Постанова № 56941993, 16.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 р. Справа № 804/14050/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу (далі УПФУ в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу), в якому позивач просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Кривому Розі витрати на виплату пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період січень 2013 року - грудень 2014 року у сумі 23917,37 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем не відшкодовуються витрати УПФУ в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу за період з січня 2013 року - грудень 2014 року у сумі 23917,37 грн., пов'язані з виплатою пенсій, сплачених особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсії у зв'язку в втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, особам, які сталися на території країн СНД, а саме громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Спір виник на стадії проведення звірки розрахунків витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Кривому Розі до заліку вказаних вище витрат.

Статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях субєкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Ухвалою суду від 09.09.2015 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі №804/14050/15 та запропоновано відповідачу у 10-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження та копій документів подати заперечення проти позову та докази, які у нього є, або заяву про визнання позову.

Відповідачем подано до суду заперечення, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено склад суми позову та осіб, пенсії яких є складовими суми позову 23917,37грн., яка складається з: 9150,00грн. виплати понесені УПФУ на виплату та доставку пенсій громадянам внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що сталося на території колишнього СРСР та країн СНД (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В.); витрати понесені УПФУ на виплату та доставку допомоги на поховання (ОСОБА_7С.) у розмірі 302,37грн.; витрати УПФУ на виплату пенсій особам тимчасово переселеним з зони АТО (ОСОБА_6В.) на суму 750,00грн.; витрати УПФУ на виплату пенсії по втраті годувальника внаслідок перерахунку за минулі роки (ОСОБА_8І.) у розмірі 13715,00грн. Що стосується вказаних в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то позивачем безпідставно зазначені дані особи, оскільки заборгованість, яка виникла на початку періоду позовних вимог, повністю погашена.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи у порядку скороченого провадження.

Управлінням Пенсійного фонду в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом січня-грудня 2013 року та січня-грудня 2014 року було проведено виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали травму на підприємствах розташованих на території країн СНД (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В.) на загальну суму 9150,00грн.

Як видно з наявних в матеріалах справи таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілим, яким визначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень-грудень 2013 року та січень-грудень 2014 року, відповідачем не враховано:

- 9150,00грн. виплати понесені УПФУ на виплату та доставку пенсій громадянам внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що сталося на території колишнього СРСР та країн СНД (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В.);

- 302,37грн. витрати понесені УПФУ на виплату та доставку допомоги на поховання (ОСОБА_7С.) у розмірі;

- 750,00грн. витрати УПФУ на виплату пенсій особам тимчасово переселеним з зони АТО (ОСОБА_6В.);

- 13715,00грн. витрати УПФУ на виплату пенсії по втраті годувальника внаслідок перерахунку за минулі роки (ОСОБА_8І.).

Згідно з довідкою-розрахунком всього за період січень-грудень 2013 року не включено до заліку 9150,00грн. виплати понесені УПФУ на виплату та доставку пенсій громадянам внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що сталося на території колишнього СРСР та країн СНД (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3В.) та 13715,00грн. витрати УПФУ на виплату пенсії по втраті годувальника внаслідок перерахунку за минулі роки (ОСОБА_8І.) на загальну суму 22865,00грн.

Вирішуючи питання про те, чи повинні органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати органам Пенсійного Фонду України витрати на виплату особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі-Основи законодавства) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втратив працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодовувати соціальні послуги та доплати, перелік яких передбачений даною статтею.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори, щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Одним із основних принципів страхування від нещасних випадків є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ законодавства, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплює аналогічне правило. Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів стосовно відшкодування витрат на виплату пенсій, по яким виник спір.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 2 пункту 3 розділу XI встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувались та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами УПФ - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування.

Згідно з ст.33 Закону № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується відповідно до законодавства.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника) передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ч.1-3 ст.44 вказаного Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених положень вбачається, що з метою отримання пенсії у разі смерті годувальника, особа повинна звернутись до відповідного відділення Пенсійного фонду, жодного обов'язку по зверненню одержувача пенсії до ФСС вказаними положеннями не передбачено, а тому враховуючи, що визначальними обставинами по відшкодуванню позивачу понесених витрат є факт отримання особою пенсії у зв'язку з втратою годувальника та обов'язок ФСС відшкодувати витрати на її виплату, суд робить висновок, що позовні вимоги УПФУ в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, сума витрат на виплату пенсії громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (у розмірі 9150,00грн.) та ОСОБА_8 (витрати УПФУ на виплату пенсії по втраті годувальника внаслідок перерахунку за минулі роки у розмірі 3715,00грн.) за період січень 2013 року - грудень 2014 року на загальну суміу 22865,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, судом з'ясовано, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області при складанні та узгодженні актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період січень-грудень 2013р., січень-грудень 2014р., не прийняло до заліку та включено до таблиць розбіжностей суми допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальному розмірі 302,37 грн. по пенсіонеру - ОСОБА_7; та витрати на виплату пенсій по інвалідності тимчасово переселеним із зони проведення АТО в сумі 750,00 грн. по пенсіонеру - ОСОБА_6

За період січень-грудень 2013р., січень-грудень 2014р. Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу виставляло Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровська до відшкодування витрати, пов'язані з пенсією по інвалідності стосовно вищеозначених пенсіонерів, котрі відповідачем не прийнято до заліку та не відшкодовано з тих підстав, що смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, та у зв'язку з тим, що відповідні особи не звертались з заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати до відділення Фонду та на обліку у відділенні не знаходяться.

Відповідно до п.3 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня 2008 року №45 «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2008р. за №1040/15731 (зі змінами та доповненнями) витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання у разі його смерті, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян по їх соціальному захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999року №1105-XIV (зі змінами та доповненнями), відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 42 якого причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Питання проведення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг врегульовано Порядком проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001р. №826 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого факт наявності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання засвідчується документами, передбаченими Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Згідно з п.2 Порядку витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що допомога на поховання відшкодовується Фондом лише у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів.

Відповідно до розділу І «Загальні положення» Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005р. №606, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005р. за №1455/11735 (зі змінами та доповненнями) Законами України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Згідно з п.п.2.2, 2.6, 2.1 Інструкції для розгляду причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України "Про охорону праці".

Документація на померлого для розгляду причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом надається до МСЕК ЛПЗ, в якому при житті був під наглядом хворий.

Висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

В силу того, що процедура встановлення такого факту визначена нормативними документами, встановлення факту причинного зв'язну смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням здійснюється через орган, на який законодавчо покладений прямий обов'язок по встановленню таких фактів, оскільки позивачем не дотримано вищезазначеної процедури, то немає і правових підстав включати до акта щомісячної звірки витрат суми витрат на поховання, адже факт встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням не підтверджується матеріалами справи.

Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу до матеріалів адміністративної справи не надано жодних належних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між смертю та раніше отриманим каліцтвом на виробництві по пенсіонеру ОСОБА_7, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровська суми допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальному розмірі 302,00 грн., є не обґрунтованими, документально не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу в частині стягнення витрат на виплату допомоги тимчасово переселеним із зони проведення АТО в сумі 750,00грн. по пенсіонеру - ОСОБА_6, суд також не вбачає законодавчо передбачених підстав для її задоволення, з урахуванням такого.

Фінансування видатків на страхові виплати та відшкодування інших витрат по особах, котрі тимчасово переселились із зони проведення АТО має свою специфіку і здійснюється згідно з Порядком обслуговування осіб, що тимчасово переселені з зони проведення АТО та тимчасово окупованої території, визначеного листом виконавчої дирекції Фонду від 25 липня 2014року №552-08-01, відповідно до якого такі особи для продовження страхових виплат повинні звернутися із заявою встановленого зразка до відділення виконавчої дирекції Фонду за місцем тимчасового перебування, надати копію паспорта та ідентифікаційного номеру.

На підставі зазначених документів відділення надсилає запит до обласного управління, а управління до виконавчої дирекції Фонду про надання інформації про розмір раніше призначеної страхової виплати зазначеної у електронному Реєстрі потерпілих.

Починаючи з серпня 2014року призначення та виплати для осіб, котрі тимчасово переселились із зони проведення АТО проводиться в одному місяці, тобто потерпілі зобов'язані щомісячно звертатися до відділення для продовження виплат підтверджуючи своє тимчасове перебування на новому місці проживання.

Однак, як з'ясовано судом, гр.ОСОБА_6 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу лише з заявою про витребування пенсійної справи, тоді як до відділення Фонду ця особа з заявою про призначення їй виплат для осіб, котрі тимчасово переселились із зони АТО, не зверталась взагалі, у зв'язку із чим у відділення Фонду відсутні будь-які документи, що підтверджують її право на отримання пенсії особам тимчасово переселеним з зони АТО.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Кривому Розі витрати на виплату пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за період січень 2013 року - грудень 2014 року у сумі 22865 грн. В решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.160 -167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Кривому Розі витрати на виплату пенсії громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за період січень 2013 року - грудень 2014 року у сумі 22865 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_9