Рішення № 56935829, 01.04.2016, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 1506/6090/2012

Провадження № 2/496/44/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

при секретарі Ткаченко В.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4доОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_6 (треті особи ПП «Геоінформсервіс», ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеського регіональної філії) про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним Державного акту на право власності не земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом, уточнивши який (т.2 а.с.46-49), просять скасувати рішення ІІІ сесії V скликання ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області 27.07.2005 року №64, яким передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку площею 0,246 га, (для ведення особистого селянського господарства) за адресою вулиця Широка, 12-б, та земельну ділянку площею 0,250 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) по вулиці Широка, 12-б, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ №649437 від 26.10.2007 року, виданий ОСОБА_6 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою вулиця Широка, 12-б, зареєстрований за №010751600452 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; кадастровий номер земельної ділянки 5121080300:05:001:0457, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №649436 від 26.10.2007 року, виданий ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку площею 0,246 га для ведення особистого селянського господарства за адресою вулиця Широка, 12-б, зареєстрований за №010751600453 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею;договорів оренди землі; кадастровий номер земельної ділянки 5121080300:05:001:0458.

Позивачі у судове засідання не зявилися але до суду надходили заяви в якій вони просять розглядати без їх участі, на позовних вимогах наполягають.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник відповідача відділу Держкомзему у Біляївському районі одеської області у судове засідання не зявився але надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти вимог позивачів та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи ПП «Геоінформсервіс» у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник третьої особи ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Відповідно до положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ст.ст.10,60,61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щоОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами № 12, що знаходиться в селі Протопопівка, Біляївського району Одеської області по вулиці Широкій, що підтверджується копією свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24.05.2007 року( Т.1 а.с.5-6,8-9).

Земельна ділянка за вищевказаною адресою була передана у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області №301, 301-а від 22 жовтня 2007 року з подальшим отриманням на підставі рішення державного акту.

З метою реалізації свого права, 30 листопада2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 замовили технічну документацію в «Геоінформсервіс» із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на вищезазначену земельну ділянку (том №1 а.с.11-23).

Після складання технічної документації на земельну ділянку позивачі подали документи до відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області для виготовлення державного акту на право приватної власності на землю. Проте під час перевірки обмінного файлу до технічної документації із землеустрою 30 січня 2012 року виникли зауваження, які не уможливили видачу державного акту на право приватної власності.

З протоколу перевірки обмінного файлу вбачається, що була виявлена накладка на суміжні земельні ділянки: ОСОБА_6 в с. Протопопівка, вул. Широка, 12 «б»: 5121080300:05:001:0458 - для ведення особистого селянського господарства та 5121080300:05:001:0457 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с.23). У зв'язку із даними зауваженнями кадастровий номер на земельні ділянкиОСОБА_3 та ОСОБА_4 не може бути визначеними. Таким чином, оформленню державного акту відповідача ОСОБА_6, координати якої накладаються на ділянку позивачів.

Згідно рішення №64 від 27.07.2005 року ОСОБА_6 було передана земельна ділянка, яка знаходиться у її користуванні за адресою с. Протопопівка, вул. Широка, 12 „б, Біляївського району Одеської області, загальною площею 0,496 га ( т. 1 а.с.116). Після цього ОСОБА_6 замовила в ДП «Одеському науково-дослідному та проектному інституті землеустрою» технічну документацію від 03.11.2006 року (т. 1 а.с.94-131).

Згідно державного акту серії ЯЕ №649436 від 26.10.2007 виданого на підставі рішення органу місцевого самоврядування ІІІ сесії V скликання ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області 27.07.2005 року №64, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 0,246 га, що розташована в с. Протопопівка, вул. Широка, 12 „б, Біляївського району Одеської області для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.74).

Згідно державного акту державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ №649437 від 26.10.2007 року виданого на підставі рішення органу місцевого самоврядування ІІІ сесії V скликання ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області від 27.07.2005 року №64, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 0,250 га, що розташована в с. Протопопівка, вул. Широка, 12 „б, Біляївського району Одеської області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибних ділянок (т.1 а.с.75).

Суд звертає увагу на то й факт, що житловий будинок з надвірними спорудами № 12, що знаходиться в селі Протопопівка, Біляївського району Одеської області по вулиці Широкій належав ОСОБА_7, яка померла 27 червня 2004 року (Т.2 а.с. 203) на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будинок від 23 листопада 2006 року та був зареєстрований на її імя, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (Т.2 а.с. 209,210) Підставою видачі вказаного свідоцтва ОСОБА_7 було рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області від 23 листопада 2006 року № 145 (Т.3 а.с. 5). Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці земель ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області розміром 0,55 гектарів, державний акт про право приватної власності на дану земельну ділянку не видавався.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

ОСОБА_7 склала заповіт (Т.2 а.с. 204) в якому зазначила, що все майно де б воно не знаходилось та з чого воно не складалось вона заповіла позивачам, та сину ОСОБА_8

На момент смерті ОСОБА_7 27 червня 2004 року, вона не мала права власності на вищевказаний житловий будинок, на який позивачі отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом (Т.2 а.с. 216,217).

Згідно ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості в тому числі житловий будинок інші споруди земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємців переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності.

Тобто ОСОБА_7, після своєї смерті отримала право власності на будинок та здійснила його реєстрацію, що суперечить нормам ЦК України.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто видачі державного акту ОСОБА_6В.) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однак, як виходить з матеріалів справи позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є власниками зазначеної земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Таким чином позивачі не є власниками і не є належними позивачами за вказаними вимогами. Також слід зазначити, що у ОСОБА_6 виникло право власності на земельну ділянку до прийняття сільською радою рішення про надання земельної ділянки у власність позивачам, тому при ухваленні радою рішення фактично була передана у власність позивачів частина земельної ділянки відповідачки.

Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до п. 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647, складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 Перехідних положень земельного кодексу України, встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Таким чином, погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який у свою чергу є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

Посилання позивачів на те, що межі земельної ділянки були встановлені без згоди суміжних власників є неспроможними, оскільки відповідно до узгодження суміжних землекористувачів земельних ділянок за адресою с. Протопопівка, вул. Широка, 12-б, Біляївський район Одеська область відсутні претензії до меж земельної ділянки з земельною ділянкою позивачів за адресою с. Протопопівка, вул. Широка, 12, Біляївський район Одеська область. Узгодження меж земельних ділянок з домоволодінням в с. Протопопівка, вул. Широка, 12, Біляївський район Одеська область, яка проживала в цьому домоволодінні але не була його власником.

Таким чином у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог для скасування рішення ІІІ сесії V скликання ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області 27.07.2005 року №64, яким передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку площею 0,246 га, (для ведення особистого селянського господарства) за адресою вулиця Широка, 12-б, та земельну ділянку площею 0,250 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) по вулиці Широка, 12-б.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(в редакції із змінами від 19 березня 2010 року) роз'яснено, що після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю так і частково, не інакше ніж у порядку визначеному статтями 140, 141 Земельного кодексу України перелік підстав для цього є вичерпним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 321 Цивільного кодексу України, визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом встановлено можливі випадки для припинення права власності на землю, вичерпний перелік яких визначений у ст. ст. 140,142, 143 Земельного кодексу України. При цьому, примусове припинення прав на землю здійснюється виключно у судовому порядку у випадках, визначених у ст. 143 Земельного кодексу України.

В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності (права власності) інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» визнання недійсним правового акту органу влади згідно якого особа набула права власності на майно та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що орган влади порушив закон є неприпустимим.

З огляду на зазначений аналіз доказів по справі та норм законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивачів та відповідно неможливості задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3,10,15,60,61,213-215 ЦПК України, ст. 106 ЗК України, ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради Біляївського району Одеської області, відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, ОСОБА_6 (треті особи ПП «Геоінформсервіс», ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеського регіональної філії) про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності не земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Галич О.П.

01 квітня 2016 року