Рішення № 56928435, 24.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14126/15-ц

Провадження №2/761/726/2016

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», за участю третьої особи: ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання поруки такою, що припинена -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі по тексту - відповідач, Банк), за участю третьої особи: ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_2) про захист прав споживачів та визнання поруки такою, що припинена.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.04.2007 року між ВАТ КБ «Надра банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 33/П/49/2007-840, укладеним між ВАТ КБ «Надра банк» та третьою особою.

Оскільки договором поруки було передбачено його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, то 19.02.2015 року позивач звернувся до банку з метою отримання інформації щодо виконання боржником свого обов'язку по сплаті кредиту, однак, у відповідь згідно листа від 20.03.2015 року отримав відмову в триманні даної інформації.

В ході розгляду справи позивачу стало відомо, що у квітні 2015 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_1, згідно з розрахунку заборгованості вбачається, що датою останнього платежу боржника є 03.01.2014 рік, а банк звернувся до суду тільки 20.03.2015 року, тобто із пропуском шестимісячного строку.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати поруку за договором № 33/П/49/2007-840 від 05.04.2007 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра банк» припиненою.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Надав суду заяву в якій просив перенести розгляд справи у зв'язку з перебування в іншому судовому засіданні.

Третя особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки у справі достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних в справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 05.04.2007 року між ВАТ КБ «Надра банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 33/П/49/2007-840. (а.с.13-15)

05.04.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки між ВАТ КБ «Надра банк» та ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання зобов'язання щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику.

Відповідно до п. 5.2. договору поруки цей договір вступає у силу з моменту його належного оформлення Сторонами.

Пунктом 5.3. договору поруки передбачений строк його дії до повного виконання сторонами умов цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 4 статті 559 ЦК України закріплено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року N 5, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-106цс14, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Також згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Із матеріалів справи вбачається, що 20.03.2015 року Банком було надіслано до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_1, згідно з розрахунку заборгованості вбачається, що датою останнього платежу боржника є 03.01.2014 рік (а.с. 41-44).

Враховуючи викладене, оскільки договором поруки було встановлено його дію до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, а із позовною заявою про стягнення боргу відповідач звернувся 20.03.2015 року, суд приходить до висновку про те, що зобов'язання за договором поруки від 05.04.2007 року припинилися.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а порука за договором від 05.04.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», припиненою.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, ст. 252, 526, 556, 598, 559 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», за участю третьої особи: ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання поруки такою, що припинена - задовольнити.

Визнати поруку за договором поруки від 05.04.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра», припиненою.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК