Ухвала суду № 56925359, 28.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/319/16 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 628/2908/13-к ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Мікуліна М.І., Виноградової О.П.,

при секретарі Боровській О.В.,

за участю: прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Купянського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_3, 30.08.1991р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1янського району Харківської області, громадянин України, не працюючий, неодружений, мешкає за адресою: Харківська область, Купянський район, с.Кулагівка, вул.Шкільна, 39, раніше судимий:

- 09.02.2007р. Купянським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 18.12.2007р. Купянським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

- 27.12.2012р. Купянським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.2 ст.289 КК України 6 років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено покарання 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Купянського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2012 року та остаточно призначено покарання 6 років 3 місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 залишено у виді тримання під вартою.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 1274грн., трасологічної експертизи в сумі 1271грн., двох авто-товарознавчих експертиз по 490грн. за кожну, авто-товарознавчої експертизи в сумі 195,6грн., товарознавчої експертизи 195,6грн.

Вироком вирішено долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України.

Цим же вироком ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, вирок у відношенні нього не оскаржено.

Як встановив суд, ОСОБА_3, будучи раніше судимим, останній раз 27.12.2012 р. Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, а також ОСОБА_4, будучи раніше судимим 06.11.2012 р. Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 ріки на шлях виправлення не стали, належних висновків для себе не зробили та знову повторно скоїли низку корисливих злочинів при наступних обставинах:

28.03.2013 року близько 22.30 години, ОСОБА_3, проїжджаючи на своєму велосипеді поблизу гаражного кооперативу «Пищевик» по вул. 3-я Цукрозаводська в м.Купянськ Харківської області, зайшов на територію гаражного кооперативу, де діючи з умислом направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, підійшов до гаражу №36, який належить ОСОБА_6, де з корисливих мотивів, з метою наживи, за допомогою монтировки, яку він взяв із собою, відігнув дугу навісного замка на воротах гаражу, однак ворота не відчинились. Після чого ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний намір, за допомогою монтировки вийняв віконну раму, яка знаходилась в гаражі, та проник всередину, звідки викрав та присвоїв мопед моделі «Альфа» синього кольору, об`ємом двигуна 49,9 куб.см., вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4093 від 20.05.2013р. становить 3000 грн., який викотив через гаражні ворота, які відкрив ззовні. Заволодівши викраденим ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на вищевказану суму.

Крім того, повторно, в травні 2013 року, більш точна дата не встановлена, в нічний час ОСОБА_3 за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_4 в с.Петропавлівка Куп`янського району Харківської області, діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів та з метою наживи, через відчинену калитку таємно проникли на територію домоволодіння №52 по вул.Кооперативній, яке належить потерпілому ОСОБА_7, звідки викрали металеве ліжко, вартість якого згідно висновку експертизи №1909 від 25.06.2013 р. складає 33 грн., після чого через незаперті двері проникли до сараю, звідкіля таємно викрали електродвигун, вартість якого згідно висновку експертизи №1909 від 25.06.2013 р. складає 108 грн., а всього на загальну суму 141,00 грн. Заволодівши викраденим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Крім того, повторно, 26.05.2013 р. близько 02.00 години в с.Петропавлівка Куп`янського району Харківської області, обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проходячи поблизу домоволодіння №1 по вул. Шкільній, яке належить ОСОБА_8, проник на територію домоволодіння через незаперту калитку, де з корисливих мотивів, з метою наживи, незаконно заволодів транспортним засобом, а саме мопедом марки «Рига» синього кольору, який стояв під навісом на подвір`ї домоволодіння, об`ємом двигуна 49,9 куб.см., вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №223 від 29.06.2013 р. становить 1440 грн. Заволодівши викраденим, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляційній скарзі в редакції змінених доводів прокурор у кримінальному провадженні просить змінити вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання, призначивши йому за ч.2 ст.289 КК України 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначити покарання 6 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання 6 років 3 місяців позбавлення волі. Прокурор посилається на те, що попередній вирок Купянського міськрайонного суду Харківської області від 09.07.2013р., яким ОСОБА_3 призначено покарання за ч.2 ст.289 КК України 5 років позбавлення волі був скасований ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31.07.2014р. у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому новий розгляд повинен був здійснюватись з дотриманням вимог ч.2 ст.416 КК України.

В апеляційній скарзі з доповненням обвинувачений ОСОБА_3 просить:

- закрити кримінальне провадження в частині визнання його винним за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України по епізодам крадіжки мопеда у потерпілої ОСОБА_6 та крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_7 у звязку з його непричетністю до вчинення цих кримінальних правопорушень;

- перекваліфікувати його дії за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України за епізодом крадіжки мопеда у потерпілого ОСОБА_9 та направити кримінальне провадження в цій частині у суд першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду;

- притягнути до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання на досудовому розслідуванні та в судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4

Як вказує обвинувачений, вирок постановлено на сумнівних, суперечливих та сфальсифікованих доказах, які добуті органом досудового розслідування з застосуванням недозволених методів ведення слідства. Зазначає, що після закінчення досудового розслідування він не був ознайомлений з матеріалами досудового розслідування, йому не надано захисника за його проханням, а в суді порушено його право на захист. Зазначає також, що вирок ґрунтується на суперечливих, неправдивих показаннях упереджених свідків сторони обвинувачення, які перебувають з ним у неприязних стосунках, а прямі докази його причетності до скоєння злочинів відсутні. Вказує, що крадіжки мопеду з домоволодіння ОСОБА_13 не вчиняв, а підібрав мопед біля дороги навпроти домоволодіння потерпілого, який не мав до нього будь-яких претензій, речові докази його причетності до цього злочину відсутні, а показання свідків сторони захисту, які підтвердили його алібі, необґрунтовано відхилені судом. За епізодом крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_7 вказує, що останній заяву про злочин не писав, претензій не має. Також обвинувачений вказує, що на досудовому розслідуванні не проводилось відтворення обстановки та обставин подій інкримінованих йому злочинів, у вироку суд необґрунтовано послався на показання, які були надані прокурору та слідчому, а крім того, на його думку, на свідка сторони захисту було вчинено тиск зі сторони суду.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого та підтримали апеляційну скаргу прокурора в зміненій редакції, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України за обставин, вказаних у вироку є обґрунтованими, оскільки підтверджені зібраними по справі та перевіреними в ході судового слідства доказами в їх сукупності.

Так, по епізоду заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_6, вина ОСОБА_3 підтверджена показаннями допитаних у суді потерпілого та свідків. Потерпілий ОСОБА_14 пояснив, що вранці 28.03.2013р. він виявив крадіжку власного мопеду «Альфа» з гаражу, в якому були зламані навісний замок, шина та вікно. Через деякий час йому подзвонив його знайомий ОСОБА_15 та запросив до свого будинку щоб подивитись на мопед, який привіз його зять ОСОБА_3 Це був саме той мопед, який викрали з його гаражу.

Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_15 пояснив, що в березні 2013 року йому стало відомо, що в його знайомого ОСОБА_6 з гаража був викрадений мопед. Через деякий час йому стало відомо, що у ОСОБА_3, який проживає з донькою його співмешканки ОСОБА_16 зявився мопед. Він попросив свого сина ОСОБА_17 привезти мопед від ОСОБА_3 та запросив ОСОБА_6, який впізнав свій мопед та забрав його під розписку.

Будучи допитаною в якості свідка, ОСОБА_18 пояснила, що вона мешкала разом з ОСОБА_3 з весни 2012 року. Приблизно на початку квітня 2013 року її співмешканець ОСОБА_3 почав їздити на мопеді «Альфа», пояснивши їй що він його купив у свого брата, але згодом він розповів їй, що викрав цей мопед.

Показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_18 підтверджені показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Викладені показання свідків узгоджуються між собою, є детальними та послідовними, а тому підстави вважати показання цих свідків неправдивими, як про це зазначає ОСОБА_3, відсутні, як і відсутні законні підстави для притягнення свідків до кримінальної відповідальності.

Показанням свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які зазначали, що в період скоєння злочину ОСОБА_3 проживав в будинку своєї матері та нікуди не відлучався, суд обґрунтовано надав критичну оцінку, оскільки під час їх допиту було зясовано, що ніхто з цих свідків не знаходився в цьому будинку постійно, а тому їх показання не спроможні підтвердити алібі ОСОБА_3

По епізоду заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_13 вина ОСОБА_3 підтверджена показаннями потерпілого, який пояснив, що викрадений мопед «Рига» зберігався під навісом у дворі домоволодіння. В кінці травня 2013 року він виявив, що даний мопед відсутній, з метою встановлення особи, яка викрала, він звернувся до ОСОБА_3, який вказав, що даний мопед знаходиться у ОСОБА_4 Поїхавши разом з ОСОБА_3 до ОСОБА_4, вони виявили у його сараї цей мопед.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що весною 2013 року на прохання ОСОБА_3 він поставив зазначений мопед, на якому їздив ОСОБА_3, у себе дома. Наступного дня, коли він повернувся додому, його дід розповів, що мопед забрав чоловік, з яким прийшов ОСОБА_3

Сам ОСОБА_3 не заперечує, що у його користуванні деякий час був зазначений мопед. Його твердження, що мопед «Рига» він підібрав поза межами домоволодіння ОСОБА_13 спростовуються вище викладеними показаннями останнього, згідно з якими, мопед постійно зберігався саме під навісом у дворі домоволодіння.

По епізоду крадіжки майна у ОСОБА_7 вина ОСОБА_3 підтверджена показаннями потерпілого, який пояснив, що 28.05.2013р. він виявив, що у дворі домоволодіння відсутнє металеве ліжко, яке стояло біля ганку, а в сараї відсутній електродвигун до циркулярної плити.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_22 пояснив, що в 20-х числах 2013 року в вечірній час до нього підїхали на мотоциклі двоє молодиків, які запропонували купити у них металеве ліжко та електродвигун, на що він погодився.

Суд надав правильну оцінку поясненням обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які змінили в суді свої показання та стверджували про непричетність ОСОБА_3 до цього злочину, вказуючи на те, що їхні показання на досудовому розслідуванні були надані внаслідок застосування насильства з боку працівників міліції. Так, за проведених прокуратурою перевірок було встановлено, що до обвинувачених будь-яких заборонених методів слідства не застосовувалось, з огляду на що невизнання ОСОБА_3 своєї вини є його захисною позицією в суді з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, в чому йому також намагався допомогти обвинувачений ОСОБА_4, який змінив свої показання. Таким чином, вина ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в приміщення та сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, є доведеною.

Докази, якими підтверджена вина ОСОБА_3 були безпосередньо досліджені судом і ці докази безумовно викривають ОСОБА_3 у інкримінованих йому злочинах, а тому доводи останнього, що у вироку наведені показанням свідків і потерпілих, які вони надавали на досудовому розслідуванні, є необґрунтованими. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на які посилається обвинувачений, в ході судового провадження та неповноти судового розгляду не вбачається, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Натомість доводи прокурора в апеляційній скарзі є обґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, вироком Купянського міськрайонного суду Харківської області від 09 липня 2013 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, і йому призначено покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна (т.3 а.с.32-34). Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2014 року зазначений вирок скасовано у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (т.3 а.с.198-202). За результатами нового судового розгляду судом ухвалено оскаржений вирок, яким ОСОБА_3 за ч.2 ст.289 КК України призначено покарання 6 років позбавлення волі, що є порушенням вимог ч.2 ст.416 КПК України, оскільки попередній вирок був скасований не у звязку з необхідністю посилення покарання.

Отже, призначене ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.289 КК України підлягає помякшенню до 5 років позбавлення волі, оскільки таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст.50,65 КК України, і буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк попереднього увязнення ОСОБА_3 підлягає зарахуванню у строк покарання у порядку ч.5 ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Купянського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року у відношенні ОСОБА_3 змінити та помякшити призначене йому за ч.2 ст.289 КК України покарання з 6 років позбавлення волі до 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.289 та ч.3 ст.185 КК України шляхом часткового складання призначити покарання 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України о призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Купянського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2012 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 років 3 місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_3, 30.08.1991р.н., в строк відбування покарання, строк попереднього увязнення з 09 липня 2013 року по 16 грудня 2014 року включно, та з 14 травня 2015 року по 28 березня 2016 року включно, із розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який тримається під вартою в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_23 ОСОБА_24 Виноградова