Рішення № 56928470, 28.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/17022/15-ц

провадження № 2/760/176/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

28.08.2015 позивач звернувся до Апеляційного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення заборгованості.

Апеляційний суд м. Києва своєю ухвалою від 02.09.2015 визначив підсудність цієї справи Солом'янському районному суду м. Києва.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 16.10.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 (відповідач-1) уклали кредитний договір № 1101/1007/88/396.

За умовами цього договору позивач надав відповідачу-1 грошові кошти у сумі 30 000 дол. США зі сплатою процентів за користування ними у розмірі 11,9% річних, на строк з 16.10.2007 до 15.10.2017.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 16.10.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 (відповідач-2) уклали договір поруки № 1101/1007/88/396-Р-1, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання відповідачем-1, усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 1101/1007/88/396 від 16.10.2007.

25.05.2012 ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» за кредитними та забезпечувальними договорами право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора.

Відповідачі порушили свої зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 28.07.2015 складає 365 308,30 грн. з яких:

318 607,09 грн. - заборгованість за кредитом;

46 701,21 грн. - заборгованість за процентами.

Зважаючи на те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 365 308,30 грн.

22.02.2016 позивач через канцелярію суду подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета у спорі - Національний банк України.

Суд, визнавши зазначене клопотання необґрунтованим та недоведеним в частині порушення прав Національного банку України, відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.112).

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».

Враховуючи ці обставини та зважаючи на думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідачів, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

16.10.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 (відповідач-1) уклали кредитний договір № 1101/1007/88/396 (а.с. 8-13).

За умовами цього договору позивач надав відповідачу-1 грошові кошти у сумі 30 000 дол. США зі сплатою процентів за користування ними у розмірі 11,9% річних, на строк з 16.10.2007 до 15.10.2017 та на умовах, передбачених у кредитному договорі, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати своїх зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 16.10.2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 (відповідач-2) уклали договір поруки № 1101/1007/88/396-Р-1, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався перед позивачем відповідати за виконання відповідачем-1, усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору № 1101/1007/88/396 від 16.10.2007 (а.с. 14-15).

25.05.2012 ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» за кредитними та забезпечувальними договорами право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора (а.с. 24-31).

Відповідачі порушили свої зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 28.07.2015 складає 365 308,30 грн. з яких:

318 607,09 грн. - заборгованість за кредитом;

46 701,21 грн. - заборгованість за процентами.

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.

Частина перша статті 1054 ЦК передбачає, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».

Суд встановив факт укладення кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за від 25.05.2012 позивач набув статус нового кредитора.

Згідно з статтею 526 ЦК «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК «боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту».

Стаття 610 ЦК встановлює, що «порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК «боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом».

Суд зазначає, що відповідачі порушили свої зобов'язання за договором щодо повернення кредиту, сплати процентів, внаслідок чого виникала заборгованість. Розмір заборгованості підтверджується довідкою по заборгованості від 28.07.2015, складена та завірена позивачем (а.с. 19).

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК «виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком».

Частина перша статті 553 ЦК передбачає, що «за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником».

Відповідно до статті 554 ЦК «у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки».

Солідарний обов'язок боржників передбачений статтею 543 ЦК, згідно з якою «у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі».

Отже, суд констатує, що відповідач-2 також є зобов'язаним перед позивачем, як солідарний боржник.

З урахуванням викладеного суд робить висновок про необхідність захистити порушені права позивача в обраний ним спосіб судового захисту, що відповідає статті 16 ЦК.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

При зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, що діяла на день подання позову.

Згідно з частиною третьою статті 88 ЦПК якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 3 653,08 грн.

Керуючись статтями 16, 512, 514, 526, 527, 543, 546, 553, 554, 610, 612, 1054 ЦК, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) заборгованість за кредитним договором № 1101/1007/88/396 від 16 жовтня 2007 року у сумі 365 308,30 грн. (триста шістдесят п'ять тисяч триста вісім гривень 30 копійок).

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) на користь держави 3 653,08 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят три гривні 08 копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко