Ухвала суду № 56942193, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9117/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2016 року у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження фіктивності договорів про надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців транспортних послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна агенція «Маркетингком» та ТОВ «Ковенант».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, відповідно до наказу від 12 листопада 2012 року №1685/17-20, направлень на перевірку від 27 листопада 2012 року №7069/17-20, №7068/17-20 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС, правонаступником якої на час розгляду справи в суді є ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складено акт від 17 грудня 2012 року №2248/17-20/НОМЕР_1, у якому зафіксовані порушення позивачем:

1) п.16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16, п.177.2, пп.177.4 ст.177, п.178.3 ст.178 ПК України - неналежне ведення обліку витрат, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в звітному періоді 2011 рік на суму 286666,65 грн.

За результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 47236,03 грн.;

2) пп.7.4.3 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено (неправомірно сформований) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах - І кв. 2010 року в сумі 35833,00 грн. та ІІ кв.2010 року в сумі 9667,00 грн.;

пп.198.1.а п.198.1 ст.198, пп.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено (неправомірно сформований) податковий кредит з податку на додану вартість в звітних податкових періодах - січні 2011 року - на 3833,00 грн., лютому 2011 року на 6333,00 грн., березні 2011 року на 6600,00 грн., квітні 2011 року на 7267,00 грн., травні 2011 року на 5000,00 грн., червні 2011 року на 8000,00 грн., липні 2011 року на 8800,00 грн., серпні 2011 року на 6000,00 грн., вересні 2011 року на 9000,00 грн., жовтні 2011 року на 6000,00 грн., грудні 2011 року на 233,00 грн.

За результатами перевірки позивачу визначено (донараховано) податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 112566,00 грн.

На підставі акту перевірки від 17 грудня 2012 року №2248/17-20/НОМЕР_1 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №101/17-20, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - СГД в сумі 59045,04 грн., в тому числі за основним платежем 47236,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11809,01 грн.; №100/17-20, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 131450,25 грн., в тому числі за основним платежем 112566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18884,25 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку, а наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин).

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 177.1 ст.177 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу вимог п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ст.138 ПК України).

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин з ТОВ «Ковенант») сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна агенція «Маркетингком») право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається із положень п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин з ТОВ «Ковенант»). Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності, з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - на загальній системі оподаткування. Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19 серпня 2009 року №100241044, виданого ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Ковенант», ТОВ «РА «Маркетингком», що свідчить про те, що правочини між вищеназваними товариствами та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків. При цьому, відповідач дійшов висновку, що по взаємовідносинам з ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «РА «Маркетингком» позивачем занижено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за 2011 рік на загальну суму 286666,65 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 47236,03 грн. за 2011 рік. Крім того, податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ковенант» за період І-ІІ квартал 2010 року на суму 45500,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Радіант-Сервіс» за період січень-травень 2011 року на суму 29033,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «РА «Маркетингком» за період червень-жовтень 2011 року на суму 37800,00 грн.

З метою дослідження фактичного придбання послуг необхідно аналізувати умови їх постачання, досліджувати усі первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, підстави, зміст придбаних послуг відповідно до умов договорів, їх вартість і виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2011 року між позивачем (замовник) і ТОВ «РА «Маркетингком» (виконавець) укладено договір №01/0611 на надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати роботу з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору мета надання послуг - пошук потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України. Вивчення та аналіз необхідності надання послуг в сфері транспортних послуг по території України. Терміни та форма надання послуг узгоджується в додатках до договору, шляхом обміну кореспонденцією, або в усній формі (п.1.3 договору).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем подано до суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): від 31 жовтня 2011 року на суму 36000,00 грн., від 30 вересня 2011 року №ОУ-0000732 на суму 54000,00 грн., від 31 серпня 2011 року №УО0000579 на суму 36000,00 грн., від 29 липня 2011 року №ОУ-0000466 на суму 22000,00 грн., від 15 липня 2011 року №ОУ-0000465 на суму 22000,00 грн., від 30 червня 2011 року №ОУ-0000344 на суму 20000,00 грн., від 15 червня 2011 року №ОУ-0000331 на суму 20000,00 грн. та податкові накладні від 31 жовтня 2011 року №63, від 30 вересня 2011 року №45, від 31 серпня 2011 року №43, від 29 липня 2011 року №62, від 15 липня 2011 року №14, від 30 червня 2011 року №70, від 15 червня 2011 року №23.

Будь-яких інших документів, які б підтверджували здійснення відповідних господарських операцій між позивачем та ТОВ «РА «Маркетингком», до суду надано не було.

04 січня 2010 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Ковенант» укладено договір №0101/10 на надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати роботу з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору мета надання послуг - пошук потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України. Вивчення та аналіз необхідності надання послуг в сфері транспортних послуг по території України. Терміни та форма надання послуг узгоджується в додатках до договору, шляхом обміну кореспонденцією, або в усній формі (п.1.3 договору).

Умови договору №0101/10 від 04 січня 2010 року аналогічні умовам договору №01/0611 від 01 червня 2011 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано аналогічні за змістом акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31 травня 2010 року №б/н на суму 15000,00 грн., від 14 квітня 2010 року №2335 на суму 25000,00 грн., від 30 квітня 2010 року №2550 на суму 18000,00 грн., від 31 березня 2010 року №2188/1 на суму 30000,00 грн., від 18 березня 2010 року №1920 на суму 50000,00 грн., від 09 березня 2010 року №1736 на суму 30000,00 грн., від 28 лютого 2010 року №1438 на суму 65000,00 грн., від 29 січня 2010 року №б/н на суму 40000,00 грн. та податкові накладні від 31 травня 2010 року №2898, від 14 квітня 2010 року №2335, від 30 квітня 2010 року №2550, від 31 березня 2010 року №2188/1, від 18 березня 2010 року №1920, від 09 березня 2010 року №1736, від 09 лютого 2010 року №1180, від 22 лютого 2010 року №1438, від 15 січня 2010 року №866, від 22 січня 2010 року №945, відповідно до яких контрагентом були виконані роботи з пошуку потенційних споживачів та виконавців транспортних послуг (згідно податкових накладних - послуги в сфері маркетингу), та жодних інших документів на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором надано не було.

Також 04 січня 2011 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Радіант-Сервіс» укладено договір №01/11 на надання послуг по пошуку потенційних споживачів та виконавців, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти виконати роботу з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору мета надання послуг - пошук потенційних покупців та виконавців транспортних послуг по території України. Вивчення та аналіз необхідності надання послуг в сфері транспортних послуг по території України. Терміни та форма надання послуг узгоджується в додатках до договору, шляхом обміну кореспонденцією, або в усній формі (п.1.3 договору).

Умови договору №01/11 від 04 січня 2011 року аналогічні умовам договорам №01/0611 від 01 червня 2011 року та №0101/10 від 04 січня 2010 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано аналогічні за змістом акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 травня 2011 року на суму 30000,00 грн., від 29 квітня 2011 року на суму 43600,00 грн., від 31 березня 2011 року на суму 39600,00 грн., від 28 лютого 2011 року на суму 38000,00 грн., від 31 січня 2011 року на суму 23000,00 грн. та податкові накладні від 13 травня 2011 року №272, від 29 квітня 2011 року №425, від 31 березня 2011 року №1074, від 28 лютого 2011 року №381, від 31 січня 2011 року №354, відповідно до яких контрагентом були виконані роботи з пошуку потенційних споживачів та виконавців транспортних послуг (згідно податкових накладних - послуги в сфері маркетингових досліджень), та жодних інших документів на підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором надано не було.

Жодних додатків до договорів, в яких узгоджені терміни та форма надання послуг, позивачем надано не було, приймаючи до уваги, що таке узгодження передбачено умовами договорів №01/11 від 04 січня 2011 року, №01/0611 від 01 червня 2011 року та №0101/10 від 04 січня 2010 року, зокрема п.1.3 вказаних договорів.

У відповідності до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Наданими позивачем документами не розкрито зміст та обсяг наданих його контрагентами послуг з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг за умовами договорів №01/11 від 04 січня 2011 року, №01/0611 від 01 червня 2011 року та №0101/10 від 04 січня 2010 року.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагентів, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах надання послуг, податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, осіб, які надавали послуги по організації та проведенню пошуку, збору та обробці інформації, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

До вищезазначених договорів не надано жодних звітів наданих послуг, доказів угодження території та напрямків проведення досліджень, включення до вартості послуг також витрат на відрядження до інших міст України, результатів наданих послуг (підготовлених пропозицій, проведеного аналізу та наявного результу), що свідчили б про надання таких послуг саме ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Ковенант», ТОВ «РА «Маркетингком». Перелік послуг, зазначений в актах приймання-передачі наданих послуг та податкових накладних, не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, не надано пояснень щодо наявності необхідності та економічної доцільності здійснення витрат на замовлення послуг у ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Ковенант», ТОВ «РА «Маркетингком» та пояснень щодо неможливості самостійно здійснити такі роботи.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження проведення розрахунків за вказаними договорами позивачем подано до суду копії виписок по рахункам, разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність доказів оплати не є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, оскільки первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в податковому обліку суб'єкта господарювання виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

До суду першої інстанції позивачем було надано первинні документи щодо ведення господарської діяльності (діяльність автомобільного вантажного транспорту, організація перевезення вантажів) позивачем із застосуванням інформації, як певного правового наслідку вищезазначених договорів, укладених з ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Ковенант», ТОВ «РА «Маркетингком». Разом з тим, колегія суддів вважає, що подані позивачем документи жодним чином не свідчать, що вони укладені внаслідок надання послуг ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Ковенант», ТОВ «РА «Маркетингком».

Крім того, позивачем на вимогу суду до суду апеляційної інстанції було надано податкову звітність за 2009-2011 роки, з якої вбачається, що єдиним контрагентом позивача, якому надавались послуги в ІV кварталі 2009 року, був ТОВ «Аквафор-Центр», договір на перевезення вантажів з яким було укладено 01 вересня 2009 року.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за І-ІІ квартали 2010 року та додатків 5 до них (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) покупцями позивача є ТОВ «Аквафор-Центр», а також ТОВ «Аквафор-Юг» (задекларована сума податкових зобов'язань за І квартал 2010 року 1383,33 грн., за ІІ квартал 2010 року - 1933,32 грн.). Разом з тим, жодних доказів щодо укладення договору від 01 березня 2010 року з ТОВ «Аквафор-Юг» внаслідок надання послуг ТОВ «Ковенант» в цей же період суду не надано.

Як вбачається з щомісячних податкових декларацій з податку на додану вартість за 2011 рік та додатків 5 до них (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), покупцями позивача виступали ТОВ «Аквафор-Центр» та ТОВ «Аквафор-Юг», що свідчить про те, що в період надання послуг ТОВ «Радіант-Сервіс» та ТОВ «РА «Маркетингком» жодних потенційних покупців, з якими б були укладені договори та яким би позивачем надавались послуги, не знайдено, а також не обґрунтовано проведення витрат на надання послуг з пошуку потенційних покупців та виконавців транспортних послуг контрагентам позивача без наявних результатів, які б безпосередньо впливали та були пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Крім того, в акті перевірки відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту в грудні 2011 року на суму 233,00 грн., що не підтверджено податковою накладною (т.1 арк.37). На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року не надано всі наявні у нього податкові накладні за цей же період, що свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу у відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, які не спростовані належними та допустимими доказами.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 29 січня 2013 року №101/17-20 та №100/17-20, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено реального виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «Рекламна агенція «Маркетингком» та ТОВ «Ковенант» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 квітня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.