Рішення № 56933857, 28.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4765/15 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/1698/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю:ОСОБА_2, представника Публічного

акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ

"Львівтрансгаз" - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" проскасування наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" від 12.06.2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення" про оголошення ОСОБА_2 догани, та наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" від 12.06.2015 року № 233 "Про внесення змін до наказу УМГ "Львівтрансгаз" від 12.06.2015 року № 232.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що в суді першої інстанції, начальник відділу, в якому працював позивач, ОСОБА_4, визнала те, що доручала позивачу виконання завдань, покладених на відділ, зокрема, тих, виконання яких було передбачене посадовою інструкцією іншого бухгалтера відділу, а саме, ОСОБА_5, яка , як пояснила ОСОБА_4, у зв"язку із виробничею необхідністю, була тимчасово переведена в інший відділ. Однак такі твердження ОСОБА_4 спростовуються розпорядженням УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" № 32-р від 22.06.2015 року, з якого вбачається, що переведення ОСОБА_5 відбулось вже після оголошення догани. Однак суд не взяв до уваги це розпорядження, обрунтовуючи це тим, що воно не спростовує факту переведення ОСОБА_5 в інший відділ саме в спірний період. Також апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не звернув уваги на те, що згідно службової записки начальника відділу ОСОБА_4 від 30.04.2015 року позивач відмовився виконувати завдання в період, починаючи з 27 квітня 2015 року, яке полягало у складанні документів - актів списання газу на розбалансування та виробничо - технологічні потреби за березень 2015 року, однак станом на 27 квітня 2015 року вони вже були створені, підписані та затверджені 01 та 02 квітня 2015 року відповідальними особами за їхнє створення та зміст. Тобто, 27 квітня 2015 року, начальник відділу ОСОБА_4 доручила складати фінансові документи не від 27 квітня 2015троку, а від 01 та 02 квітня, 2015ьроку, які на момент доручення вже були складені, підписані та затверджені.

Щодо ненадання тижневих звітів про виконані ним роботи, на вимогу директора згідно протоколу селекторної наради, за періоди з 12.05.2015 року до 15.05.2015 року та з 27.05.2015 року до 29.05.2015 року, апелянт зазначає, що відповідно до протоколу селекторної наради відповідальними за виконання завдань, зазначених в цьому протоколі, було визначено начальників підрозділів та відділів, зокрема, начальника відділу ОСОБА_4 і обов"язок надання таких звітів був покладений саме на неї, а не на позивача. Крім цього апелянт просить врахувати, що згідно поставленої на нараді в директора 02.06.2015 року вимоги надати йому письмове пояснення стосовно невиконання поставлених ним позивачу завдань, що підтверджено актом ненадання пояснення від 04.06.2015 року, від позивача не вимагалось надання пояснень, стосовно порушень ним трудової дисципліни, згідно п. 5 -7 звіту про виконані ним роботи за спірний період з 27 до 30 квітня 2015 року. Про ці порушення, які зафіксовані у вищезгаданому звіті, позивач дізнався лише в момент ознайомлення з оскаржуваним наказом № 232 від 12.06.2015 року "Про дисциплінарне стягнення". З наведених підстав вважає притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконним, та таким, що порушує вимоги ст. 149 КЗпП України. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Львівтрансгаз" ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннямиЦПК Україниобов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з встановленого факту невиконання ОСОБА_6 покладених на нього обов»язків, а також дотримання відповідачем правил та порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбачених ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов»язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Стаття 147 КЗпП України передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 26 травня 2009 р. працює в УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на посаді бухгалтера 1 категорії відділу обліку надання послуг з транспортування природного газу .

Наказом директора філії УМГ «ЛЬвівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» №232 від 12.06.2015 р. за зайняття в період з 27 по 30 квітня 2015р. в робочий час справами, які не мають відношення до функціональних завдань та обов»язків відділу та його посадових обов»язків, відмову виконувати поставлені перед ним завдання, що підтверджено службовою запискою начальника відділу обліку надання послуг із транспортування природного газу ОСОБА_4 від 30.04.15р. та власноручно написаним ОСОБА_2 звітом про виконання роботи, ненадання інформації на вимогу директора згідно протокольного доручення селекторної наради про виконану роботу за період з 12 по 15 травня 2015 року та з 27 по 29 травня 2015року, зухвалу поведінку в частині відношення до виконання вимог посадової інструкції і Правил внутрішнього трудового розпорядку, ігнорування розпоряджень начальника відділу та директора УМГ, до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказом директора філії УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» №233 від 12.06.2015р «Про внесення змін до наказу УМГ «Львівтрансгаз» від 12.06.2015р. №232» внесено зміни до п.1 наказу та викладено його в такій редакції: «Застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани до ОСОБА_2 - бухгалтера (з дипломом спеціаліста) 1 категорії відділу обліку надання послуг з транспортування газу апарату УМГ «Львівтрансгаз».

З оскаржуваного наказу вбачається, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_2 було застосовано за те, що він ігнорує та відмовляється виконувати поставлені перед ним завдання згідно посадових обов»язків, а саме, дооформляти акти списання газу на виробничо-технологічні потреби структурних підрозділів та акт на списання обсягів розбалансування газу за березень 2015р., опрацьовувати отримані від структурних підрозділів філії первинні документи за надані послуги по транспортуванню газу згідно реєстру, що підтверджується службовою запискою начальника відділу обліку надання послуг із транспортування природного газу ОСОБА_4 від 30.04.2015р. на ім»я директора УМГ «Львівтрансгаз».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, акт списання виробничо технологічних витрат природного газу на транспортування газу за березень 2015 року був складений комісією у складі представників Дашавського ВУПЗГ та затверджений начальником Дашавського ВУПЗГ 01 квітня 2015 року, акт списання обсягів розбалансування природного газу за березень 2015 року був складений комісією у складі представників УМГ «Львівтрансгаз» та затверджений директором УМГ «Львівтрансгаз» 02 квітня 2015 року, тобто, акти були складені і затверджені задовго до того, як позивачу було надано доручення на їх дооформлення.

Враховуючи те, що позивачу було доручено дооформляти акти списання газу на виробничо технологічні потреби структурних підрозділів та акт на списання обсягів розбалансування газу за березень 2015 року лише 27.04.2015 року, що сторонами не заперечувалося, і такі акти на момент доручення були складені комісією та затверджені керівниками, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що внесення будь - якої інформації в уже затверджені керівниками акти є порушенням, до оформлення вже затверджених керівниками актів шляхом внесення до них інформації щодо обсягів витрат природного газу є неправомірним.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним обставинам, які залишилися поза увагою суду першої інстанції, який вважав можливим дооформлення вищезгаданих актів та внесення в них інформації щодо обсягів витрат природного газу після затвердження їх керівниками, та вважав правомірною вимогу начальника відділу обліку надання послуг з транспортування газу ОСОБА_4, і за таких обставин прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 безпідставно відмовився від виконання цього завдання, яке не входило в коло його обов»язків.

Посилання відповідача на відмову ОСОБА_2 опрацьовувати отримані від структурних підрозділів філії первинні документи за надані послуги по транспортуванню газу згідно реєстру, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відомості про те, що саме ОСОБА_4, як начальник відділу, безпосередній керівник відділу, у якому працює ОСОБА_2, особисто йому доручила дооформляти акти списання газу на виробничо технологічні потреби структурних підрозділів та акти на списання обсягів розбалансування газу за березень 2015 року, опрацьовувати отримані від структурних підрозділів філії первинні документи за надані послуги по транспортуванню газу згідно реєстру, в матеріалах справи відсутні, а позивачем зазначена обставина заперечується.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5, в період з 27.04.2015 року до 30.04.2015 року, в посадові обов»язки якої входить оформлення актів списання газу на виробничо-технологічні потреби структурних підрозділів та актів на списання обсягів розбалансування газу, опрацьовування отриманих від структурних підрозділів філії первинних документів за надані послуги по транспортуванню газу згідно реєстру, у зв»язку з виробничою необхідністю залучалась до виконання інших робіт, через що виконання цих обов»язків було доручено ОСОБА_2, ґрунтується на припущеннях.

Такий висновок суду спростовується розпорядженням директора філії «УМГ «Львівтрансгаз» від 22.06.2015 року №32 р, згідно з яким ОСОБА_5 у зв»язку з виробничою необхідністю підпорядковано в оперативне керування начальника відділу матеріально технічного постачання, а також відсутністю розпорядження про переміщення ОСОБА_5 в період з 27.04.2015 року до 30.04.2015 року.

Відповідач в суді не заперечував виконання ОСОБА_2 завдань та обов»язків, передбачених посадовою інструкцією бухгалтера (з дипломом спеціаліста) 1 категорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу апарату філії «УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», затвердженою 03.04.2013 року.

З оскаржуваного наказу директора від 12.06.2015 р. №232 вбачається, що підставою для застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді догани, є ненадання на вимогу директора філії УМГ «Львівтрансгаз» згідно протокольного доручення селекторної наради інформації про виконану роботу в період з 12 по 15 травня 2015 року та в період з 27 по 29 травня 2015 року.

Як вбачається з п.4 протоколу селекторної наради УМГ «Львівтрансгаз» одним із завдань та першочергових питань, які потребують вирішення, є підвищення якості подання інформації про проведені роботи протягом тижня структурними підрозділами та відділами, згідно наданих зауважень та рекомендацій, виконавцем цього завдання зазначено начальників підрозділів, начальників відділів.

Наведене спростовує висновки суду про невиконання ОСОБА_2 протокольного доручення селекторної наради про надання інформації про виконану роботу, оскільки таку інформацію директору повинен надавати керівник відділу.

За таких обставин колегія суддів визнає позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказу директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ «Укртрансгаз» від 12.06.2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення» та наказу директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ «Укртрансгаз» від 12.06.2015 року № 233 "Про внесення змін до наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" від 12.06.2015 року № 232» обґрунтованими та підставними.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У зв»язку з неповним з»ясуванням судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи; з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; з невідповідністю висновків суду обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, скасування наказу директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ «Укртрансгаз» від 12.06.2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення" про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_2 та скасування наказу директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ «Укртрансгаз» від 12.06.2015 року № 233 "Про внесення змін до наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" від 12.06.2015 року № 232».

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати наказ директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ «Укртрансгаз» від 12.06.2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення" про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_2.

Скасувати наказ директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ «Укртрансгаз» від 12.06.2015 року № 233 "Про внесення змін до наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" від 12.06.2015 року № 232».

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_7