Ухвала суду № 56942305, 29.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
29.03.2016
Номер справи
2а-3747/12/0970
Номер документу
56942305
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Справа № 876/7469/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг СіТі ЛТД» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг СіТі ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.09.2012 року № 0001092201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 335940,00 грн., в тому числі 286705,00 грн. за основним платежем і 49235,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0001082201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 436487,00 грн., в тому числі 371034,00 грн. за основним платежем і 65454,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» не підтвердило реальності фактів придбання товарів та послуг у ПП «Дім споживчого побуту-Бріз», ТзОВ «Екзільторг», ТзОВ «РА Фаворит», ТзОВ «Мілоса», ТОВ «Сфера Інформ», ТзОВ «ТЦ «Всесвітній Стиль», ТзОВ «Торгсервіспостач», ТзОВ «Трнасінвест-груп», а тому витрати позивача на їх придбання та суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні цих товарів і послуг, на думку суду, не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки податкового органу про порушення ним податкового законодавства є протиправними та необґрунтованими, оскільки перевіряючим були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ПП «Дім споживчого побуту «Бріз», ТзОВ «Екзільторг», ТзОВ «РА Фаворит», ТзОВ «Мілоса», ТОВ «Сфера Інформ», ТзОВ «ТЦ «Всесвітній Стиль», ТзОВ «Торгсервіспостач» і ТзОВ «Трнасінвест-груп». Також позивач вважає, що договори, укладені ним з даними підприємствами, не можуть визнаватися нікчемними, оскільки повністю відповідають вимогами ст. 207 Цивільного кодексу України і, крім того, податковий орган не наділений повноваженнями з власної ініціативи визнавати договори нікчемними. А відсутність у зазначених контрагентів основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність підприємства за юридичною адресою, на думку позивача, не є беззаперечним доказом неможливості здійснення ними господарської діяльності, а також не може бути підставою застосування будь-яких негативних наслідків для нього, оскільки законодавством не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку можливості виконання договірних зобов'язань контрагентами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 23.08.2012 року по 06.09.2012 року працівники Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську провели планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року до 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2012 року №7369/22-1357653/0.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 135.1, 135.2, 135.4 ст. 135, п. п. 137.1, 137.4, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4, 138.6, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 371034,00 грн., та п. 4.1 ст. 4, п. 7.1, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 286705,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську 26.09.2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001092201, яким ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 335940,00 грн., в тому числі 286705,00 грн. за основним платежем і 49235,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0001082201, яким ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 436487,00 грн., в тому числі 371034,00 грн. за основним платежем і 65454,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» оскаржило дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого його скарги було залишено без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України (з врахуванням окремих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до змісту п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та п. 201.6 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону і п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» стверджує, що в періодах, які перевірялись, придбало товари та послуги у ПП «Дім споживчого побуту «Бріз», ТзОВ «Екзільторг», ТзОВ «РА Фаворит», ТзОВ «Мілоса», ТОВ «Сфера Інформ», ТзОВ «ТЦ «Всесвітній Стиль», ТзОВ «Торгсервіспостач» і ТзОВ «Трансінвест-груп».

На підтвердження реального здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами, а саме фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг (робіт), позивач надав податковому органу і суду податкові та видаткові накладні, виписані від імені цих підприємств, та акти здачі-приймання наданих послуг.

Також на підтвердження оплати вартості придбаних товарів та послуг позивач надав відповідні платіжні доручення.

Разом з тим колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями цих Правил учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

А відповідно до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно із змістом наведених норм товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Однак всупереч вимогам наведених норм законодавства позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи інших товаросупровідних документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки зазначеними вище контрагентами товарно-матеріальних цінностей, вказаних у видаткових і податкових накладних, в зв'язку з чим поставка цих товарів позивачу не може вважатись встановленим фактом.

Також відповідач надав суду акти перевірок зазначених вище контрагентів позивача, складені органами державної податкової служби за місцезнаходженням цих контрагентів та інші документи щодо діяльності цих підприємств, а саме наступні.

В акті від 05.04.2011 року № 449/23-5/36673488 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Дім споживчого побуту «Бріз» щодо правових відносин з платниками податків за період березень-серпень 2010 року, складеному Державною податковою інспекцією в Приморському районі м. Одеси, зазначено, що ПП «Дім споживчого побуту «Бріз» декларацію з податку на прибуток за 2010 рік не надано, в зв'язку з чим інформація щодо наявності основних виробничих фондів відсутня. Відповідно до довідки форми 1-ДФ надана за І квартал 2010 року кількість працюючих на підприємстві - 1 особа. На підставі наведеного перевіряючі дійшли висновку про відсутність у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, оскільки у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

В акті від 14.02.2011 року № 80/23-2/37003028 про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «РА «Фаворит» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року до 31.12.2010 року, складеному Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва, зафіксовано відсутність у підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання , сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. На момент проведення перевірки первинні та інші документи відсутні і за адресою, вказаною в реєстраційних документах, ТзОВ «РА «Фаворит» не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відоме. ОСОБА_1, який згідно з реєстраційними документами є директором підприємства, пояснив, що жодних договорів та бухгалтерських документів він не підписував, звітність до податкових органів ніколи не складав і не подавав, печатки підприємства не бачив і йому не відомо хто працює на підприємстві і здійснює діяльність від його імені, а він сам не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства і не знає яку саме діяльність воно здійснює. Також за результатами почеркознавчого дослідження підписів директора ТзОВ «РА «Фаворит» ОСОБА_1 встановлено, що підписи виконані від його імені на копії довіреності від 11.03.2010 року серії ВМК № 219385, деклараціях з податку на прибуток за І півріччя 2010 року і за 3 квартали 2010 року, деклараціях з податку на додану вартість і додатках до них за травень і червень 2010 року, реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року в кінці документу - ймовірно виконані різними (декількома) особами. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2011 року припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція Фаворит».

У висновку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 11.04.2011 року № 1015/23-621-36972584 про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Ельзікторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства і щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту і відображення їх показників у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року до 28.02.2011 року, зазначено, що 29.03.2011 року працівники Управління податкової міліції та Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації в Київській області здійснили виїзд до місця проживання ОСОБА_2, який є засновником, директором і головним бухгалтером ТзОВ «Ельзікторг». З пояснень, які надала ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2, було з'ясовано, що останній протягом року знаходиться на лікуванні в тубдиспансері в Автономній Республіці Крим, а також, що він не являється керівником ТзОВ «Ельзікторг», взагалі ніколи не працював і навіть не мав трудової книжки, за освітою має професію слюсаря-сантехніка. Щодо діяльності зазначеного підприємства, то на дату складання висновку його стан платника « 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

В акті від 08.08.2011 року № 1065/23-9/37142410 про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Мілоса» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, складеному Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва, зазначено, що згідно податкової звітності та проведених заходів у ТзОВ «Мілоса» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. На момент проведення перевірки відсутні первинні та інші документи ТзОВ «Мілоса», а також саме підприємство відсутнє за адресою, вказаною в реєстраційних документах. ОСОБА_4, який згідно з реєстраційними документами є директором та засновником підприємства, надав пояснення про непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Мілоса». Також згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 08.07.2011 року № 1165, проведеної спеціалістом Науково-дослідного експертного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року та додатку до неї, зроблений не ОСОБА_4, а іншими невстановленими особами.

У висновку від 12.04.2011 року № 41/23-205/37334088 про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Сфера Інформ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28 02.2011 року, висновку від 06.05.2011 року № 75/23-205/37334088 про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Сфера Інформ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 рік, та акті про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Сфера Інформ» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.04.2011 року, складених Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва, зазначено, що перевіркою правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість ТзОВ «Сфера Інформ» встановлено завищення податкових зобов'язань на суму 2414426,00 грн. та податкового кредит на суму 2386347,00 грн. Також слідчим відділом Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в м. Києві порушено кримінальну справу № 70-00527 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України, а саме по факту створення фіктивних суб'єктів господарської діяльності, в тому числі ТзОВ «Сфера Інформ».

В акті від 21.06.2012 року №2016/22-9/36018185 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ТЦ «Всесвітній Стиль» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2009 року до 31.05.2012 року, складеному Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва, зазначено, що Відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва передано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності № 869 (службова записка від 12.06.2012 року №5411/вн/07-06/30). Також в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсяг реалізації товарів (робіт, послуг).

В актах від 17.03.2011 року № 235/23-10/37001827 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Торгсервіспостач» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року до 31.01.2011 року та від 11.04.2011 року № 391/23-10/37001827 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Торгсервіспостач» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року до 28.02.2011 року, складених Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва, зазначено, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Торгсервіспостач» відповідно до даних 1-ДФ - 1 особа. Підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. 03.08.2010 року працівники Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відібрали пояснення в ОСОБА_5, який значиться директором ТзОВ «Торгсервіспостач», в яких останній пояснив, що здійснив реєстрацію підприємства за винагороду у розмірі 1500,00 грн., однак жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності не має.

В акті від 19.09.2011 року № 349/23-304/37334109 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Трансінвест-груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.06.2011 року, складеному Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва, зазначено про неможливість фактичного здійснення ТзОВ «Трансінвест-груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому колегія суддів враховує, що кожна із наведених вище обставин сама по собі не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій, однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та ПП «Дім споживчого побуту «Бріз», ТзОВ «Екзільторг», ТзОВ «РА Фаворит», ТзОВ «Мілоса», ТОВ «Сфера Інформ», ТзОВ «ТЦ «Всесвітній Стиль», ТзОВ «Торгсервіспостач» і ТзОВ «Трансінвест-груп» мали реальний (товарний) характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем товарів від зазначених підприємств, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Біг СіТі ЛТД» сформувало витрати і податковий кредит з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, за результатами взаємовідносин із зазначеними контрагентами з порушенням вимог законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг СіТі ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі № 2а-3747/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг СіТі ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді В.В. Святецький

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 04.04.2016 року

Попередній документ : 56942278
Наступний документ : 56942323