Ухвала суду № 56941833, 04.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 р. Справа № 876/234/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника відповідача Водолазьського І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аком Груп» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Аком Груп» 20.10.2015 року звернулося в суд з позовом до ДПІ у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015 року за №0000522200 та за №0000512200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Аком-Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та їх реалізації на ТзДВ «Узинський цукровий комбінат», ТзОВ «Тернопільбуд», ТзОВ «Відродження», ПАТ «Будівельні матеріали», ТзОВ «Регіон-юг-торг», ТзОВ «Русинія», ТзОВ «Цегла-Миролюбне» за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року; з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Сайбері» та ТзОВ «Аліскар» за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року, ДПІ у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 23.09.2015 року за №63/2200/37796327.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 ПК України встановлено завищення ТзОВ «Аком Груп» податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 250382 грн. 97 коп.

Як наслідок контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2015 року: - за № 0000522200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 153786 грн. 00 коп.; - за № 0000512200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120746 грн. 21 коп., в тому числі за основним платежем - 96596 грн. 97 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24149 грн. 24 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Висновки контролюючого органу з приводу завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 250382 грн. 97 коп. ґрунтуються на аналізі реальності господарських операцій між ТзОВ «Аком Груп» та його контрагентами - ТзОВ «Сайбері» та ТзОВ «Аліскар». Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що взаємовідносини між даними контрагентами не підтверджено та визнано такими, що не мали реального товарного характеру, лише зафіксовано документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Між ТзОВ «Сайбері» (постачальник) і ТзОВ «Аком Груп» (покупець) 03.03.2015 року було укладено договір поставки за №03/03 відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, плитку керамічну (товар), у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видатковій накладні на продаж товару.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано видаткову накладну за №03008 від 03.03.2015 року, рахунок на оплату по замовленню №02/03 від 02.03.2015 року, податкову накладну від 03.03.2015 року за №8, виписки з банківського рахунку.

При цьому, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що операції по взаємовідносинах з ТзОВ «Аком Груп» із ТзОВ «Сайбері» не мали реального характеру, невідоме місцезнаходження суб'єкта господарської діяльності - постачальника, не встановлено яка саме плитка придбавалась по ланцюгу постачання, фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку без здійснення таких операцій.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом ґрунтуються на інформації Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 03.06.2015 року за №3639/7/13-13-22-2015.

Однак, суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки така містись лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Судом встановлено, що транспортування вищенаведеного товару здійснювалось згідно з договору перевезення вантажів від 06.03.2015 року за №0603/2015, укладеного між ТзОВ «Аком Груп» і фізичною особою - підприємцем Онищак М.Г., що підтверджується наявними в матеріалах справи заявкою від 06.03.2015 року за №19, актом виконаних робіт від 07.03.2015 року за №20-1/15 та рахунком - фактурою від 07.03.2015 року.

Дані докази, спростовують недоліки товарно-транспортної накладної від 06.03.2015 року в частині найменування замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Також, між ТзОВ «Аліскар» (постачальник) і ТзОВ «Аком Груп» (покупець) було укладено договори поставки від 25.04.2012 року за №25/04-УФМ та від 02.02.2015 року за №4418-у відповідно до яких постачалась вугільна продукція.

В підтвердження обставин виконання позивачем надано специфікації, накладні, акти прийому-передачі вугільної продукції, листи ТзОВ «Аліскар» про передачу вугілля у власність ТзОВ «Аком Груп». Придбаний у ТзОВ «Аліскар» товар позивач в подальшому реалізував своїм контрагентам філії «Цегельний завод м.Волочиськ» ТзОВ «Тернопільбуд», ТзДВ «Хмельницький завод будматеріалів», ТзОВ «Цегла-Миролюбне», ТзОВ «Відродження», ТзОВ «Кіровський завод будівельних конструкцій №1», ТзОВ «Русинія», ТзОВ «Узинський цукровий комбінат», ТзОВ «Снятинський цегельний завод», ПАТ «Будівельні матеріали» та ТзОВ «Регіон-Юг-Торг».

Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи договорами поставки, специфікаціями, свідоцтвами якості вугілля, видатковими накладними, актами прийому-передачі, залізно-дорожніми накладними.

Транспортування вищенаведеного товару здійснювалось згідно з договору від 19.08.2011 року за №Є-19/08, укладеного між ТзОВ «Аком Груп» і ТзОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс», що підтверджується наявними рахунком - накладною, актом по наданню експедиторських послуг, звітом експедитора.

Що стосується тверджень контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Аліскар», то такі ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи документами господарської діяльності та звітності.

Також кожну партію придбаного у ТзОВ «Аліскар» вугілля, що було в подальшому реалізоване контрагентам позивача, належним чином досліджено на предмет відповідності технічним вимогам за наслідком чого складені відповідні Свідоцтва якості. Дані Свідоцтва містять в собі відомості як про результати хімічного аналізу, так і про найменування вагонів у яких здійснювалося транспортування вугілля, номери залізничних накладних, вагу, а також відомості про безпосереднього кінцевого одержувача.

В матеріалах справи наявні листи ТзОВ «Аліскар», якими повідомлялось контрагентів позивача, що відвантажене вугілля передається саме у власність ТзОВ «Аком Груп» для його подальшої реалізації саме цим контрагентам.

Отже наведеними доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є зазначені позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки та ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість є обґрунтовані та підставні, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.94 КАС України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 року про відкриття апеляційного провадження Державній податковій інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області відстрочено сплату судового збору до вирішення спору по суті за подання апеляційної скарги у розмірі 4529,78 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року у справі №813/5852/15 - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4529 грн. 78 коп. (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять грн. 78 коп.) - за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги, Львівський апеляційний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 06.04.2016 року