Рішення № 56928088, 11.03.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14253/15-ц

пр. № 2/759/679/16

11 березня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу «Донецький інститут психології і підприємництва», Київського міського центру зайнятості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства освіти України, про припинення трудових відносин,з

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до приватного вищого навчального закладу «Донецький інститут психології і підприємництва» про припинення трудових відносин.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.09.2009 року між ним та ДВНП «Донецький інститут психології і підприємництва» були укладені трудові відносини, про що зроблено відповідний запис до його трудової книжки за № 15.

Таким чином, у період з 01.09.2009 року до 18.08.2015 року вона працювала на посаді старшого викладача, що відповідними записами у книжці.

На даний час позивач вважає повернення до попереднього місця роботи неможливим, тому просить суд припинити трудовий договір, укладений між ним та відповідачем ДВНП «Донецький інститут психології і підприємництва».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач ДВНП «Донецький інститут психології і підприємництва», будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника повторно не надіслав, що є підставою для розгляду даного спору у його відсутність.

Представник відповідача, Київського центру зайнятості проти задоволення позовних вимог щодо нього заперечував, вказуючи на те, що до повноважень Центру не відноситься внесення запису у трудові книжки щодо виникнення чи припинення трудових відносин між працівником та іншим роботодавцем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено п.1 ч.1ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно до п.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

В ст.24-1 КЗпП України вказано, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення.

Як встановлено судом, 01.09.2009 року ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого викладача приватного вищого навчального закладу «Донецький інститут психології і підприємництва», про що свідчить запис в трудовій книжці позивача.

Однак у зв'язку із веденням на території Луганської та Донецької областей у зоні антитерористичної операції бойових дій, позивачка була вимушена залишити вказану територію і переїхати на проживання до м.Києва із взяттям її на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою у АДРЕСА_1

Відповідно до п.4 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП).

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Матеріали справи містять докази письмового направлення позивачем заяви на адресу відповідача про її звільнення за згодою сторін.

Однак, матеріали справи містять лист-відповідь УДППЗ «Укрпошта» №32-34/2-269 від 25.08.2015 року про те, що за адресою знаходження відповідача у м.Донецьк підприємство не забезпечує доставку поштових відправлень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Викладене свідчить про наявність підстав вважати припиненими трудові відносини між приватним вищим навчальним закладом «Донецький інститут психології і підприємництва», як роботодавцем та ОСОБА_1 як працівником із зобов'язанням відповідача внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про розірвання трудового договору за ініціативою працівника на підставі статті 38 КЗпП України.

Таким чином, заявлений позивачем позов не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Водночас, не підлягають задоволенню вимоги даного позову до Київського міського центру зайнятості з огляду на те, що чинне законодавство не відносить до повноважень відповідача внесення записів трудові книжки щодо виникнення чи припинення трудових відносин між працівником та іншим роботодавцем - юридичною особою.

Крім того відповідно дост.88 ЦПК України суд вважає необхідне судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.36, 38, 221 КЗпП України, ст.ст.7, 10 - 12, 27, 31, 57, 60, 84, 88, 212-214, 223,224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати трудовий договір, укладений між приватним вищим навчальним закладом «Донецький інститут психології і підприємництва» (код ЄДРПОУ 21972687) та викладачем кафедри гуманітарних дисциплін за контрактом ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 25.10.2010 року) з 04.09.2015р. на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням.

Зобов'язати приватний вищий навчальний заклад «Донецький інститут психології і підприємництва» (код ЄДРПОУ 21972687) внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про звільнення її з роботи за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів із дня його проголошення.

Суддя: