаткування, більшість з якої пов'язана із подальшою реалізацією придбаного товару. При цьому слід критично оцінювати вищезазначену документацію, оскільки вона жодним чином не свідчить про фактичність (реальність) виконання договорів, укладених із ПП «Ан Транс». Зокрема, реалізація позивачем аналогічного товару на користь інших контрагентів не доводить факту придбання цього товару саме у ПП «Ан Транс», оскільки відповідний товар (ячмінь 2013 р. врожаю) не визначений індивідуальними ознаками і надані до суду документи не доводять його походження від ПП «Ан Транс». Товар «ячмінь врожаю 2013 р.» визначений тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - отже визначений лише родовими ознаками. Будь-яких доказів подальшої реалізації партій товару, які були придбані саме у ПП «Ан Транс» позивачем не надано.

Судом першої інстанції також правильно не прийнято до уваги надані позивачем додаткові докази (баланс за 2013-2014 рр., звітність про суми нарахування заробітної плати), якими підтверджується достатня матеріальна база ТОВ «Іст Грейнс» для здійснення основного виду діяльності (основні засоби та персонал), оскільки ці відомості також не є підтвердженнями товарності операцій із контрагентом ПП «Ан Транс». Акт звірки взаємних розрахунків за 2013 р. між ТОВ «Іст Грейнс» та ПП «Ан Транс», акт звірки за 2013-2014 рр. між позивачем та SGAF General Trading також жодним чином не є підтвердженням реальності операцій саме з ПП «Ан Транс» та з урахуванням встановлених судом обставин свідчать лише про документування відповідних операцій із ПП «Ан Транс», а не про їх реальність.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2015 р. №826/18634/15, зокрема на те, що визнання винним ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, не виключає можливості здійснення ПП «Ан Транс» реальних господарських операцій. Так, згідно протоколу допиту свідка від 10.09.2015 р. ОСОБА_5 жодної діяльності, як директор ПП «Ан Транс» не здійснював, рухом коштів по рахунку не керував, товарів ніде не купував та не реалізовував, жодних документів фінансово-господарської діяльності ПП «Ан Транс» після відкриття рахунків у банку не складав та не підписував. У цьому аспекті належить приділити увагу правовій позиції Верховного Суду України (постанова від 05.03.2012 р. №21-421а11), відповідно до якої первинні документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Натомість, всі складені на виконання договорів поставки сільськогосподарської продукції №О/Пса-47 від 14.06.2013 р. та №О/Псв-47 від 24.07.2013 р. з боку Постачальника - ПП «Ан Транс» підписані ОСОБА_5, який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності, що нівелює правове значення відповідної первинної документації, позбавляючи останню належності доказовості.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку з фактами неподання позивачем доказів фактичного вчинення дій у процесі виконання розглядуваних операцій, були цілком об'єктивно оцінені співробітниками податкового органу, як доказ безтоварності цих операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку підприємства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Іст Грейнс».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. Натомість позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14.07.2015 р. №0000722203.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов