Ухвала суду № 56941776, 16.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" березня 2016 р. справа № 808/3078/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача Буря О.Є.,

представника відповідача Лисенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 р. у справі №808/3078/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102600 від 11.03.2013р., яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 2621617,00 грн., яке було прийняте відповідачем на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 83/26-2/00186542 від 20.02.2013р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 р. позов задоволено в повному обсязі. Суд мотивував постанову тим, що внаслідок перенесення позивачем суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу від'ємного значення наступних податкових періодів (рядок 24 декларації з ПДВ) податковим органом за результатами перевірки листопада 2012 року було враховано зменшення залишку від'ємного значення за жовтень 2012 року на 2 621 617,00 грн. Таким чином, 2 621 617,00 грн. увійшли до складу загальної суми від'ємного значення за листопад 2012 року, який було зменшено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000102600 від 11.03.2013р. Оскільки оскаржуване в цьому провадженні податкове повідомлення-рішення є наслідком прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000430026 від 31.01.2013р., яке було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2015 по справі №808/1447/13-а, то відповідно протиправним є і податкове повідомлення-рішення №0000102600 від 11.03.2013р., яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 2 621 617,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у відповідності до п. 185.1. ст. 185, п. 194.1. ст. 194, п.п. 195.1.1. п. 195.1 ст. 195 ПК України оподатковуваними операціями є операції з постачання товарів, послуг (реалізація товарів), тому податковим законодавствам передбачено включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях. Перевіркою встановлено, що позивач здійснює декларування податкового кредиту по операціям придбання товарів, послуг, які не включаються до оподатковуваних операцій (обсягів продажу готової продукції), оскільки продаж здійснюється за ціною, нижчою, ніж собівартість.

Також, податковий орган зазначає, що у відповідності до підрозділу 2 п. 22 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України платником податку збільшено розмір суми податку, на яку зареєстровані податкові накладні/розрахунки корегування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2015 року, тому заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед позивачем немає.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача - податкового органу підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 07.02.2013р. по 20.02.2013р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2012 року.

За наслідками перевірки 20.02.2013р. був складений акт перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 ПК України - позивачем завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за листопад 2012 року) на загальну суму 2 621 617,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 11.03.2013 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000102600, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 2 621617,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що існує постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі №808/1447/13-а, що залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015р., якою були скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача №0000420026 від 31.01.2013р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та №0000430026 від 31.01.2013р., яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 2 621 617,00 грн.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що у позивача були наявні податкові накладні, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту. Зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, а тому позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у жовтні 2012 року. Суд зазначив, що складові виробничих витрат платника податку, та фінансові результати його господарської діяльності в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість в попередніх періодах та відповідно на правильність декларування сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування в наступних, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на податковий кредит та отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в залежність від фінансового результату продажу продукції в окремому періоді.

Суд першої інстанції прийняв до уваги зазначене судове рішення, що набрало законної сили, та дійшов висновку, що якщо позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у жовтні 2012 року, він має право задекларувати до бюджетного відшкодування з державного бюджету суму ПДВ на підставі п.200.4а ст.200 ПК України.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Право платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема, продаж продукції власного виробництва за ціною нижчою від собівартості, не позбавляють господарську операцію з придбання товарів та послуг ділової мети та не містять під собою правових підстав для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не містить відповідних норм, які б встановлювали таку залежність.

Здійснення таких операцій в окремому періоді не можуть слугувати ознакою їх вчинення поза межами господарської діяльності платника податків.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податковою зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, позивач мав право включати залишок від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2012 до складу податкового кредиту за листопад 2012 року.

Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено протиправність податкового повідомлення №0000430026 від 31.01.2013р., яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 2 621 617,00 грн., то відповідно протиправним є і податкове повідомлення-рішення №0000102600 від 11.03.2013р., яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 2 621 617,00 грн.

Щодо застосування відповідачем положень підрозділу 2 п. 22 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, колегія суддів зазначає, що такі доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки позивач скористався правом, наданим йому зазначеною нормою після 01.07.2015 року, але це жодним чином не впливає на правовірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого у березні 2013 року.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 15.09.2015 р. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 2 523 грн. 40 коп. (1147грн.*2*1,1).

Отже, судовий збір в сумі 2 523 грн. 40 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 р. у справі №808/3078/13-а залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 2523 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун