Ухвала суду № 56936879, 01.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1527/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2015р. по справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У квітня 2013р. представник ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник позивача послався на те, що 15 вересня 2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 44000 доларів США, а ОСОБА_2 зобовязався виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Графіком погашення кредиту.

12 грудня 2011р. між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу №1 та Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Таким чином відбулася заміна кредитора, та саме ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 15 вересня 2006р., позичальником згідно якого є ОСОБА_2

У порушення умов Договору Позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 21 січня 2013р. має прострочену заборгованість, а саме:

- за кредитом - 37376,60 доларів США;

- за відсотками 4528,93 доларів США.

Уточнивши свої позовні вимоги, представник ТОВ «Кей-Колект» просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кей-Колект» загальну заборгованість за кредитним договором у розмірі 41905,53 доларів США з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення суду, та судові витрати (а.с.2-4, 137-138).

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги за кредитним договором від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект». При цьому відповідач вважає, що договір факторингу від 12 грудня 2011р. та договір про надання споживчого кредиту від 15 вересня 2006р. є недійсними, тому як він не був письмово належним чином сповіщений про заміну кредитора, а тому не зобовязаний виконувати умови за кредитним договором на користь нового кредитора. Позивач безпідставно підвисив проценту ставку до 12% річних(а.с.220-231).

В червні 2015р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту від 15 вересня 2006р. недійсним (а.с.197-203).

Ухвалою суду від 28 жовтня 2015року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 для обєднання в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Кей-Колект» відмовлено (а.с.232).

Зазначена ухвала суду сторонами не була оскаржена в апеляційному порядку.

Рішенням суду від 28 жовтня 2015р. позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 15 вересня 2006р., яка станом на 01липня 2015р. складає суму у розмірі 880225грн.65коп. та судовий збір у розмірі 3349грн.50коп. (а.с.236,237-238).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог, при цьому апелянт посилається на те, що у суді першої інстанції мало місце не повне зясування обставин справи, що привело до порушення норм матеріального та процесуального права (а.с.241-252).

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представників сторін по справі, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.

15 вересня 2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту за №11040959000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 44000доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 15 вересня 2027р. За використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачу кредиту процентна ставка встановлена в розмірі 10,30% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процента ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2 даного Договору. Зазначений договір сторони підписали (а.с.5-8).

Згідно п.2.1 кредитного договору у забезпечення виконання зобовязань позичальника за даним Договором Банком прийнята застава нерухомості, а саме: квартира АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_2; і порука ОСОБА_3 (а.с.5 зворот).

Банком умови кредитного договору були виконані належним чином і ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в сумі 44000доларів США.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитор) має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки, тощо.

Відповідно ст. 629, ч. 1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 не були виконані належним чином умови кредитного договору по поверненню кредитних грошових коштів, внаслідок чого у нього перед банком виникла заборгованість.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

12 грудня 2011р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» був укладений договір факторингу №1, відповідно до якого було відступлене ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у Додатку №1 до цього Договору (а.с.121-123).

Згідно виписки з Додатку № 1 до зазначеного вище договору факторингу ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за кредитним договором № 11040959000 від 15вересня 2006р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (а.с.125).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеного 12 грудня 2011р. між ПАТ«УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект». Зі змісту виписки з Додатку №1 до зазначеного договору вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за іпотечним договором від 15 вересня 2006р., укладеним між АКІБ«УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (а.с.126-128,129).

Укладаючи договір відступлення права вимоги (ст.ст. 513, 514, 516, 517, 1077, 1078,1082,1084 ЦК України), банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обовязків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тому до останнього перейшли права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти кредитування.

Тобто, належним виконанням зобовязання з боку боржника є повернення кредиту у строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, щокредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Наведене свідчить, що до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги щодо кредитного договору № 11040959000 від 15 вересня 2006р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2

Тому доводи апеляційної скарги щодо безпідставності позовних вимог є необґрунтованими та нічим не підтвердженими.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 15вересня 2006р. станом на 01 липня 2015р. загальна заборгованість за кредитним договором становить 41905,53 доларів США, що еквівалентно 880225грн.65коп., з яких заборгованість за кредитом становить 37376,60 доларів США; заборгованість по процентам 4528,93 доларів США (а.с.9-14, 162,163).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2, визнав, що ОСОБА_2 не сплачує кошти за договором кредиту з 2011року.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції порахував еквівалент станом на 01.07.2015р. (а.с.162,163), а позивач просив провести стягнення на день винесення рішення (а.с.137-138) та станом на 28 жовтня 2015р. (день винесення рішення суду) 1долар США складав 22грн.86коп., тому 41905,53 доларів США складали 9579660грн.42коп., тобто більше ніж стягнув суд першої інстанції, але на вказані обставини сторони не звертають увагу і в цій частині рішення суду не оскаржували.

Доводи апелянта, що кредитний договір від 15 вересня 2006р. є недійсним, оскільки укладений у наслідок введення його (ОСОБА_2В.) в оману також є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не надав суду докази на підтвердження цього.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а такожінтересамдержавиі суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Апелянтом не надано доказів того, що кредитний договір від 15 вересня 2006р. був визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч.2, 3 ст. 203 ЦК України).

Підписуючи договір про надання споживчого кредиту від 15 вересня 2006р., ОСОБА_2 підтвердив у п.8.2 даного договору, що він повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обовязки за цим договором і погоджується з ними (а.с.7).

Доводи апелянта щодо незаконного підвищення процентної ставки з 10,3% до 12% річних, колегія суддів також вважає необрунтованими, з огляду на наступне.

З п.1.3.1. кредитного договору за №11040959000 від 15 вересня 2006р. вбачається, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту процентна ставка встановлена в розмірі 10,30% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процента ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2 даного Договору. Пунктом 9.2 Договору передбачено, що сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі порушення позичальником кредитної дисципліни (а.с.5-8).

Судом встановлено, що відсоткова ставка за кредитним договором за №11040959000 від 15 вересня 2006р. була змінена у відповідності до вимог кредитного договору.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тому колегія суддів вважає, що позивач належним чином довів наявність зобовязання відповідача ОСОБА_2 перед ТОВ «Кей-Колект» за умовами Кредитного договору № 11040959000 від 15 вересня 2006р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 з урахуванням договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011р.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

ОСОБА_4