Рішення № 56927912, 28.03.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25503/14-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Остапчук Т.В.,

при секретарі - Котко А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», 3-ті особи Головне управління з питань захисту прав споживачів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук І.І. про визнання кредитного договору № 014/81/81-1-0-00/2982 таким, що укладений в результаті помилки, та про визнання кредитного договору № 014/4006/73/52706 удаваним правочином, про застосування реституції

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання договорів недійсними, посилаючись на те, що 23.02.2007 року з відповідачем уклав кредитний договір № 014/4006/73/52706 в сумі 42 217 доларів США для придбання автомобіля ціною 213200 грн. До настання світової фінансово-економічної кризи сплачував отриманий кредит своєчасно . Банк подав до суду про стягнення заборгованості , вимагав негайного виконання договору , тому 4.12.2012р. був змушений підписати Договір №014/81/81-1-0-00/2982 , який виявився не додатком до раніше укладеного договору щодо його реструктуризації, а новим договором , яким нібито надали кредит для погашення укладеного договору. Сукупний кредит не тільки не зменшився, а враховуючи зростання курсу долара США суттєво збільшився. Тому вважає що кредитний договір від 4.12.2012р. має вважатись таким, що укладений на вкрай невигідних умовах при наявності помилки з його боку щодо його істотних умов. Кредитний Договір від 23.02.2007р. маж бути визнаний удаваним правочином, оскільки укладений всупереч вимогам чинного законодавства в іноземній валюті, тому має бути змінений та приведений у відповідність до чинного законодавства, а всі отримані платежі перераховані.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив задовольнити, визнати недійсними кредитні договори .

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав письмові заперечення , просив в позові відмовити, посилаючись на те, що не має жодних правових підстав для визнання недійсними кредитних договорів.

3-ті особи в судове засідання не з»явивлись, про день розгляду справи повідомлені.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до слідуючого .

Встановлено, 23.02.2007 року позивач з відповідачем уклав кредитний договір № 014/4006/73/52706 в сумі 42 217 доларів США .

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти в іноземній валюті, а позивач отримав те, на що розраховував - кошти в іноземній валюті на споживчі потреби. На момент укладення кредитного договору не існувало заборони позивачу взяти кредитні кошти в іншій валюті, в гривні. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитного договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.

Позивач отримав те, на що розраховував при укладенні кредитного договору, тобто суму кредитних коштів, що є предметом договору та придбав автомобіь.

Під час укладання кредитного договору, позичальника було ознайомлено в повному обсязі з умовами договору, а саме: кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути втрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, та підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом.

Під час укладання кредитного договору, сторони чітко розуміли, що курсові коливання гривні можуть настати, але позивач обрав валютою кредитування саме долари США та взяв на себе зобов'язання повернути кредит в іноземній валюті. Тому твердження позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання позивача на те, що кредитний договір є несправедливим, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

4.12.2012р. сторони уклали Договір №014/81/81-1-0-00/2982 на суму 322 536,45 грн. строком до 4.05.2017р.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними « Відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної

домовленості представника однієї сторони з другою стороною або

внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229

ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину

недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а

також що вона має істотне значення.Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи

неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для

визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При підписанні кредитних договорів, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними кредитних договорів не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки кредитні договори укладені позивачем на підставі вільного волевиявлення, відповідно до чинного законодавства, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 317, 319, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 203, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», 3-ті особи Головне управління з питань захисту прав споживачів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Самойленко Ю.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук І.І. про визнання кредитного договору № 014/81/81-1-0-00/2982 таким, що укладений в результаті помилки, та про визнання кредитного договору № 014/4006/73/52706 удаваним правочином, про застосування реституції залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Остапчук Т.В.