Ухвала суду № 56941869, 28.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р.Справа № 818/3746/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2016р. по справі № 818/3746/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"

до Сумської митниці ДФС

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор", звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 13.11.2015 р. № 805130000/2015/000042/2 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови Сумської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 805130000/2015/00062 від 13.11.2015 р.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Сумської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" судовий збір в розмірі 2923,20 грн.

Обрунтовуючи позовні вимоги тим, тим, що ТОВ "Фавор" за зовнішньоекономічним контрактом ввозиться на територію України жерсть в рулонах. 11.11.2015 для митного оформлення товару подано митну декларацію та пакет документів. При цьому вказано митну вартість металу 0,9391718 доларів США за 1 кг.

Відповідач визнав, що вартість товару не підтверджується наданими документами та 13.11.2015, у зв'язку з чим, ним винесено рішення про коригування митної вартості товару за ціною договору щодо подібних товарів до 1,0650 доларів США за 1 кг. Також було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації.

З рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації від 13.11.2015 позивач не погоджується, вважає їх протиправними.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що при митному оформленні партій жерсті, виробник та відправник якої є китайська компанія, позивач обрав перший метод визначення митної вартості. До митної декларації серед інших документів позивачем була подана копія експортної декларації країни китайською мовою. Ціна, зазначена позивачем в вантажній митній декларації, інвойсі не відповідає ціні, яка міститься в декларації країни відправлення. В зв'язку з наявністю таких розбіжностей у відповідача витребувано ряд додаткових документів для підтвердження заявленої вартості. Частина з витребуваних документів була надана. Не було подано перекладу експортної декларації країни відправлення. Не були також надані частина з витребуваних документів. Відомості, використані позивачем для визначення митної вартості визнано необ'єктивними, в зв'язку з чим проведення визначення митної вартості за першим методом було неможливим. Використано метод визначення митної вартості по операціях з подібним товаром. Проведено коригування митної вартості та винесено картку відмови в прийнятті поданої позивачем митної декларації. Вважає, що зазначені рішення винесені правомірно.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані рішення Сумської митниці ДФС від 13.11.2015 р. № 805130000/2015/000042/2 про коригування митної вартості товарів; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 805130000/2015/00062 від 13.11.2015 р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39420037) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" (вул. Курська, 18, м. Суми, Сумська область, 40020, ідентифікаційний код 30759962) судовий збір в розмірі 2923,20 грн., сплачений при зверненні до суду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального та процесуального права, а саме: ст.ст. 53, 58, 254, ч. 3 ст. 337 МК України, Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 597, ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.12.2013 позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт № 262- FTA. За умовами контракту компанія " Steel Trade Industries LTD" зобов'язується поставити на умовах FOB Шанхай металопродукцію за переліком в специфікаціях до договору. Позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 15-19).

11.11.2015 позивачем подано відповідачу вантажну митну декларацію № 805130000/2015/014776 на партію прокату плаского з вуглецевої сталі, жерсть електролітичну в рулонах 0,20мм х 942 мм - 36860 кг, 0,18 мм х 942 мм покриття оловом 2,0/2,0 г/метр квадратний -75302 кг, 0,18мм х 942мм покриття оловом 2,8/2,8 г/метр квадратний - 39292 кг. Відповідно до специфікації від 08.07.2015 усі названі товари мають різну вартість за одиницю. Загальна вартість, заявлена позивачем становить 139101,7800 доларів США (а.с. 22-23, 76-77). Також до декларацій було додано міжнародні контракт, специфікації, транспортні накладні, коносамент, рахунок, копія митної декларації країни відправлення. Митна вартість визначена за основним методом. Вартість партії товару за інвойсом відповідає заявленій позивачем в декларації. Ця обставина відповідачем не оспорюється.

В ході дослідження поданих документів відповідачем зроблено висновки про невідповідність заявленої позивачем загальної вартості партії товару тій, яка зазначена в експортній декларації країни відправлення. В зв'язку з цим ним 11.11.2015 року витребувано у позивача переклад декларації країни відправлення (а.с. 29). Листом від 12.11.2015 року № 205 позивач повідомив про неможливість надання перекладу (а.с. 32).

Листом від 12.11.2015 року відповідачем витребувано у позивача додаткові документи: договір з третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, рахунки про здійснення платежів цим особам на користь продавця, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інші платіжні або бухгалтерські документи, банківські документи про оплату товару (а.с. 30-31). Позивачем надано відповідь на запит відповідача листом від 13.11.2015, додатково надано прайс-лист постачальника товару, лист постачальника, яким відмовлено в наданні документів по відносинах постачальника з виробником, попередні специфікації до контракту від 17.12.2014 та від 12.05.2015. Також повідомлено, що за умовами контракту передбачена відстрочка платежу, документи про оплату товару позивачем відсутні, страхування не здійснювалось, а тому надати інші документи можливості немає (а.с. 33).

На підставі наданих документів Сумською митницею зроблено висновок, що заявлена позивачем митна вартість є непідтвердженою, а визначення її за ціною контракту є неможливим. В зв'язку з цим Сумською митницею ДФС 13.11.2015 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000042/2 та картку про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 805130000/2015/00062 (а.с. 12-14).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач досліджував експортну декларацію, не маючи її перекладу, шляхом співставлення з графами бланку, переклад якого він мав. Доказів наявності фахівця з китайської мови в штаті відповідача, або залучення такого фахівця суду не надано. При порівнянні тексту декларації з перекладом бланку відповідач не мав можливості встановити, що товар, зазначений в експортній декларації країни відправлення, відповідає за найменуванням, якісними, кількісними та вартісними характеристиками товару, що пред'явлений позивачем для митного оформлення. За таких обставин відповідач не мав можливості зробити обґрунтований висновок про невідповідність заявленої митної вартості товару його вартості в експортній декларації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст.51 ч. 2 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч 2-4, зазначеної статті Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач додав до декларації необхідні документи та визначив митну вартість товарів, які ввозив за ціною контракту.

Відповідно до вимог ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. В такому випадку митний орган зобов'язаний витребовувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, тобто використовувати надане повноваження виключно для виконання покладеної на нього законом функцій. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом встановлено, що позивачем митному органу були надані документи, що передбачені статті 53 Митного кодексу України, а також частина з витребуваних додатково. Також відповідач не заперечував, що числові значення ціни жерсті, що ввозилась ТОВ "Фавор" не містять розбіжностей у наданих специфікаціях до контракту, рахунках, інвойсах та митній декларації. Зроблено висновок про розбіжність між заявленою вартістю та вартістю партії товару в експортній декларації країни відправлення. Як було встановлено судом та зазначено вище, експортна декларація країни відправлення викладена китайською мовою. Позивач не мав можливості подати її переклад. Не здійснювалось перекладу і відповідачем. За повідомленням представника відповідача висновки про невідповідність вартості партії товару були зроблені при порівнянні декларації, наданої позивачем та перекладу бланку іншої декларації, що мався в наявності у відповідача (а.с. 102-103).

Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідач досліджував експортну декларацію, не маючи її перекладу, шляхом співставлення з графами бланку, переклад якого він мав. Доказів наявності фахівця з китайської мови в штаті відповідача, або залучення такого фахівця суду не надано. При порівнянні тексту декларації з перекладом бланку відповідач не мав можливості встановити, що товар, зазначений в експортній декларації країни відправлення, відповідає за найменуванням, якісними, кількісними та вартісними характеристиками товару, що пред'явлений позивачем для митного оформлення. За таких обставин відповідач не мав можливості зробити обґрунтований висновок про невідповідність заявленої митної вартості товару його вартості в експортній декларації.

Статтею 53 МК України експортна декларація країни відправлення не віднесена до переліку документів, що підлягають обов'язковому поданню для підтвердження митної вартості, а лише може бути витребувана додатково у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем не надано доказів наявності таких обставин. Відповідно, були відсутні підстави вимагати подання додаткових документів. Також не подано доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом після подання позивачем додаткових документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що митна декларація країни відправлення є документом, який підтверджує митну вартість товару, оскільки документи, що підтверджують митну вартість товару чітко перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України і серед даного переліку не має митної декларації країни відправлення.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на те, що ТОВ «Фавор», подавши до митного оформлення митну декларацію країни відправлення, шляхом вчинення дій заявив, що митна декларація країни відправлення підтверджує митну вартість товару, що в свою чергу означає, що в китайській митній декларації заявлений саме той товар, що подано до оформлення, з огляду на наступне.

Обов'язок здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, зокрема здійснювати перевірку належності документів до даного митного оформлення і наявності в них інформації щодо підтвердження чи спростування заявленої митної вартості покладено на митний орган.

І те, що ТОВ «Фавор» само подало до митного оформлення експортну декларацію країни відправлення, не звільняє митний орган від обов'язку дослідити даний документ і перевірити чи товар зазначений в експортній декларації країни відправлення, відповідає за найменуванням, якісними, кількісними та вартісними характеристиками товару, що пред'явлений позивачем для митного оформлення.

А митний орган не мав можливості зробити обґрунтований висновок про невідповідність заявленої митної вартості товару його вартості в експортній декларації, шляхом лише порівняння з перекладом бланку іншої китайської митної декларації, та не маючи ні перекладу експортної декларації, ні власного чи залученого фахівця з китайської мови.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року по справі №818/3746/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", Сумська митниця ДФС не звільнена від сплати судового збору, в тому числі при поданні апеляційної скарги, а тому зобов'язана була при такому зверненні сплатити судовий збір.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді апеляційної інстанції від 11.03.2016 року, після залишення апеляційної скарги без руху, в зв'язку з не сплатою судового збору у розмірі 3215 грн. 52 коп. з наданням строку для усунення недоліків, та звернення із клопотанням апелянта про відстрочення такої сплати, Сумській митниці ДФС було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до ухвалення судом рішення по закінченню розгляду справи.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 3215 грн. 52 коп. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2016р. по справі № 818/3746/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судовий збір у розмірі 3215 (три тисячи двісті п'ятнадцять) гривень 52 (п'ятдесят дві) копійки до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2016 р.