Ухвала суду № 56930838, 05.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/344/2016(м)

223/759/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Жамбровський С.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 53

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів Бугрим Л.М., Принцевської В.П.

при секретарі - Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 12 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя на виробництві, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 12 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»(надалі ДП «ДВЕК») про стягнення моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя на виробництві задоволено частково. Стягнуто, одноразово, з ДП «ДВЕК» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 383,00 грн. внаслідок травми, яка сталася при виконанні трудових обов'язків 10 червня 1994 року та 1020,00 грн. по ушкодженню здоров'я з вини ДП «ДВЕК» внаслідок професійного захворювання, встановленого в 1998 році. Вирішено питання щодо судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 12 січня 2016 року та прийняти нове рішення, про стягнення з відповідача на його користь у відшкодування шкоди 70 000 грн., допустивши негайне виконання зміненого рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції визначаючи відшкодування моральної шкоди за професійне захворювання та трудове каліцтво, застосував нормативний акт, який втратив чинність. Крім того обмеження суми відшкодування моральної шкоди його поставило в гірші умови, ніж інших потерпілих на виробництві при аналогічних відсотках стійкої втрати працездатності.

В судове засідання апеляційної інстанції позивач та представник відповідача ДП «ДВЕК» не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, свідченням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду та довідка про доставку СМС, які долучені до матеріалів справи. Крім того в апеляційній скарзі позивач зазначив своє прохання про розгляд справи у його відсутність, а представник відповідача надіслав заперечення в яких просив скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. (а.с.94-98).

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення постановлене судом першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідає вказаним вимогам в повній мірі.

Колегія суддів погоджується з обставинами встановленими судом першої інстанції та висновками, які ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги, що суд постановляючи рішення застосував нормативні акти, які втратили чинність не ґрунтуються на законі.

Положеннями абзацу 1 п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 передбачено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Оскільки позивачу в 1998 році, первинно висновком МСЕК визначено ІІІ групу інвалідності та 55% стійкої втрати працездатності по сукупності, тобто встановлено наявність пошкодження здоровя внаслідок професійного захворювання та травми, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди з підприємства, то судом першої інстанції правомірно застосовані «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя повязаним з виконанням ним трудових обовязків», затверджених Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.

Правомірність вказаного висновку підтверджена положеннями п.1-2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно якого, спори, що виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватися на підставі зконодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги, що обмеженням суми відшкодування моральної шкоди до суми 1403,00 грн., його поставлено в гірші умови, ніж інших потерпілих на виробництві - не переконливі.

У відповідності до положень п.11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя повязаним з виконанням ним трудових обовязків», затверджених Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

На час виникнення права на відшкодування моральної шкоди неоподаткований мінімум доходів громадян, згідно Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.96 N 762/96, дорівнював 17 грн. З наведеного витікає, що максимальний розмір відшкодува, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 2550грн.

Усі доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів переглянула і дійшла висновків, що судом першої інстанції фактичні обставини з`ясовані повно та всебічно, висновки суду відповідають встановленим фактам. Суд розглянув цивільну справу з дотриманням загальних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що передбачено ст. 11 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Л.М. Бугрим

ОСОБА_3