Рішення № 56923297, 28.03.2016, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2395/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н

28.03.2016року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в приміщенні суду м.Здолбунів цивільну спpаву за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

В поданій до суду заяві позивач зазначив, що згідно кредитного договору № б/н від 18 січня 2006 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Так, як умови Договору з банком відповідачем не виконувалися, то 26.01.2012 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за позовом банку було ухвалено рішення щодо стягнення з відповідача заборгованості за даним кредитним договором на суму 4687,13 дол. США.

Оскільки на даний час відповідачем зазначене рішення суду не виконується і відповідач продовжує ухилятися від виконання зобовязання та заборгованість за кредитним договором не погашає, то просить суд стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість за користування кредитом, яка становить 4625,44 дол. США.

В судове засідання представник позивача не зявився. В заяві поданій суду справу просить розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовільнити їх. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на час предявлення позову закінчився строк позовної давності, а тому просить суд з цієї підстави в позові відмовити. При цьому наголосив, що ним подано заяву про застосування позовної давності.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що 18 січня 2006 року між ПАТ КБ Приват Банк та відповідачем ОСОБА_1, був укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 19,20 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Верховним Судом України, у постанові від 2 вересня 2015 року № 6-369цс15, наведено правову позицію згідно якої ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом ч.3 ст. 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплачувати проценти за користування грошима, передбачені ст. 1048 ЦК, при цьому на користь позикодавця необхідно стягувати проценти за договором позики за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Статтями ст.ст.610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) та у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач свої зобовязання за кредитним договором порушив та у встановлені договором строки погашення кредиту щомісячні платежі та відсотки за користування кредитом не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2015р., разом з штрафними санкціями, становить 9069,65 дол. США.

Враховуючи рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 січня 2012 року (справа № 2-668/11), яким з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 4687,13 дол. США., то за даним позовом до стягнення підлягає заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та штрафу в сумі 4625,44 дол. США

Разом з тим ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року в справі № 6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Строк дії карточки становить 4 роки і закінчується 18 січня 2010 року.

Водночас, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред'явивши позов до боржника про стягнення заборгованості 05.07.2011 року у справі № 2-668/11 позовна давність перервалася і почалася з цього моменту заново.

Таким чином трьохрічний строк позовної давності сплинув 04.07.2014 року.

Поважні причини пропущення позивачем позовної давності - відсутні.

З позовом ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся лише 25.09.2015 року і вимог про поновлення цих строків не заявляв, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" в позові слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10,60, 61, 213-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, суд, -

вирішив:

Публічному акціонерному товариству «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 18.01.2006 року відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскарженим в апеляційний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Здолбунівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: