Рішення № 56923370, 31.03.2016, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1703/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіОСОБА_1при секретарі судового засідання за участю: позивача представників позивача представника відповідачаОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу в розмірі 538913 грн. 30 коп., згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 16.02.2016 613242 грн. 50 коп.. В обгрунтування позову вказує на те, що за домовленістю з відповідачем і АТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі в рішенні банк) сплачувала заборгованість за відповідача по кредитному договору №Ф1-06/40073-10 від 17.05.2006 року, що укладений відповідачем ОСОБА_7 і банком (далі в рішенні - кредитний договір) на придбання квартири № 15 в будинку № 14/2 по мікрорайону Будівельників в місті Кузнецовську Рівненської області (далі- спірна квартира). Всього за кредитним договором, позивач взяла на себе обов»язок перед банком сплатити кошти за кредитним договором і на протязі 2010-2013 років сплатила банку за кредитним договором 22524 дол.США та 9374, 06 грн.. У зв»язку з цим позивач, з посиланням на ст.528 та ст.ст. 512-519 ЦК просить стягнути з відповідача кошти у вказаному розмірі.

У запереченні на позовну заяву від 02.02.2016 відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки спірна квартира придбана нею з використанням коштів, отриманих за кредитним договором. Платником за кредитним договором є вона, а не позивач і частково в її інтересах інші особи.

Позивач та її представники в судовому засіданні просили позовні вимоги задоволити з підстав, вказаних в позові.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у запереченні та у зв»язку із пропуском строку позовної давності з вимоги про стягнення боргу з травня 2010 по грудень 2012 549798,50 грн.. Також пояснила, що будь-яких домовленостей між позивачем та відповідачем про порядок і спосіб погашення боргу за кредитним договором не було.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_8 ОСОБА_9 дали наступні показання. Їм відомо про придбання спірної квартири сестрою позивача відповідачем ОСОБА_7 для проживання позивача та її сім»ї. Оскільки коштів не вистачало ОСОБА_7 взяла в банку кредит для купівлі житла. Потім відповідач ОСОБА_7 припинила сплачувати кошти в погашення отриманого кредиту і погашення кредиту за ОСОБА_7 з 2010 року здійснювалось виключно ОСОБА_3 та за кошти ОСОБА_3 її доньками ОСОБА_8, ОСОБА_8 ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_10, який в судовому засіданні заявив, що є працівником служби безпеки банку «Фінанси та кредит», дав наступні показання. Йому відомо про домовленість між позивачем і відповідачем про сплату заборгованості за кредитним договором позивачем ОСОБА_3 за відповідача ОСОБА_7 з 2010 року. Заборгованість підтверджена рішенням суду, сплата заборгованості здійснювалась частинами в розмірі, що він вказував, позивачу ОСОБА_3 чи її дочкам.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання про те, що він є поручителем за кредитним договором, спірна квартира придбана для позивача та її сім»ї, проте відповідач відмовилась сплачувати кошти за кредитним договором, тому кошти за відповідача сплачувала позивач та її діти.

Свідок ОСОБА_12 була присутня при розмові позивача ОСОБА_3 і керівника Кузнецовської філії банку в травні 2010 року, які домовились, що сплачувати борг за Мартинюк буде ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення учасників процесу та показання свідків, дослідивши і оцінивши наявні в справі докази, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню через необґрунтованість.

Між відповідачем та банком укладено кредитний договір на суму 23000 дол. США з оплатою по процентній ставці 11,5 процентів річних зі сплатою щомісячно 272 дол. США та кінцевим строком повернення кредиту і сплати процентів до 17 травня 2021 року для придбання спірної квартири. Також на забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору між банком і відповідачем ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки спірної квартири.

На підставі ч.3 ст. 528 ЦК у позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених позивачем за відповідача ОСОБА_7 (боржника) на користь банку по кредитному договору, у зв»язку із загрозою звернення банком (первісним кредитором) стягнення на спірну квартиру, яка належить відповідачу (боржнику) і в якій проживає позивач (новий кредитор). Всього позивач (новий кредитор) просить стягнути з відповідача (боржника перед первісним кредитором) сплачені кошти за кредитним договором в розмірі 613242 грн. 50 коп..

Рішенням Кузнецовського міського суду від 20.04.2010 у справі за позовом АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_7 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто з відповідачів солідарно 206699 гривень 39 копійок за невиконання договору №Ф1-06/40073-10 від 17.05.2006 року, що укладений відповідачем ОСОБА_7 і банком. Рішення суду набрало законної сили 05.05.2010 року.

Рішенням Кузнецовського міського суду від 06.07.2014 у справі № 565/1426/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_13 про встановлення незаконності набуття права власності, визнання набувачем за договором купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію права власності, визнання права власності на обєкт нерухомості (квартира № 15 будинку № 14/2 по м-ну Будівельників в м.Кузнецовську Рівненської області) відмовлено повністю у задоволенні вимог позивача до відповідачів. Станом на день розгляду спору, вказане рішення суду набрало законної сили.

Вказаним рішенням суду першої інстанції встановлені наступні обставини. Відповідачем ОСОБА_7 виконані зобовязання за кредитним договором № Ф1-06/40073-10 суму 14791,23 дол. США та 10524,13 грн. Позивачем ОСОБА_3 суду також надано квитанції про сплату платежів за зобовязаннями ОСОБА_7, що виникають з вищезазначеного кредитного договору. З цих квитанцій вбачається, що за період з 08.07.10 р. по 22.03.13 р. за кредитним договором № Ф1-06/40073-10 сплачено платежів на суму 19724 дол. США та 11193,76 грн. При цьому, з досліджених судом квитанцій вбачається, що платником платежів на загальну суму 8124 долари США та 8349,70 грн. є ОСОБА_7, а на суму 11600 доларів США та 2844,06 грн. ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_14 За кредитним договором № Ф1-06/40073-10 від 17.05.06 р., укладеним ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» з ОСОБА_7, платником платежів на загальну суму 22915,23 долари США та 18873,83 грн. є ОСОБА_7.

Як передбачено ст.528 ЦК, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положеннястатей 512-519цього Кодексу.

У відповідності із ст.ст.512-519 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

В результаті правового аналізу вказаних положень закону у застосуванні до даного спору, суд приходить до висновку, що підставами для застосування положень ч.3 ст.528 ЦК для нового кредитора по відношенню до боржника у зобов»язанні, є, укладення без згоди боржника особою, яка виявила бажання виконати зобов»язання боржника (новим кредитором) із первісним кредитором правочину у тій самій формі, що і правочин між боржником і первісним кредитором, у зв»язку із небезпекою втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майнозагрози.

Відповідач заперечує укладення з позивачем угоди про виконання останньою обов»язків позивача перед банком за кредитним договором.

У відповідності із ст.ст. 202-208 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Письмовим вважається правочин, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах. У письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 ЦК усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

В свою чергу, позивач не надав суду доказів укладення письмової угоди між відповідачем і позивачем, або/та позивачем і банком про виконання обов»язку позивача сплатити борг за кредитним договором перед банком (кредитором) за зобов»язаннями відповідача (боржника) по кредитному договору, в тому числі, через загрозу втрати позивачем права на проживання у спірній квартирі внаслідок звернення кредитором стягнення на цю квартиру.

Як передбачено ч.1 ст.11 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Показання свідків щодо наявності усної домовленості керівника філії банку, позивача і відповідача про сплату боргу частинами перед банком за кредитним договором саме позивачем, не є допустимим доказом, виникнення у позивача прав нового кредитора у зобов»язанні, що виникло між банком і відповідачем за кредитним договором. Оскільки, правочин про зміну кредитора у зобов»язанні іншою особою, укладається у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов»язання.

Відповідачем судові витрати по справі не понесені.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.202-208, 512-519,528 ЦК України, ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення боргу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Повний текст рішення виготовлений і підписаний головуючим 05 квітня 2016 року