Постанова № 56941535, 14.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 808/8665/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до: Запорізької митниці ДФС

про зобов'язання вчинити певні дії, -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (довіреність № 2352 від 04.09.2014)

від відповідача - Прокофєв С.А. (довіреність № 2067/92/08-70 від 30.12.2015)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Запорізької митниці ДФС про зобов'язання останньої надати висновок головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення з Державного бюджет України позивачу суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 218268,33 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що незважаючи на законне звернення позивача Запорізькою митницею надано відповідь (вих.№1118/11/0-70-10 від 06.10.2015) в якій зазначалося, що у період дії гарантій митницею не виносилося рішення про визнання заявленої декларантом митної вартості, оскільки декларантом не було надано додаткових документів, які б були підставою для винесення такого рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для повернення надмірно сплачених митних платежів. Таким чином ФОП ОСОБА_5 вважає, що відповідач відмовив йому у проведенні передбачених чинним законодавством України процедур з повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у зв'язку зі скасуванням незаконних Рішень про коригування митної вартості.

Ухвалою суду від 16.11.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/8665/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 30.11.2015. За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 14.03.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та надала суду пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що подав до суду письмові заперечення. Обґрунтовуючи свою позицію зазначав, що порядок повернення надміру сплачених коштів врегульований "Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364. Зазначеним Порядком передбачено, що у випадку надміру сплачених податків платник податків звертається до органу доходів і зборів з відповідною заявою про повернення надміру сплачених коштів до державного бюджету. Відповідно до п.1 Розділу III Порядку за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь. До Заяви позивачем не були надані документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Відтак у відповідача не було підстав для підготовки висновку.

У засіданні 14.03.2016, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як встановлено судом, .04.2013 між позивачем та Ekem Narin Ith.ihr.Ulus.Nak.Hayv Imlt.Tar.Taah.Ve Tic/Ltd/Sti (Туреччина) було укладено контракт №30, відповідно до п. 1.1 якого останній зобов'язався поставити товар (походження Іран: виноград сушений без кіточок), а позивач прийняти та сплатити його вартість. Поставка CIF Odessa (Інкотермс 2010). Орієнтовна вартість договору 334 000,00 доларів США.

У наданій позивачем Специфікації від 07.05.2014 до контракту опис товару визначено як виноград сушений без кісточок, походження Іран, в кількості 80 мт нетто, вартість - USD 1840 /мт CIF Odessa, Україна (Інкотермс 2010), виробник - "Ratin Khosh". Загальна вартість товару USD 147200,00.

01.07.2014 позивачем з метою митного оформлення зазначеного товару до відповідача було надіслано електронну декларацію ІМ40ДЕ №112050000/2014/015373, відповідно до якої митна вартість була визначена за ціною контракту - USD 147200,00.

Разом з декларацією були подані документи, що обґрунтовують митну вартість товару.

Після обробки електронного документа та аналізу поданих документів 01.07.2014 відповідачем було надіслано електронним повідомленням письмову вимогу про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення.

02.07.2014 на вимогу відповідача, для підтвердження заявленої митної вартості товару, додатково були надані пояснення та документи.

02.07.2014 відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000243/1 по якому корегування митної вартості здійснено за другорядним методом 6, з розрахунку 2,04 долари США за 1 кг товару, згідно наявної у відповідача інформації щодо вартості товару та цінової інформації (митна декларація від 11.06.2014 №112050000/2014/013659, від 27.05.2014 №112050000/2014/012468, від 24.06.2014 №807100000/2014/026099).

02.07.2014 відповідачем видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, і транспортних засобів комерційного призначення №1122050000/2014/00424, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару. Роз'яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно скоригувати митну вартість відповідно до рішення про коригування митної вартості від 02.07.2014 №112050000/2014/000243/1 перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та подати нову митну декларацію в строки встановлені ст. 263 МК України.

02.07.2014 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №112050000/2014/015430 під гарантійні зобов'язання шляхом сплати суми податку на додану вартість та ввізного мита, розрахованих виходячи із митної вартості, що визначена рішенням про коригування митної вартості від 02.07.2014 №112050000/2014/000243/1.

15.07.2014 між позивачем та Ari Susam Sanayi ve Ticaret Ltd Sti (Туреччина) було укладено контракт №65, відповідно до п. 1.1 якого останній зобов'язався поставити товар (походження Туреччина: виноград сушений без кіточок), а позивач прийняти та сплатити його вартість. Поставка CIF Odessa (Інкотермс 2010). Орієнтовна вартість договору 905000,00 доларів США.

У наданій позивачем Специфікації №1 від 15.07.2014 до контракту опис товару визначено як виноград сушений без кісточок, походження Туреччина, в кількості 84 мт нетто, вартість - USD 1810 /мт CIF Odessa, Україна (Інкотермс 2010). Загальна вартість товару USD 152040,00.

15.09.2014 позивачем з метою митного оформлення зазначеного товару до відповідача було надіслано електронну декларацію ІМ40ДЕ №112050000/2014/020725, відповідно до якої митна вартість була визначена за ціною контракту - USD 152040,00.

Разом з декларацією були подані документи, що обґрунтовують митну вартість товару.

Після обробки електронного документа та аналізу поданих документів 15.09.2014 відповідачем було надіслано електронним повідомленням письмову вимогу про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення.

19.09.2014 на вимогу відповідача, для підтвердження заявленої митної вартості товару, додатково були надані пояснення та документи,.

19.09.2014 відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000347/1 по якому корегування митної вартості здійснено за другорядним методом 6, з розрахунку 2,61 долари США за 1 кг товару, згідно наявної у відповідача інформації щодо вартості товару та цінової інформації (митна декларація від 15.08.2014 №209140000/2014/027128).

19.09.2014 відповідачем видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, і транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00593, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару. Роз'яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно скоригувати митну вартість відповідно до рішення про коригування митної вартості від 19.09.2014 №112050000/2014/000347/1 перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та подати нову митну декларацію в строки встановлені ст. 263 МК України.

22.09.2014 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №112050000/2014/021276 під гарантійні зобов'язання шляхом сплати суми податку на додану вартість та ввізного мита, розрахованих виходячи із митної вартості, що визначена рішенням про коригування митної вартості від 19.09.2014 №112050000/2014/000347/1.

Позивач не погодився з прийнятими Запорізькою митницею Рішеннями про коригування митної вартості та оскаржив їх до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суд від 08.12.2014 року Рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № №112050000/2014/000243/1 від 02.07.2014 та №112050000/2014/000347/1 від 19.09.2014 були скасовані, у стягненні суми надмірно сплаченого ПДВ в сумі 218268,33 грн. за результатами коригування митної вартості відмовлено.

Запорізька митниця Міндоходів звернулася з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 року Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року у справі № 808/7937/14-а залишена без змін, апеляційна скарга Запорізької митниці Міндоходів без задоволення.

В зв'язку із набранням чинності постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.05.2015р. у справі № 808/7937/14-а Позивач звернувся до Запорізької митниці Міндоходів із заявою №133 від 15.09.2015 р. в якій просив Провести процедури щодо внесення змін до ВМД якими було оформлено товар з коригуванням митної вартості, підготувати та передати до відповідного органу державної казначейської служби висновок про повернення з державного бюджету України надмірно зарахованого до бюджету податку на додану вартість.

Відповідачем було направлено на адресу Позивача відповідь № 1118/11/0-70-10 від 06.10.2015р. щодо розгляду заяви, згідно якої зазначено, у період дії гарантій митницею не виносилося рішення про визнання заявленої декларантом митної вартості, оскільки декларантом не було надано додаткових документів, які б були підставою для винесення такого рішення.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до ч.1 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно ч.3 ст.301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зазначає, що наказом Державної митної служби України №618 від 20.07.2007 затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок №618), який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються, аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовані рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2014/000243/1 від 02.07.2014 та №112050000/2014/000347/1 від 19.09.2014, якими позивачу збільшено суму митних платежів, то відповідно скасована підстава для сплати позивачем грошових коштів, визначених митним органом, в розмірі 218268,33 грн.

Відтак, посилання митного органу на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2014 № 808/7937/14 не є підставою для повернення надмірно сплачених митних платежів відповідно до Порядку №618, є безпідставним.

Стосовно посилань Запорізької митниці на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2014 № 808/7937/14 позивачу було відмовлено в поверненні ПДВ на суму 218268,33 грн., суд зазначає, що з аналізу вказаної постанови встановлено, що позивачу було відмовлено в поверненні ПДВ на суму 218268,33 грн. саме у зв'язку з недотриманням процедури повернення таких коштів та відсутності доказів звернення позивача з відповідною заявою до митного органу, а не з підстав відсутності у позивача права на таке повернення.

При розгляді справи з пояснень представника відповідача встановлено, що чинним законодавством не врегульовано порядок повернення сплачених митних платежів при скасуванні рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст.301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється в силу вимог Бюджетного та Податкового кодексів України.

Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд зазначає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає "право на суд". Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява № 22774/93, п.63, абз.2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Отже, скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача. Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати, та лише у зв'язку з відсутністю відповідного механізму у законодавстві, позивач не може реалізувати своє право на повернення цих коштів. Розмір надмірно сплачених коштів, зазначений позивачем у позові, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, надміру сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

Щодо посилань представника відповідача в судовому засіданні на те, що позивачем до митного органу не надано повний перелік документів передбачений Порядком №618 на підставі яких митним органом могло б бути прийнято рішення про повернення надмірно сплачених коштів, суд зазначає наступне.

Митний орган в листі щодо розгляду звернення листа позивача жодним чином не вказує на те, що позивачем не подано необхідних документів, а лише констатує факт щодо неможливості повернення надмірно сплачених коштів.

При цьому суд зауважує, що митний орган, як орган державної влади, зобов'язаний всіляко сприяти громадянам та юридичним особам в реалізації їх прав, гарантованих Конституцією України та законами України, зокрема, надавати консультації щодо неточностей в діях особи, яка звернулась до митного органу з певним листом/запитом.

Відповідачем не було вказано відповідачу на недоліки у формуванні ним заяви про повернення надмірно сплачених коштів щодо неповно поданого пакету документів, а отже суд приходить до висновку, що зазначена обставина не була підставою для відмови позивачу в поверненні надмірно сплачених коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Запорізьку митницю ДФС надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Запорізькій області висновок про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 218 268, 33 грн. (двісті вісімнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 33 коп.).

Судовий збір у розмірі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко