Рішення № 56928993, 30.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2602/16-ц

Провадження № 2/127/2104/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позов мотивований тим, що 29.05.2015 року відповідач ОСОБА_2 взяв у позивача ОСОБА_1 в борг 18000 доларів США, які зобовязався повернути позивачу в строк до 31.01.2016 року. В підтвердження отримання грошових коштів відповідач написав розписку.

У зазначений строк ОСОБА_2 борг не повернув. На прохання позивача про добровільну сплату боргу не відповідає, що стало причиною звернення ОСОБА_1 до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов визнала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

29.05.2015 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в борг 18000 доларів США, які зобовязався повернути позивачу в строк до 31.01.2016 року. В підтвердження отримання грошових коштів відповідач написав розписку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний передати позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зазначений термін, а саме в строк до 31.01.2016 року відповідач борг не повернув. На прохання позивача про добровільну сплату боргу не відповідає.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, де зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на момент подачі позовної заяви курс долара США відносно гривні, встановлений Національним Банком України, становив 25,87 грн., таким чином сума позики 18000 доларів США еквівалентна 465660 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в борг 18000 доларів США, які зобовязався повернути в строк до 31.01.2016 року. Взяті на себе зобовязання відповідач не виконав, що підтверджується наданими позивачем доказами. Зазначені обставини переконують суд в наявності підстав для задоволення позову.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 10,58,60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 18000 доларів США, що еквівалентно 465660 грн. та у відшкодування витрат зі сплати судового збору 4656 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя