Рішення № 56938630, 05.04.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15257/15-ц

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі Ленчицькій А.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

за участю представника відповідача - ОСОБА_3,

за участю представника третьої особи - служби у справах дітей Хмельницької міської ради - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Хмельницької міської ради до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Форум» про визнання недійсним іпотечного договору,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Форум», за участю третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Хмельницької міської ради про визнання недійсним іпотечного договору, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1 січня 2003 року та проживали однією сім'єю. 07 грудня 2005 року у них народилась донька - ОСОБА_6. За час спільного проживання вони придбали квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,0 кв. м.

У вересні 2014 року позивач припинила з ОСОБА_5 фактичні шлюбні відносини, звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 77,0 кв. м.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2015 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 01.01.2004 р. по 15.09.2014 р., визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,0 кв. м. та визнано права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку означеної квартири.

24 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на 1/2 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 77,0 кв. м. Рішенням державного реєстратора від 24 лютого 2015 року № 19565079 їй було відмовлено у державній реєстрації права власності у зв'язку з тим, що відповідно до даних Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на вказану квартиру накладено обтяження за №6668559.

Позивачу стало відомо, що 26 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та акціонерним комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір №0011/08/17-2, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 79200 дол. США.

26 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання відповідачем обов'язків за кредитним договором №0011/08/17-2 від 26 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань останнього перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору №0011/08/17-2 від 26 лютого 2008 року.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 77,0 кв. м.

19 червня 2013 року до іпотечного договору були внесені зміни та доповнення шляхом укладення між сторонами договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, 26 лютого 2008 року за реєстром № 1087.

ОСОБА_1 посилається на те, що договір іпотеки укладено без попередньої згоди органів опіки і піклування, чим порушені житлові права їх малолітньої доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, якій на момент укладання іпотечного договору виповнилось 3 роки та яка з народження проживає у спірній квартирі №42, яка є її єдиним та постійним місцем проживання.

Відповідно до ч. 4 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у ч. 6 статті 203 Цивільного кодексу України, у протилежному випадку такий правочин є недійсним.

Згідно із ч. 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України, статті 177 Сімейного кодексу України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач посилається на те, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

Позивач просить визнати недійсними: іпотечний договір від 26 лютого 2008 року, укладений між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_5, предметом якого є квартира АДРЕСА_4, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1087; договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, 26 лютого 2008 року за реєстром № 1087, від 19 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1803.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири № 42, що знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Зарічанська, 44/1.

Позивач позовні вимоги доповнила, просила також встановити факт проживання ОСОБА_1 та її малолітньої дитини з дня її народження у квартирі АДРЕСА_5.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві, просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вказавши на його безпідставність, посилаючись на те, що ОСОБА_5, як батько малолітньої ОСОБА_6 при укладенні договору іпотеки приховав факт проживання доньки у квартирі АДРЕСА_5. Неправдиве повідомлення батьків, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, просив позов ОСОБА_1 задовольнити.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Хмельницької міської ради у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Відповідно зі статтями 177 Сімейного кодексу України та 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Отже, при укладені договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають малолітні діти, обов'язково вимагається дозвіл органів опіки та піклування.

Відповідно до ч. 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.

Відповідно до частини другої - четвертої статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 156 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1 січня 2003 року. 07 грудня 2005 року в них народилась донька - ОСОБА_6.

Від дня народження дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стали проживати за адресою за місцем реєстрації ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_6, 1/3 частина якої на праві власності належить позивачу. З 19.07.2012 р. позивач ОСОБА_1 була знята з реєстрації з квартири АДРЕСА_6.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,0 кв. м придбали за час спільного проживання. Означений факт підтверджується рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2015 року. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 01.01.2004 р. по 15.09.2014 р., визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 77,0 кв. м. та визнано права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку означеної квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Судом встановлено, що 26 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та акціонерним комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір №0011/08/17-2, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 79200 дол. США.

26 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання відповідачем обов'язків за кредитним договором №0011/08/17-2 від 26 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань останнього перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними кредитного договору №0011/08/17-2 від 26 лютого 2008 року.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 77,0 кв. м.

При укладенні означеного договору ОСОБА_5 нотаріусу були надані документи, які підтверджували право власності на означену квартиру, довідку про склад сімї та прописку від 25.02.2008 р., де було зазначено, що у кв. № 42, буд. 44/1, по вул. Зарічанській у м. Хмельницькому ніхто не зареєстрований та не проживає.

ОСОБА_5 власноручно письмово також повідомив нотаріусу про те, що на момент придбання квартири у зареєстрованому шлюбі, а також фактичних шлюбних відносинах не перебуває, що означена квартира не є спільною сумісною власністю, будь-яких прав щодо неї у третіх осіб немає.

19 червня 2013 року до іпотечного договору були внесені зміни та доповнення шляхом укладення між сторонами договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 26 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, 26 лютого 2008 року за реєстром № 1087.

Для посвідчення означеного договору ОСОБА_5 також надав довідку за № від 19.06.2013 р., у якій було зазначено, що у кв. № 42, буд. 44/1, по вул. Зарічанській у м.Хмельницькому ніхто не зареєстрований та не проживає.

На підставі наданих ОСОБА_5 документів приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу було посвідчено договір іпотеки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Допитані у судовому засіданні як свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що з кінця 2004 року сімя проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, де ОСОБА_1 належить 1/3 частина. Після народження ОСОБА_10 і ще протягом кількох років сімя продовжувала проживати за означеною адресою, а у січні 2007 року переїхали у квартиру АДРЕСА_4.

Суд критично оцінює показання свідків, які спростовуються довідкою УДМС України у Хмельницькій області № 03/15251 від 28.09.2015 р. (а.с.85) та копією відмітки у паспорті ОСОБА_1, згідно яких остання значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 03.08.2012 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу обставини кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом було розяснено ОСОБА_1 її право надати докази, якими позивач обґрунтовує той факт, що з 2007 року вона та її донька проживали у ІНФОРМАЦІЯ_4, проте вона своїм право не скористалася.

Суд приходить до висновку, що з цих же підстав слід відмовити і у задоволенні вимоги ОСОБА_1 у частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та її малолітньої дитини з дня її народження у квартири АДРЕСА_5.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_10 продовжує проживати у ІНФОРМАЦІЯ_4, тому її право користування означеної квартирою не порушено.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що посилання позивача на те, що договір іпотеки від 26 лютого 2008 року та внесені зміни та доповнення до іпотечного договору слід визнати недійсним через те, що він був укладений без попередньої згоди органів опіки і піклування, є безпідставним, оскільки малолітня ОСОБА_10 на момент укладення договору іпотеки від 26.02.2008 р. проживала разом із своєю матірю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_6, а отже її права порушені не були.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 13, 29 Цивільного кодексу України, ст. 156 Житлового кодексу Української РСР, ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Хмельницької міської ради до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Форум» про визнання недійсним іпотечного договору відмовити.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, без участі якої проголошено рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Логінова С.М.