YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Донецька область

/

Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

Рішення № 56930850, 29.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

Дата ухвалення

29.03.2016

Номер справи

263/7488/15-ц

Номер документу

56930850

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"

22-ц/775/140/2016(м)

263/7488/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Скрипниченко Т.І.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„29 " березня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зайцевої С.А.

суддів Ігнатоля Т.Г., Пономарьової О.М.

за участю секретаря Зливка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» Гринь Костянтина Андрійовича на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів ,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача ПАТ КБ « Приватбанк» . В обґрунтування позовних вимог зазначила,що 31 березня 2014 року між нею та відповідачем укладено строковий договір банківського вкладу №SAMDNWFD 0070098104800. В сумі 6850 євро на строк 366 днів по 31 березня 2015 року включно з виплатою 11,5% річних. 01 квітня 2015 року звернулась до відповідач з вимогою про повернення вкладу, але у видачі було відмовлено, оскільки відсутня валюта вкладу у всіх відділеннях банку.Відповідачем порушено свої зобов*язання, оскільки сума вкладу та нараховані відсотки повертались частинами, остання виплата 23 червня 2015 року. Просила стягнути з відповідача 3% річних та проценти по банківському вкладу за прострочений строк виплати за період з 01 квітня 2015 року по 23 червня 2015 року в сумі 189,17 євро.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто з ПАТ КБ « Приватбанк» на користь позивача за несвоєчасне виконання грошового зобов*язання за договором банківського вкладу

№ SAMDNWFD 0070098104800 від 31 березня 2014 року 3 % річних -35,67 євро,що еквівалентно 914,39грн.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог , мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права .

З вказаним рішенням суду також не погодився ПАТ КБ « Приватбанк» ,подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,просив рішення в частині задоволення позовних вимог та стягнення 35,67 євро за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань у вигляді 3 % річних скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у вказаній частині .В іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги зазначили,що 04 березня 2015 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України від 03 березня 2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України», відповідно до п. п. 10 п. 6 введено обмеження стосовно видачі грошових коштів в межах до 15 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Замість Постанови № 160 Правлінням Національного банку України 03 червня 2015 року прийнята постанова № 354 « Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України « ,п.п.10 п. 6 якої містить аналогічні обмеження. Позивачу в установлених межах була виплачена сума вкладу,порушень щодо виплати з боку відповідача не було.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КП « Приватбанк» ,що діє за довіреністю Малервейн М.С. підтримала доводи апеляційної скарги,просила відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явилася ,належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи шляхом отримання 24 березня 2016 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 812 (а.с.141-142). Надала суду заяву про підтримання апеляційної скарги та про можливість розгляду справи у її відсутності (а.с.126).

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення представника ПАТ КБ « Приватбанк», дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг,апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню ,а скарга ПАТ КБ « Приватбанк» відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов частково,суд першої інстанції виходив з того,що відповідачем не виконані взяті на себе за договором зобов*язання та в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов*язання вимоги є обґрунтованими та такими ,що підлягають задоволенню .За період дії договору з 31 березня 2014 року по 06 квітня 2015 року банком нараховувалися проценти за вкладом позивача,та оскільки відповідно заяви позивача договір розірвано 06 квітня 2015 року підстави для задоволення вимог в частині стягнення відсотків нарахованих за кожен день прострочення вкладу відсутні.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Апеляційним судом встановлено,що 31 березня 2014 року між ПАТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено строковий договір банківського вкладу «Депозит Плюс» в сумі 6 850 євро на строк 366 днів по 31 березня 2015 року включно з виплатою (додаткова угода ) 11,5 % річних (а.с.12-13).

Відповідно п.п.6,7 договору по закінченню строку вкладу банк перераховує кошти з депозиту на вклад « до запитання». Якщо по закінченню 3-х календарних днів після надходження грошей на вклад до запитання вкладник не зажадав суми вкладу або його частину, вкладник доручає банку перерахувати всю суму коштів з вкладу до запитання на даний депозит.Продовження вкладу здійснюється без оформлення додаткової угоди до договору.

Відповідно п.4 договору дія договору припиняється з виплатою вкладнику всієї суми вкладу з відсотками, належними відповідно до умов договору.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи позивач 06 квітня 2015 року звернулася до відповідача із заявою про розірвання договору №SAMDNWFD 0070098104800 від 31 березня 2014 року та сплати за договором суму 7513,9 євро. Крім того,відповідно заяви надала згоду , щодо закінчення строку дії депозиту 363 дні, при розірванні депозиту 06 квітня 2015 року вона втратить частину нарахованих процентів за не повний строк вкладу в сумі 4,66 євро (а.с.53,136).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 31 березня 2014 року по 23 червня 2015 року вбачається ,що 01 квітня 2015 року банк перерахував кошти з депозиту на вклад до запитання. 03 квітня 2015 року сума коштів з вкладу до запитання розміщена на депозит для продовження вкладу на новий строк . За період з 06 квітня 2015 року по 23 червня 2015 року позивачу банком повернуто вклад та нараховані відсотки в розмірі 7513,9 евро (а.с.54-55).

Тобто,повністю суму вкладу з нарахованими відсотками ОСОБА_1 отримано лише 23 червня 2015 року .

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-247/цс14,яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов*язковою для всіх судів України .

Отже,з урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку,що ПАТ КБ «Приватбанк» порушив свої грошові зобов*язання щодо повернення депозитних коштів із процентами на вимогу вкладника ,тому повинен виплатити проценти по банківському вкладу до дня фактичного повернення вкладнику ,3 % річних на підставі частини пятої статті 1061 ,частини другої статті 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у вказаній частині заслуговують на увагу.

Між тим,апеляційний суд,вважає,що доводи апеляційної скарги ПАТ КБ « Приватбанк» про неможливість виплати вкладнику кошти в повному обсязі у зв*язку з дією постанови Правління Національного банку України від 03 березня 2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України» щодо введення обмеження стосовно видачі грошових коштів в межах до 15 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України та постанови № 354 Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року п.п. 10 п. 6 якої містить аналогічні обмеження ,не є слушними . Оскільки, зазначена і побідні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами,які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками ,які охоплюють його наглядовою діяльністю.Ці постанови банку не встановлюють нових прав та обов*язків для громадян ,не можуть зачіпати їх права ,свободи та інтереси .

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 грудня 2013 року № 6-140цс13.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Закінчення строку дії договору у разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Як вбачається з договору банківського вкладу , договір у справі не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовими вкладами у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії. У такому разі слід застосувати норми ст. 1070 ЦК України, на підставі якої з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-1891цс15 від 11 листопада 2015 року).

З наданого витягу Умов та Правил надання банківських послуг стосовно вкладних операцій,умов вкладу « Депозит Плюс»,умов дострокового розірвання вкладу ПАТ КБ « Приват банк» процент за процентною ставкою за вкладом на вимогу встановлений як 1% (а.с.130-135).

Тому,з урахуванням викладеного,апеляційний суд приходить до висновку про те,що після припинення договору банк порушив свої грошові зобов*язання щодо повернення депозитних коштів із процентами на вимогу вкладника,тому повинен виплатити проценти по банківському вкладу до дня фактичного повернення вкладнику за процентною ставкою за вкладом на вимогу 1 %.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг,вимог заявлених у суді першої інстанції,апеляційний суд не може погодитися з розрахунком позивача та покласти його в основу рішення,оскільки він суперечить дослідженим письмовим доказам та нормам законодавства (а.с.15).

Так, моментом початку прострочення виконання зобов*язання є 07 квітня 2015 року (наступний день за останнім днем дії договору депозиту ) , а не з 01 квітня 2015 року, як вказав позивач в своєму позові , до моменту належного виконання договору депозиту ,яке відбулось 23 червня 2015 року,що підтверджується випискою по особовому рахунку,сплинуло 77 днів .

Отже,з банку на користь позивача підлягають стягненню проценти по банківському вкладу за прострочений строк виплати за період з 07 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року у розмірі 192,80 євро (7513,9 євро (вклад та нараховані відсотки) / 100% = 75,139 євро (1% від суми ); 75,139 євро / 30 = 2,504 євро - сума за користування грошовими коштами за 1 день; 2,504 євро * 77 днів = 192,80 євро),що в національній валюті України станом на 29 березня 2016 року відповідно до офіційного курсу,встановленого Національним банком України становить 5 650 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят ) грн. 96 коп.

Проценти, визначені ст. 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку, зокрема у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми. Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених ст. 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів за ст. 1061 ЦК України та сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

Таке розуміння наведених норм відповідає висновкам Верховного Суду України про їх застосування, викладеним у постановах № 6-39цс13 від 29 травня 2013 року, № 6-140цс13 від 25 грудня 2013 року, № 6-247цс14 від 28 січня 2015 року.

Виходячи з викладеного,апеляційний суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню.

Розрахунок процентів річних