Ухвала суду № 56922011, 21.03.2016, Старобільський районний суд Луганської області

21.03.2016

ЄУН 431/968/16-к

Провадження 1-м/431/2/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Старобільський районний суд Луганської області складі

головуючого-судді Олійник С.В.

за участі секретаря Яковенко А.Л.,

за участі прокурора Жадана О.С.,

розглянувши провадження за клопотанням Міністерства юстиції України в інтересах засудженого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину,

про приведення у відповідність із законодавством України покарання, призначеного вироком Губкінського районного суду Ямало-Ненецького автономного округу від 05 червня 2012 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою суду Ямало-Ненецького автономного округу від 08 жовтня 2012 року,

встановив:

Міністерство юстиції України звернулось до суду з клопотанням про приведення у відповідність із законодавством України покарання, призначеного вироком Губкінського районного суду Ямало-Ненецького автономного округу від 05 червня 2012 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою суду Ямало-Ненецького автономного округу від 08 жовтня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів, передбачених п. «а» ч.2 ст. 2281 КК РФ , ч.1 ст. 30, п. «г» ч.3 ст. 2281 КК РФ, відповідно до ч. 3 ст. 69 КК РФ до десяти років позбавлення волі з відбуванням у виправній колонії строгого режиму, що також є карними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вираховувати з 17 грудня 2011 року.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 8 УФСВП Росії по Ямало-Ненецького автономного округу», кінець строку відбуття покарання 16 грудня 2021 року.

Засуджений звернувся з заявою про передачу на відбуття покарання до України, мотивуючи тим, що він є громадянином України.

На підставі Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та відповідно ст. 606 КПК України прийнято рішення про прийняття в Україну ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні Луганська область, м. Антрацит.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави до іншої регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року (в подальшому Конвенцією), підписаною в числі інших держав Україною.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 цієї Конвенції компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином змінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченого законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин згідно ст. 11 Конвенції, яка передбачає у разі зміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Як регламентовано положенням ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Кримінального кодексу України, громадяни України, які вчинили злочин за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим кодексом. При цьому суд України не вправі ревізувати висновки суду іншої держави щодо встановлених ним фактичних обставин справи.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 609 КПК України, в разі прийняття рішення про прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави для подальшого відбуття покарання на території України, Міністерство юстиції України вправі звернутись до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 610 КПК України, дане клопотання Міністерства юстиції України відповідно до ч. 3 цього кодексу, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Санкція п. «а» ч. 2 ст. 2281 КК РФ передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до дванадцяти років зі штрафом у розмірі до 500 тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох років чи без такого і з обмеження волі на строк до одного року або без такого .

Санкція п. «г» ч. 3 ст. 2281 КК РФ передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до пятнадцяти років зі штрафом у розмірі до 500 тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох років чи без такого і з обмеження волі на строк до двох років або без такого.

Частина 1 ст. 30 КК РФ передбачає, що приготуванням до злочину визнаються підшукання , виготовлення чи пристосування особою засобів чи знарядь вчинення злочину, підшукання співучасників злочину, змова на вчинення злочину або інше умисне створення умов для вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з не залежних від цієї особи обставинам.

Санкція ч. 2 ст. 307 КК України, за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК України готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 4 ст. 610 КПК України якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення суд дотримується строку, визначеного призначений вироком суду іноземної держави.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинне вважати обовязковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне привести у відповідність із законодавством України вирок Губкінського районного суду Ямало-Ненецького автономного округу від 05 червня 2012 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою суду Ямало-Ненецького автономного округу від 08 жовтня 2012 року, а саме відповідно до санкцій ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 307 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, ст.ст. 602, 603, 610 КПК України,

ухвалив:

Привести у відповідність із законодавством України покарання, призначеного вироком Губкінського районного суду Ямало-Ненецького автономного округу від 05 червня 2012 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою суду Ямало-Ненецького автономного округу від 08 жовтня 2012 року, яким ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів, передбачених п. «а» ч.2 ст. 2281 КК Російської Федерації, ч.1 ст. 30, п «г» ч.3 ст. 2281 КК Російської Федерації .

ОСОБА_1 визнати винним та засудженим і призначити покарання за:

-ч. 2 ст. 307 КК України до 6 (шість) років позбавлення волі;

-ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 307 КК України до 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначити остаточне покарання у вигляді 10 (десять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відповідно до вироку Губкінського районного суду Ямало-Ненецького автономного округу від 05 червня 2012 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою суду Ямало-Ненецького автономного округу від 08 жовтня 2012 року, при приведенні його у відповідність з законодавством України, рахувати з 17 грудня 2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд протягом 7 діб з моменту її проголошення, а засудженому з моменту її вручення.

Суддя С.В. Олійник