Ухвала суду № 56925168, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22 -ц/790/1744/16 Головуючий 1 - інстанції ОСОБА_1

Справа № 619/3459/15-ц Доповідач Зазулинська Т.П.

Категорія спадкові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

ОСОБА_2

секретаря Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від22 січня 2016 рокупо справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту сумісного проживання, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просила встановити факт її сумісного проживання з сином ОСОБА_7 за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Козача Лопань, пров. Свердлова №4, з 1995 року по день смерті останнього 13.05.2005 року; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та на 1/2 частину земельної ділянки, які знаходяться за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Козача Лопань пров. Свердлова №4, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_7, померлого 13.05.2005 року.

В обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що житловий будинок та земельна ділянка , площею 0,105 га за вказаної адресою належать на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, по 1/2 частині кожному на підставі договору дарування від 23.04.2001 року за №518, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9 та державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №693079 від 30 травня 2001 року

Її син ОСОБА_7 помер 13.05.2005 року. Після його смерті відкрилася спадщина на зазначене нерухоме майно. Враховуючи, що з 1995 року по 2005 рік, тобто по день смерті сина, ОСОБА_3 проживала сумісно з ним в спадковому будинку, то вважається спадкоємцем, що прийняв спадщину в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, про що є відповідний акт депутата Козачолопанської селищної від 23.07.2015 року.

Відповідачі по справі ОСОБА_4 (жінка сина) та ОСОБА_5 і ОСОБА_10 (його діти) заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали, разом з чоловіком (батьком) не проживали, у звязку з чим, відповідно до закону, вони вважаються спадкоємцями, що не прийняли спадщину. Таким чином, ОСОБА_3, є єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному зясуванні судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам. Відмовляючи у задоволенні її позову суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вона є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину фактично шляхом проживання зі спадкодавцем. Відповідачі заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали, разом зі спадкодавцем не проживали, тому, вважає, що вони не прийняли спадщину.

Вказує, що судом проігноровані показання свідків з її сторони, які були документально підтверджені відповідними посадовими особами органів місцевого самоврядування - актами депутатів Козачолопанської селищної ради та довідкою голови Козачолопанської селищної ради.

Вважає, що суд фактично порушив її право на судовий захист тому, що у нотаріальному порядку не передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення .

Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи , колегія суддів доходить висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

Підсудність справ про спадкування визначається за правилами ст. 109 ЦПК. Позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком позовів щодо нерухомого спадкового майна, які подаються до суду за місцезнаходженням цього майна. Відповідно до ч. ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як розяснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду Україні 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Судом встановлено, не оспорюється відповідачами і підтверджено свідоцтвом про смерть І-ВЛ № 022467 та відповідними правовстановлюючими документами, що ОСОБА_7 помер 13 травня 2005 року і що йому на час смерті належало на праві власності частина будинку та земельної ділянки за адресою вул.Свердлова,4 в сел Козача Лопань Дергачівського району Харківської області.

З 20 листопада 1972 року та до часу смерті ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1: в будинку, що належав на праві власності його дружині ОСОБА_4

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивачем та її представниками не заперечується, що ОСОБА_3 . з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її сина ОСОБА_7. до нотаріальної контори не зверталася.

За даними спадкової справи № 522/2015 , копія якої знаходиться на а.а.113-124, після смерті ОСОБА_7 з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4 - дружина та сини ОСОБА_6 і ОСОБА_5.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 не здійснював реєстрацію свого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто в частині будинку, який належав йому на праві власності на підставі договору дарування, не порушував у судовому чи у позасудовому порядку питання про розіовання шлюбу з ОСОБА_4

Отже, на час смерті 13.05.2005 року ОСОБА_7 був одружений, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання, слід вважати будинок № 43 по вул. вул.Осетинській в місті Харкові де також були зарестровані відповідачі у справі, які належать до спадкоємців 1-ї черги з законом і від спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 у встановлений законом строк не відомивилися.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустими доказами факту, що має юридичне значення , про встановлення якого заявлено вимоги , а відтак не мав підстав і для задоволення вимог в частині визнання права власності на спадкове майно.

При цьому судом повно і всебічно з"ясовані обтавини, які мають значення для справи, надано належну оцінку доказам, які були досліджені у судовому засіданні, правильно визначено правовідносини сторін, що випливають із встановлених обставин .

Помилкове посилання, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не призвело до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування чи зміни рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін і відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307,ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від22 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) Н.О.Міненкова

(підпис) ОСОБА_2