Постанова № 56941941, 01.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 квітня 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/27245/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила" до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, треті особи: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві та ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила" (далі - позивач, ТОВ "Людмила") до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни (далі - відповідач, державний реєстратор Тверська І.В.), треті особи: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві та ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 25309184 від 15 жовтня 2015 року, 18:38:26, а саме про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер НОМЕР_1, нежилі приміщення із №1 по №18 (групи приміщень №5), магазин та кафе з продажу алкогольних виробів (літера А), загальною площею 462,4 кв.м. (далі - нерухоме майно), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, зокрема, що відповідач безпідставно зареєстрував право власності на нерухоме майно за третьою особою, чим порушив права та інтереси позивача як власника такого майна. До того ж, відповідач, за переконанням позивача, у даному випадку не мав права реєструвати право власності за третьою особою, оскільки він не вчиняв нотаріальної дії, яка передбачає подальшу реєстрацію права власності.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - третя особа-1, управління держреєстрації) та ОСОБА_2 (далі - третя особа-2).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а відповідач не визнала позов та разом із представником третьої особи-2 просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та поясненнях по суті позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник третьої особи-1 у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа-1 повідомлена належним чином. При цьому, до суду через канцелярію від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по суті позову та клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позичальник) 17 грудня 2010 року укладено генеральний договір №06.1-27/17 про здійснення кредитування (далі - генеральний договір).

З метою забезпечення виконання сторонами умов генерального договору, 17 грудня 2010 року між ПАТ "Укрсоцбанк", як іпотекодержателем, та ТОВ "Людмила", як іпотекодавцем та майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника за генеральним договором, укладено іпотечний договір №02-10/524 (далі - іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником генерального договору, нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за №6142.

Суд зазначає, що у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право власності від 04 листопада 2010 року, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким посвідчено право приватної власності ТОВ "Людмила" на нерухоме майно.

21 липня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк", як первісним іпотекодержателем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Юргруп" (далі - ТОВ "Юргруп"), як новим іпотекодержателем, укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив (передав) новому іпотекодержателю усі свої права за іпотечним договором, а новий іпотекодержатель прийняв передані права.

Вказаний договір про відступлення прав посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за №1094.

04 серпня 2015 року між ТОВ "Юргруп", як первісним іпотекодержателем, та пайовим закритим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом "Капітал" (далі - ЗНВІФ "Капітал"), як новим іпотекодержателем, від імені якого діє товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Гранд-Інвест" (далі - ТОВ "Гранд-Інвест"), укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив (передав) новому іпотекодержателю усі свої права за іпотечним договором, а новий іпотекодержатель прийняв передані права.

Вказаний договір про відступлення прав посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за №1356.

ТОВ "Гранд-Інвест" на адресу ТОВ "Людмила" та позичальника направлено вимогу від 21 серпня 2015 року №78/08 про усунення порушення зобов'язань, які отримані ними 12 та 02 вересня 2015 року відповідно.

15 жовтня 2015 року між ЗНВІФ "Капітал", як первісним іпотекодержателем, від імені якого діє ТОВ "Гранд-Інвест", та ОСОБА_2, як новим іпотекодержателем, укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив, а новий іпотекодержатель набув право вимоги за іпотечним договором з усіма договорами про внесення змін, який укладено між первісним іпотекодержателем та ТОВ "Людмила", який є майновим поручителем за зобов'язаннями позивальника.

Вказаний договір посвідчено державним реєстратором Тверською І.В. за №1159.

15 жовтня 2015 року державним реєстратором Тверською І.В. також прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2.

На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором Тверською І.В. інформацію про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: НОМЕР_2).

Суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 проведено у період дії ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року у цивільній справі №756/9932/15-ц, якою накладено арешт на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить ТОВ "Людмила", а також заборонено ТОВ "Людмила" вчиняти будь-які дії із нерухомим майном, у тому числі передавати його у користування іншим особам.

Вказане судове рішення на час прийняття державним реєстратором Тверською І.В. оскаржуваного рішення підлягало негайному виконанню.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 9, 10, 12 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що ухвалу Апеляційного суду міста Києва, на яку посилалися державний реєстратор Тверська І.В. та представник ОСОБА_2 як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки нею скасовано ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року у цивільній справі №756/9932/15-ц, прийнято 17 листопада 2015 року, тобто уже після прийняття оскаржуваного рішення.

Інформація про обтяження нерухомого майна на дату прийняття оскаржуваного рішення містилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду України від 19 травня 2015 року №21-121а15 міститься правовий висновок про те, що наявність у реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ст. 12, ч.ч. 1-3 ст. 24, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 35, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з ч. 1 цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням вище викладених норм суд вважає, що іпотечний договір містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повідомлення іпотекодержателем саме ТОВ "Людмила" про укладення договору про відступлення права вимоги від 15 жовтня 2015 року, а також про направлення новим іпотекодержателем, тобто ОСОБА_2, іпотекодавцю та позичальнику вимоги про усунення порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Державним реєстратором є нотаріус.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення державним реєстратором Тверською І.В. прийнято протиправно, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

До того ж, ухвалою суду від 17 грудня 2015 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заборонено державному реєстратору Тверській І.В. та державним реєстраторам управління держреєстрації вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації відчуження та реєстрації іпотеки нерухомого майна.

Вказану ухвалу судом прийнято у зв'язку з існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ "Людмила" у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 реальної можливості здійснити подальше відчуження або обтяження нерухомого майна без згоди ТОВ "Людмила".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року ухвалу суду першої інстанції від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

При цьому, як зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору Тверській І.В. та державним реєстраторам управління держреєстрації вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації відчуження та реєстрації іпотеки нерухомого майна є обґрунтованим, оскільки ТОВ "Людмила" доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила" до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, треті особи: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві та ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни від 15 жовтня 2015 року №25309184 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер НОМЕР_1, нежилі приміщення із №1 по №18 (групи приміщень №5), магазин та кафе з продажу алкогольних виробів (літера А), загальною площею 462,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила" (код ЄДРПОУ 16473396) здійснений ним судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни.

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин