Рішення № 56928457, 28.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36892/15-ц

Провадження №2/761/2722/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 березня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Личак М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту проживання однією сім'єю,

в с т а н о в и в:

07.02.2015 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, в якому просить встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, в період з січня 1998 року по день смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, позивач просить визначити їй додатковий строк в два місяця для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер рідний дядько позивача ОСОБА_3. Після смерті дядька його дружина ОСОБА_2 хворіла та потребувала допомоги, у зв'язку з чим позивачка з січня 1998 року на прохання ОСОБА_2 почала здійснювати за нею догляд та проживати разом з нею однією сім'єю в її квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без реєстрації свого проживання в цій квартирі. Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка поховала її за власні кошти.

Разом з тим, як зазначено в позовній заяві, влітку 2015 року позивачка випадково знайшла в документації, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, три ощадні книжки на ім'я померлої. У зв'язку з цим, та, оскільки крім позивачки ніхто не бажав вирішувати питання про цю спадщину, остання звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2

Проте постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. від 15.10.2015 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на грошові вклади, оскільки пропущений шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини та у зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_2 З урахуванням вказаних обставин, посилаючись на положення ст.ст. 1264, 1272 ЦК України, позивачка просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заперечення, згідно змісту яких просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та справу розглядати у відсутність представника Київської міської ради.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 20.02.2004 року (а.с. 6).

Згідно копій матеріалів спадкової справи № 1196/04 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 14.07.2004 року ОСОБА_6 подано заяву до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна після смерті спадкодавця ОСОБА_2

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи № 1453/2015 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, 15.10.2015 року позивачкою було подано заяву до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_2, яке складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходяться у Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України».

Разом з тим 15.10.2015 року державним нотаріусом Дванадцятої київської нотаріальної контори Мельник М.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: відмовлено позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходяться у Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ Державний ощадний банк України, в зв'язку з тим, що позивачка пропустила передбачений законодавством шестимісячний строк встановлений для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та у зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_2

Звертаючись з позовом до суду, позивачка, посилаючись на положення ст. 1264 ЦК України, зазначає, що встановлення факту її проживання однією cім'єю з ОСОБА_2 необхідне для одержання нею права на спадкування за законом після померлої ОСОБА_2

Так, відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які прожили зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно положень ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

При цьому відповідно до роз'яснень, які містяться в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2, посилається на те, що вона на прохання померлої ОСОБА_2 почала здійснювати за нею догляд та проживати разом з нею однією сім'єю в її квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в період з січня 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак позивачкою до суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 в розумінні вищенаведених положень законодавства, зокрема, що вони були пов'язані спільним побутом, а також мали взаємні права та обов'язки в період з січня 1998 року по день смерті ОСОБА_2

При цьому судом не беруться до уваги посилання позивачки на Акт, складений 20.03.2004 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 та затверджений печаткою Житлово-експлуатаційною організацією № 811, оскільки, як вбачається з його змісту, особи, які його склали, вказують на те, що позивачка проживала в квартирі ОСОБА_2 з 2001 року, тобто менше п'яти років до часу відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги наведене та те, що оскільки, обставини на які посилається позивачка як на підставу для задоволення своїх позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_2 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Водночас, звертаючись з позовом до суду, позивачка також просила визначити їй додатковий строк в два місяця для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2, посилаючись на те, що постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської нотаріальної контори Мельник М.П. від 15.10.2015 року їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходяться у Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ Державний ощадний банк України, в зв'язку з тим, що позивачка пропустила передбачений законодавством шестимісячний строк встановлений для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та у зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_2

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1268, ч. 2 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому згідно роз'яснень, які містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Таким чином, необізнаність позивачки про наявність спадкового майна, у даному випадку грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходяться у Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ Державний ощадний банк України, не є підставою для визначення додаткового строку для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини.

Більш того, як вже зазначалось, судом не встановлено обставин для визнання позивачки спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї права на спадкування за законом.

У зв'язку з зазначеним, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 також слід відмовити.

На підставі ст.ст. 1269, 1270, 1264, 1268, 1272 ЦК України, ст. 3 СК України та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення факту проживання однією сім'єю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: