"31" березня 2016 р.
Справа №642/8432/15
Провадження №2/642/154/16
Ленінський районний суд м.Харкова
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
31 березня 2016 року
Суд у складі: Головуючого судді Євтіфієв В.М.;
Секретаря Пшенична Т.М.;
За участю відсутності позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, яка заявила про розгляд справи за їх відсутності, відсутності відповідача ТОВ «ВЕСС Україна», повідомленого про день та час розгляду справи;
розглянув у відкритому судовому засіданні, справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕСС Україна» про стягнення коштів в межах невиконання договору, -
В С Т А Н О В И В:
В мотивуванні позовних вимог позивач вказав, між сторонами 16 листопада 2005 року була укладена угода, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався виконати послуги спрямовані на придбання позивачем автомобіля за допомогою фірми через організовану програму «Автосоюз» в порядку, передбаченому правилами здійснення діяльності «Автосоюзу», а згідно з умовами договору позивач повинен був зробити перший внесок (у розмірі 1598 грн. 40 коп.) та надалі здійснювати щомісячні платежі (всього 84) до того моменту, доки повністю не буде внесена сума за автомобіль. У свою чергу відповідач зобовязувалася надати позивачу автомобіль згідно з умовами передбаченими ст. 5-7 Додатку №2 угоди.
У відповідності до ст. 1 додатку № 2 до угоди № 002785 (Правила здійснення діяльності авто союзу) відповідач повинен сформувати групи учасників і кожній з них надати номер та порядковий номер кожному учаснику групи.
Відповідач повинен в письмовій формі повідомити учаснику номер групи, його порядковий номер у групі на адресу вказану в додатку № 1 до угоди 002785.
Відповідно до п.1.4. додатку № 2 до угоди № 002785 (Правила здійснення діяльності Автосоюзу) якщо протягом 90 днів, починаючи з дня підписання угоди, відповідач не повідомить учаснику номер групи та порядковий номер у групі, то відповідач зобов'язується повернути цьому учаснику будь яку раніше сплачену суму.
На виконання умов угоди № 002785, позивачем сплачено відповідачу 40934грн., що підтверджується копіями наданих квитанцій.
Відповідач в свою чергу зобов'язання за угодою не виконав - не повідомив позивачу, як учаснику, номер групи та порядковий номер у групі.
Позивач неодноразово протягом 2011-2Q12 років звертався до відповідача з вимогою про та повернення коштів але відповідач відмовився відшкодовувати кошти.
Таким чином позивач вимагає:
- визнати причини пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними, поновити даний строк та прийняти позов;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму коштів у розмірі 40934 (сорок тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн., інфляційні втрати у розмірі - 31887 ( тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 59 коп. та 3% річних 2459 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп., всього: 75281 (сімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят одна) грн.
Відповідоч заперечень суду не надав.
Представник позивача на позові наполягав, що вказав в заяві.
Дослідивши і оцінивши в сукупності доказі матеріалів справи, суд вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню:
Судом встановлено наступні факти: між сторонами 16 листопада 2005 року була укладена угода, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався виконати послуги спрямовані на придбання позивачем автомобіля за допомогою фірми через організовану програму «Автосоюз» в порядку, передбаченому правилами здійснення діяльності «Автосоюзу», а згідно з умовами договору позивач повинен був зробити перший внесок (у розмірі 1598 грн. 40 коп.) та надалі здійснювати щомісячні платежі (всього 84) до того моменту, доки повністю не буде внесена сума за автомобіль. У свою чергу відповідач зобовязувалася надати позиначу автомобіль згідно з умовами передбаченими ст. 5-7 Додатку №2 угоди.
Відповідно до ст.1 угоди № 002785 її предметом є надання учаснику послуг спрямованих на придбання автомобіля за допомогою відповідача через організовану ним програму «Автосоюз» в порядку передбаченому правилами здійснення діяльності Автосоюзу.
Відповідно до ст.ст.2, 3 угоди № 002785 відповідач забов'язався надати позивачу наступні послуги:
- об'єднання учасників у групи; організація та проведення асигнаційних актів надання права на отримання автомобіля; організація та створення умов для придбання автомобіля учасникам; придбання автомобіля, зазначеного в додатку № 1 до даної угоди на ім'я учасника та інше.
Відповідно до ст. 4 угоди № 002785 позивач, як учасник угоди, зобов'язувався оплатити послуги відповідача та сплатити вартість автомобіля у розмірі та на умовах, передбачених правилами діяльності «Автосоюзу».
У виконанні зобовязань згідно умов договору № 002785, позивачем у 2005, 2006, 2007р. сплачено на рахунок ТОВ ВЕСС "Україна" за зазначеною угодою 40 тис. 934 грн., що підтверджується копіями наданих квитанцій.
У відповідності до ст. 1 додатку № 2 до угоди № 002785 відповідач повинен сформувати групи учасників і кожній з них надати номер та порядковий номер кожному учаснику групи.
Відповідач повинен в письмовій формі повідомити учаснику номер групи, його порядковий номер у групі на адресу вказану в додатку № 1 до угоди 002785.
Відповідно до п.1.4. додатку № 2 до угоди № 002785, якщо протягом 90 днів, починаючи з дня підписання угоди, відповідач не повідомить учаснику номер групи та порядковий номер у групі, то відповідач зобов'язується повернути цьому учаснику будь яку раніше сплачену суму.
Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підставами вимог позивача є невиконання п.1.4. додатку № 2 до угоди № 002785.
Проте, позивач, заявляє що він неодноразово протягом 2011-2012 років звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів але відповідач відмовився відшкодовувати кошти. Отже, позивач не звертався до відповідача за отримання номеру групи та порядкового номеру у групі. Крім того, як свідчать додані до позову копії квитанцій позивач сплачував відповідачу на виконання умов договору кошти на протязі, 2005, 2006 та 2007 років, що ставить під сумнів дії відповідача в ненаданні позивачу відомостей щодо номеру групи та порядкового номеру у групі.
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані норми закону позивач визначає як підставами позовних вимог.
З наведених обставин, суд вважає, що права позивача на час звернення до суду в межах вимог ст.. 611 ЦК України, не порушені.
Окрім того, вимогами статті 3 ч.1 ЦПК України визначено: Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином позовні вимоги не можуть бути задоволені, т.я. на час звернення до суду права позивача з боку відповідача не порушені.
Враховуючи мотивування позовних вимог, позивач стверджує, що відповідач не виконав зобовязання відповідно до умов укладеної угоди № 002785 від 16.11.2005, а тому, суд звертає увагу, що за вимогами статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено: Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
- необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
За умови правил діяльності відповідача які є додатком №2 по вказаному договору, програма базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час у порядку та умовах передбаченим договором та додатками до нього.
Відповідно до розділу 4 вказаних правил відповідач використовує суми чистих платежів для здійснення оплати товару на користь учасників груп.
За надання послуг за програми учасник сплачує платежі відповідно до ціни товару.
Пунктом 5.5 Додатку №2 визначено, що відповідач формує фонд групи за рахунок чистих внесків для придбання товару(автомашини) самим учасником
Відповідно до ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 111) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; та інші…
Пунктом 5 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено: фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Наведене свідчить, що вказаний перелік фінансових послуг не є вичерпний.
Надання послуг при придбання товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, повязані з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб.
Статтею 34 вказаного Закону визначено, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись фінансовими установами лише виданої ліцензії.
Статтею 215 ч.3 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 227 ч.1 ЦК України визначено, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Проте права і обовязку сторін згідно договору укладеного сторонами відносно позивача є не справедливими, т.я не передбачають рівність прав та обовязків сторін при виконання умов договору.
Разом з тим, статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, …, а також суди.
За наведених обставин, є підставами для визнання договору недійсним.
За статтею 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 ЦК України визначено, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Крім того, статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
- повернення виконаного за недійсним правочином;
Статтею 22 ЦК України визначено, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За вказаними обставинами позивачем не заявляються позовні вимоги, що є підставами для їх висування в межах невиконання договору як зазначає в мотивуванні вимог позивач, наслідками чого можуть бути положення ст..625 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином суд позбавлено право виходу за межи позовних вимог.
Керуючись ст. 7, 10, 11, 57, 88, 169, 174, 212, 214-215, ЦПК України, -
В И Р И Ш И В:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕСС Україна» про стягнення коштів в межах невиконання договору, відмовити.
Рішення суду може біти переглянуто судом який його ухвалив за заявою ТОВ «ВЕСС Україна» про перегляд заочного рішення, яка повинна бути подана до суду Ленінського районного суду м.Харкова, протягом 10ти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які беруть участь у справі але не були присутні у судовому засіданні.
Суддя: В.В.Євтіфієв
Судове рішення № 56924661, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова) було прийнято 31.03.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 642/8432/15-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: