Ухвала суду № 56935527, 05.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1260/15-к 05.04.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/174/16 Головуюча у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 квітня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

суддів: Войтовського С.А. Куценко О.В.,

за участю секретаря Алексишенця М.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015150150000327 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року, яким:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4:

- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Лукянова Г.А.,

обвинувачений ОСОБА_3,

захисник ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого.

Просить помякшити призначене покарання.

Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.

ОСОБА_3 визнано винним та призначено покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

-за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.10.2015 р., остаточно призначено до відбуття - 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 491 грн. 04 коп.

Узагальнені доводи апеляційної скарги обвинуваченого.

Вказує, що хворіє на туберкульоз та язву.

Також вважає, що ним вчинено злочин середньої тяжкості.

Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 3 липня 2015 року, близько 15 години, знаходячись в приміщенні кафе «Елізіум» зони відпочинку «Коблеве» Березанського району Миколаївської області, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, шляхом вільного доступу викрав із столику мобільний телефон «Fly-IQ452», вартістю 1800 грн., в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного звязку «Лайф», вартістю 30 грн., сім-картка оператора мобільного звязку «МТС», вартістю 30 грн., який належить ОСОБА_5, спричинивши потерпілій майнову шкоду у розмірі 1860 грн.

5 липня 2015 року, близько 1 години ночі, він же, знаходячись на території бази відпочинку «Голуба Лагуна» зони відпочинку «Коблеве», підійшов до житлової кімнати № 8 для відпочиваючих та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, шляхом вільного доступу проник до приміщення кімнати, звідки викрав ноутбук «Asus-k53z», який належить ОСОБА_6, спричинивши потерпілому майнову шкоду у розмірі 4000 грн.

16 липня 2015 року, близько 22 години, він же, знаходячись на території бази відпочинку «Одема-Юг» зони відпочинку «Коблеве», підійшов до житлової кімнати № 53 для відпочиваючих і побачивши відчинені вхідні двері, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, повторно, шляхом вільного доступу проник до приміщення кімнати, звідки викрав ноутбук «Lenovo-2580 I Wite», належний ОСОБА_7, спричинивши потерпілій майнову шкоду у розмірі 5200 грн.

20 липня 2015 року, близько 20 години, він же, знаходячись на території бази відпочинку «Чорноморець» зони відпочинку «Коблеве», підійшов до будиночку для відпочиваючих № 103, в якому проживала ОСОБА_8, після чого, шляхом віджиму віконного скла, проник усередину, звідки таємно, повторно, викрав планшету «IconBIT» моделі «NetTAB Space quad RX», спричинивши потерпілій ОСОБА_8М майнову шкоду у розмірі 2400 грн.

У той же день, близько 23 год. 30 хв., він же, знаходячись на території бази відпочинку «Посейдон» зони відпочинку «Коблеве», підійшов до житлового трьохповерхового приміщення для відпочиваючих і побачивши, що відчинені вхідні двері балкону кімнати № 27, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу проник до приміщення кімнати, звідки викрав мобільний телефон «НТС-616», вартістю 2400 грн., з сім-карткою оператора мобільного звязку «Київстар», вартістю 30 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 2430 грн.

Скоєне обвинуваченим кваліфіковане судом за ч.2 ст.185 КК України, як крадіжка чужого майна, вчинена повторно, та за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка чужого майна, вчинена повторно, з проникненням у житло.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та думку його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення оскаржуваного вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини провадження, доведеність вини, кваліфікація скоєного ОСОБА_3 у скарзі не оспорюються, внаслідок чого, на підставі ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.

Відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно розяснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання за № 7 від 24.10.2003 р. (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до правил п.1 ч.1 ст.65 КК України, суди повинні призначати покарання у межах, встановлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але з урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, щиро покаялись, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, неповнолітнім, інвалідам, особам похилого віку, та призначати більш суворе покарання за злочини, вчиненні на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованої групи тощо.

Що стосується покарання обвинуваченого у цьому провадженні, то воно визначене у межах санкції кримінального закону, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин), даних про особу ОСОБА_3, який раніше неодноразово судимий, характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, хворіє, помякшуючих покарання обставин - визнання вини та активного сприяння розкриттю злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Зваживши на зазначене, а також, що обвинувачений, маючи непогашену судимість за вчинення корисливого злочину, вчинив новий аналогічний злочин, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність ізоляції ОСОБА_3 від суспільства та на визначений у вироку строк.

З цим висновком суд апеляційної інстанції погоджується, підстав для помякшення призначеного покарання, про що просить апелянт, не вбачає.

З урахуванням попередніх судимостей, великої кількості злочинних епізодів у цьому кримінальному провадженні, та відсутності обставин, які б істотно знижували суспільну небезпеку особи обвинуваченого, схильного до продовження злочинної діяльності, призначення йому покарання менш суворого, ніж визначив районний суд, суперечить засадам ст.65 КК України.

Так, зваживши на помякшуючі покарання обставини, суд призначив ОСОБА_3 покарання у за ч.2 ст.185 КК України ближче до нижчої межі санкції цього кримінального закону для позбавлення волі, а за ч.3 ст.185 КК України - у нижчій межі.

За сукупністю злочинів за ч.1 ст.70 КК України застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а за ч.4 ст.70 КК України - приєднано частково невідбуте покарання за попереднім вироком лише у розмірі 1 року 2 місяців позбавлення волі, що також не можна вважати надмірно суворим.

Необґрунтованими є посилання апелянта на і на те, що вчинені крадіжки з проникненням у житло є злочином середньої тяжкості, оскільки відповідно до ч.4 ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Доводи про стан здоровя також не суттєві, оскільки, згідно медичної довідки Снігурівської виправної колонії № 5 (а.п.150), обвинувачений дійсно хворіє на туберкульоз, проте приймає протитуберкульозне лікування у підтримуючій фазі та має задовільний стан здоровя.

Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки перебуває у стадії ремісії.

Це спростовує твердження апелянта про тяжкий стан його здоровя, як на підставу для помякшення покарання.

За такого, всі апеляційні доводи є неприйнятними, внаслідок чого постановлений щодо ОСОБА_3 вирок зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року у відношенні ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту отримання копії судового рішення.

Головуючий

Судді: