Постанова № 56942191, 05.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р. Справа № 805/628/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Троянової О.В., суддів Галатіної О.О., Христофорова А.Б.

секретаря - Пидоненко Д.А.,

за участю представника відповідача - Пономарьова А.О. за довіреністю від 22.12.2015р.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування письмової індивідуальної податкової консультації

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування письмової індивідуальної податкової консультації від 26.01.2016 року № 1388/6/99-99-19-03-02-15.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкова консультація, яка оскаржується, надана відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Зазначає, що у податковій консультації відповідач роз'яснив позивачу, що у випадку коли обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, не формує вартості експортного товару, нульова ставка до такого обсягу не застосовується, а тому в податковій накладній з типом причин «17» визначається сума податку на додану вартість за ставкою 20%.

Вважає податкову консультацію такою, що суперечить нормам та змісту податку на додану вартість, оскільки, аналіз норм чинного податкового законодавства дає підстави вважати, що визначення товарів у митному режимі експорту є окремим об'єктом оподаткування, встановленим поряд з постачанням товарів і послуг за місцем постачання та митній території України, тобто у даному випадку до експорту не можуть бути застосовані правила визначення бази оподаткування, встановлені для інших об'єктів оподаткування.

Наполягає на тому, що застосування до однієї операції постачання двох різних ставок Податковий кодекс України не передбачає та одній базі оподаткування повинна відповідати одна ставка податку. Посилається на те, що зміст податку на додану вартість як непрямого податку передбачає, що безпосередній платник податку на додану вартість не несе економічного тягаря з його сплати, який покладається на безпосереднього споживача товару чи послуги.Враховуючи наведене, просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що в даному випадку податкова консультація, яка оскаржується, не носить обов'язкового характеру для платника податків, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його права, свободи та інтереси. Зазначив,що платник податку, який експортує самостійно виготовлений товар за ціною нижче собівартості, на дату оформлення митної декларації,що засвідчує факт перетинання митного кордону України, на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною, складає податкову накладну. При цьому,необхідно врахувати те,що обсяг операцій, розрахований, виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання , не формує вартості експортованого товару , нульова ставка до такого обсягу не застосовується , а тому в податковій накладній з позначкою «17» визначається сума ПДВ за ставкою 20 відсотків. Сума перевищення собівартості самостійно виготовленої продукції над фактичною ціною реалізації цієї продукції на експорт не відображається у митній декларації і не може оподатковуватись за нульовою ставкою. Враховуючи наведене, просив в задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Відповідача у судове засідання з'явився, щодо вирішення наданого представником позивача клопотання зазначив на розсуд суд.

Відповідно до приписів ч.2 ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності перешкод для розгляду справи на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ТОВ «Краматорський феросплавний завод» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 14.07.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи 37133410, місцезнаходження юридичної особи: 84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Моріса Тореза, будинок 18, перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Державна фіскальна служба України діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

08.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом № 1613/25 щодо надання податкової консультації з питання оподаткування ПДВ у разі реалізації готової продукції на експорт за ціною нижчою собівартості та порядку складання, у разі необхідності, податкової накладної з типом причин 17, як така,що складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною постачання (а.с.10).

26.01.2016 року Державна фіскальна служба України надала ТОВ «Краматорський феросплавний завод» лист № 1388/6/99-99-19-03-02-15 «Про розгляд листа», в якому зазначила, що у випадку коли обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, не формує вартості експортного товару, нульова ставка до такого обсягу не застосовується, а тому в податковій накладній з типом причин «17» визначається сума податку на додану вартість за ставкою 20%.

Не погоджуючись із прийнятою податковою консультацією податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому просить її скасувати.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, обчислення і сплати податків.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пунктів 52.1-52.5 статті 52 Податкового Кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючим органом.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п. 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Тобто, Податковим кодексом України визначене право позивача отримавши певну податкову консультацію діяти певним чином, при цьому платник податків звільняється від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації.

Оскільки стаття 52 Податкового кодексу України встановлює обов'язок податкових органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, їй кореспондується право платника податків на її отримання.

При цьому суд враховує, що якщо податковий орган не надає такої консультації або надає незаконну податкову консультацію, він тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачене право на звернення до адміністративного суду в разі, якщо рішеннями, діяльністю чи бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушив права, свободи чи інтереси позивача.

Згідно ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно - правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, платнику податків надане право звертатись до суду з позовними заявами, які містять вимоги про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про невідповідність консультації, яка оскаржується, нормам чинного законодавства з питань оподаткування, з наступних підстав.

За приписами пункту 23.1 статті 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 26.2 статті 26 Податкового кодексу України під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Пункт 193.1 статті 193 Податкового кодексу України встановлює для ПДВ ставки податку від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків, 0 відсотків та 7 відсотків. Ставка 0 відсотків застосовується до операцій, визначених в ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- в) ввезення товарів на митну територію України;

- г) вивезення товарів за межі митної території України;

- е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим об'єктом оподаткування, встановленим поряд з постачанням товарів і послуг з місцем постачання на митній території України.

Тобто в даному випадку до експорту не можуть бути застосовані правила визначення бази оподаткування, встановлені для інших об'єктів оподаткування.

Так, за змістом підпункту «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України вивезення товарів за межі митної території України оподатковується за нульовою ставкою ПДВ.

В даному випадку відбувається лише одна операція по вивезенню товарів за межі митної території України, ніяких інших операцій не відбувається, і як слід не має підстав вбачати інший об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу України, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, яка є основною. Тобто застосування до однієї операції постачання дві різні ставки цей пункт не передбачає і одній базі оподаткування повинна відповідати одна ставка податку.

Особливості заповнення податкових накладних, складених на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання регулюється пунктами 9, 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957.

Згідно з пунктом 9 Порядку податкові накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 12, 13, 20 цього Порядку, реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних та не видаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг.

У верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка "X" та зазначається тип причини, зокрема, причина 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

Відповідно до пункту 20 Порядку у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (01 - Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій); 15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані. Податковий орган при проведені податкової консультації виходив з того, що коли обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, не формує вартості експортованого товару, нульова ставка до такого обсягу не застосовується, а тому в податковій накладній з типом причини «17» визначається сума податку на додану вартість за основною ставкою, з чим суд не погоджується, оскільки при здійснені експорту товарів мова йде про одну операцію і про один об'єкт оподаткування, який згідно положень п. 195.1.1. ч. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються нульовою ставкою.

Отже, аналізуючи перелічені норми в їх сукупності можна зробити висновок про те, що податкова консультація, надана відповідачем позивачу, є необґрунтованою та податкова накладна на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання також повинна бути виписана із застосуванням нульової ставки.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, відповідачем не доведено правомірність наданої позивачу індивідуальної податкової консультації.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень при наданні позивачу податкової консультації, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а податкова консультація - визнанню недійсною та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування письмової індивідуальної податкової консультації від 26.01.2016 року № 1388/6/99-99-19-03-02-15 - задовольнити повністю.

Визнати нечиною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 26.01.2016 року № 1388/6/99-99-19-03-02-15 надану Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод».

Стягнути з Державної фіскальної служби України (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1378 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 05 квітня 2016 року.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Троянова О.В.

Судді Галатіна О.О.

Христофоров А.Б.