Рішення № 56936166, 24.03.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/3699/15-ц

№ провадження 2/521/356/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» березня 2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володіння та розпорядження власністю, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_3, КП ЖКС «Черьомушки» про усунення перешкод у користуванні, володіння та розпорядження власністю, витребування майна з чужого незаконного володіння,посилаючись на те,, що злютого 1973 року по квітень 1999 року позивач та третя особа працювали в тресті «Чорноморгідробуд» в м. Одесі., за заявою позивача та за згодою керівництва Чорноморського судноремонтного заводу, який входив до складу треста «Чорноморгідробуд», їй у 1990 році, як працівнику треста, було надано дозвіл на виготовлення на заводі металевого гаража для власних потреб, за виготовлення гаражу до каси Чорноморського судноремонтного заводу була внесена плата у розмірі 502 рублі 15 копійок, що складало на той час повну вартість гаражу. У 1990 році металевий розбірний гараж з двома дверима був виготовлений та встановлений за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 44. Оскільки раніше між сімєю ОСОБА_3та сімєю ОСОБА_2були нормальні особисті взаємовідносини, тоді позивачка дозволяла інколи тимчасово зберігати у своєму гаражі автомашину ОСОБА_2, для того, щоб він мав можливість користуватися своєю автомашиною та мати доступ до гаражу у той час, коли позивача немає вдома, вона дозволила йому встановити на одній із дверей свій замок. Але з 18.08.2014 року ОСОБА_2 почав протиправно перешкоджати ОСОБА_1користуватися, володіти та вільно розпоряджатися власністю - гаражем. З 18.08.2014 року гараж позивача перебуває у незаконному володіння ОСОБА_2, у звязку з чим позивачка змушена звернутися до суду зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлений позов підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини просила позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволені, посилаючись на викладені в запереченнях обставини.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3позов підтримав, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник третьої особи КП ЖКС «Черьомушки» не з'явився, будучи належно повідомленим про місце, день та годину слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши сторін по справі , допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування розпорядження майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Віндикаційний позов - це позов власника про повернення йому майна, що вибуло з його володіння, який пред'являється до особи, у незаконному володінні якої знаходиться це майно.

Предметом віндикаційного позову є не будь-яке майно. А лише те, яке визначене індивідуальними ознаками, і це випливає із сутності даного позову, спрямованого на повернення власнику того самого майна, що вибуло з його володіння.

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Таким чином, із чужого незаконного володіння може бути витребувано лише індивідуально визначена річ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незмінними.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна (фізична особа), або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за таким позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

У пункті 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно п.20 вказаної Постанови у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

У п.23 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до ст.387 ЦК України та ч.3 ст.10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

У п.33 вказаної Постанови роз'яснено, що застосовуючи положення ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень ст.ст.391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Судом встановлено, що на підставі прибуткового касового ордеру № 34 від 15.01.1990 року виданого на імя ОСОБА_3 йому належить металевий розбірний гараж з двома дверима.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 10.08.1973 року серії І-ЖД № 311787, ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1.

Тобтометалевий розбірний гараж з двома дверима придбаний 15.01.1990 року згідно ст. 61 СК України є об'єктом спільної сумісною власності подружжя.

Відповідно акту КП ЖКС «Черьомушки», за адресою м.Одеса, вул.Ген.Петрова,44, розташован гараж під № 52, загальною площею 24,0 м?.. що належить ОСОБА_1.

Відповідно договору про надання послуг № 892 від 02.06.2014 року, укладеного між КП ЖКС «Черьомушки» та ОСОБА_1, користувач зобовязаний надати замовнику послуги з прибирання території прилеглої до гаражу під № 52, загальною площею 24,0 м?.

Таким чином, предметом позову є річ визначена індивідуальними ознаками, а саме: металевий розбірний гараж з двома дверима, під № 52, загальною площею 24,0 м?., що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Ген.Петрова,44-а.

Однак як вбачається з пояснень позивача та третьої особи, а також свідчень свідків, відповідач здійснюються перешкоди позивачу у користуванні її власністю, а саме: спірним металевим розбірним гаражем з двома дверима.

У судовому засіданні, позивач та її представник пояснили суду що позивачці на праві спільної сумісною власності належить спірний гараж, раніше позивачка дозволяла інколи тимчасово сімї ОСОБА_2 користуватися зазначеним гаражем, для того, щоб відповідач мав доступ до гаражу, коли позивача немає вдома, вона дозволила йому встановити на одній із дверей свій замок. Однак на даний час позивачка не може потрапити в свій гараж оскільки він зачинений з внутрішньої сторони, ключі від другої двері має відповідач, таким чином, позивачка вважає що саме відповідач здійснює перешкоди у користуванні її власністю.

Так допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив суду що спірний металевий розбірний гараж належить ОСОБА_1, він має дві двері однією з яких користувалися власники подружжя ОСОБА_1, другою користувач ОСОБА_2., який встановив свій замок і має ключі, та користується зазначеним гаражем. Однак не що давно позивачка ОСОБА_1 звернулася до свідка з приводу того що не в змозі увійти до свого гаражу, на її вимогу за допомогою певних засобів гараж було відчинено, та виявлено що гараж зачинений з внутрішньої сторони, після чого ОСОБА_1 було змінено замки, однак відповідна ситуація повторювалась.

Також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив що у 1990 році здійснював перевезення металевого розбірного гаражу з двома дверима, з м.Миколаїва, а саме з Чорноморського судноремонтного заводу до м.Одеси на вул.Ген.Петрова, на замовлення ОСОБА_1А та ОСОБА_3

У свою чергу з боку відповідача до суду надійшли наступні докази.

Згідно з виписки з протоколу №76/21 від 05.09.1989 р. засідання комісії виконкому Малиновської районної ради народних депутатів, ОСОБА_6,який мешкає за адресою:АДРЕСА_1 дозволено встановити металевий гараж відповідно до схеми розташування.

Згідно договору про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території №1919 від 22.06.2015р., укладеного між КП ЖКС "Черьомушки" та ОСОБА_6, є надання послуг з прибирання території, яка прилягає до гаражу під №52, загальною площею 19,54 м?, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова № 54.

Проте, зазначені виписки з протоколу №76/21 від 05.09.1989р. та договір про надання послуг з прибирання прилеглої до тимчасової конструкції (гаражу) території №1919 від 22.06.2015р., не є належними доказами по справі оскільки, не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки у зазначених документах йдеться інший гараж під №52, загальною площею 19,54 м?, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова № 54, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх заперечень, тому суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, відповідно до положень статті 10 Цивільного процесуального кодексу України «Змагальність сторін» цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України .

Відповідно до статті 57 ЦПК України «Докази» доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень статті 58 ЦПК України «Належність доказів» належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування

Також, відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 60 ЦПК України «Обов'язки доказування і подання доказів» кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України (яких позивачем теж не наведено); доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши показання свідків, дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на те, що позивачем підтверджено своїх доводів відповідними доказами, які б могли бути підставою для задоволення її вимог.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливим зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні власністю - металевим гаражем під № 52, загальною площею 24,0 м?, встановленим за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 44-А, у вигляді демонтажу та вивезенні металевого гаражу, та витребувати його з незаконного володіння у ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 57, 131, 209, 212-215, ЦПК України, ст. 387-390 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи ОСОБА_7, за участю третьої особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володіння та розпорядження власністю, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні власністю - металевим гаражем, встановленим за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 44-А, у вигляді демонтажу та вивезенні металевого гаражу.

Витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_2 металевий гараж, встановлений за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 44-А, який є власністю ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 243 гривні 60 копійок, а також всі інші судові витрати по справі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Малиновського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ