Рішення № 56920668, 28.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7380/15-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/1235/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 28.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Волохова Л.А., із участю секретаря Говорун В.В., розглянувши у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Фактор" про стягнення процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання,

В С Т А Н О В И Л А :

21 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, де, із проведеними змінами та уточненнями просить стягнути із ТОВ «Т-Фактор» проценти за користування грошовими коштами за період часу з 28 грудня 2014 року по 13 листопада 2015 року в сумі 81 004,83 грн., суму із врахуванням індексу інфляції, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за січень 2015 року жовтень 2015 року в розмірі 141 948,63 грн., 3% річних за прострочення грошового зобовязання за період з 28 грудня 2014 року по 13 листопада 2015 року 9 452,89 грн., витрати по сплаті судового збору 2 324,06 грн. та правову допомогу 4 000 грн.

На обґрунтування заявлених вимог зазначв, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 27 грудня 2014 року, задоволено його позов до ТОВ «Т-Фактор» про розірвання договору №194 «Про участь у спільному будівництві житлового будинку в м. Бровари по вул.. Черняховського, 21-Б» та повернення грошових коштів, сплачених на його виконання 359 125,00 грн.

Відповідач у добровільному порядку рішення суду не виконав, кошти не сплатив. В примусовому порядку борг також стягнуто не було, що підтверджується листом відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції №ДВ-20/ВП46322390 від 28 вересня 2015 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фактор» на користь ОСОБА_2 суму з врахування індексу інфляції за період з січня 2015 року по жовтень 2015 року в розмірі 141948,63 грн., та 3% річних за прострочення грошового зобовязання за період з 28 грудня 2014 року по 13 листопада 2015 року 9452,89 грн., витрати по сплаті судового збору 1514,01 грн. та витрати на правову допомогу 4 000 грн..

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами за період з 28 грудня 2014 року по 13 листопада 2015 року в сумі 81 004,83 грн. відмовлено.

Обгрунтовуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач ТОВ «Т-Фактор» не повернув належні ОСОБА_2 кошти в розмірі 359 125,00 грн., а відтак, на підставі ст.ст. 625 ЦК України відповідач має саплатити позивачу грошові кошти із врахуванням інфляційних процесів за січень 2015 року жовтень 2015 року 141 948,63 ( 359 125 х 103,1 : 100 х 105,3 : 100 х 110,8 : 100 х 114 : 100 х 102,2 : 100 х 100,4 : 100 х 99 : 100 х 99,2 : 100 х 102,3 : 100 х 98,7 : 100 359 125 ) грн., а 3% річних - 9 452,89 ( 359125 х 3 : 100 х 321 : 365 ) грн.

При цьому, зазначив, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення дії договору поставки та збереження грошових коштів без достатньої правової підстави не встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини ( аналогія закону ).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок припинення договору участі у будівництві і безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 81 004,83 грн., нарахованих на підставі статей 536, 1214, 1048 ЦК України, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 88 ЦПК України, місцевий суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514,01 грн..

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України, до судових витрат відносяться також витрати на правову допомогу. Позивач поніс такі витрати за надання правової допомоги у розмірі 4 000 грн., що підтверджується договором №16/10 від 16 жовтня 2015 року про надання правової допомоги, укладеного між ним та ОСОБА_3, розрахунком винагороди виконавця від 12 березня 2015 року та квитанцією про оплату 4 000 грн.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити за цими вимогами нове про їх задоволення.

Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 27 грудня 2014 року, розірвано договір №194 «Про участь у спільному будівництві житлового будинку в м. Бровари по вул. Черняховського, 21-Б» від 20 січня 2012 року і стягнуто із відповідача ТОВ «Т-Фактор» на користь позивача сплачені грошові кошти в розмірі 359 125,00 грн. ( а.с.8-10 ).

22 січня 2015 року на підставі зазначеного рішення місцевим судом видано виконавчий лист, однак кошти , станом на 25 вересня 2015 року, на користь позивача не стягнуто ( а.с. 11-12, 13 ).

У звязку із цим, 29 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із письмовою вимогою про сплату процентів за користування коштами, суми з врахуванням індексу інфляції і 3% річних за прострочення грошового зобовязання ( а.с.14-17 ).

Не отримавши позитивної відповіді, 21 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, які уточнив 13 листопада 2015 року ( а.с. 1-5, 32-34 ).

Як правильно встановив місцевий суд, на підставі ст. 625 ЦК України відповідач має саплатити позивачу грошові кошти із врахуванням інфляційних процесів за січень 2015 року жовтень 2015 року 141 948,63 грн. та 3% річних - 9 452,89 грн.

Однак, відмовляючи у позові суд першої інстанції не дотримався вимог чинного законодавства, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла

Як встановлено судом, правочин, за якими відповідач прийняв від позивача грошові кошти, рішенням суду розірваний і відповідач зобовязаний повернути отримані за цим правочином кошти позивачу.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними ( ст. 536 цього Кодексу ).

Як вбачається зі змісту цієї статті, у разі, якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період їх безпідставного використання набувач повинен сплатити проценти.

Згідно положень ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Таким чином, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що розмір процентів за користування відповідачем належними позивачу грошовими коштами не встановлено договором та враховуючи спірні правовідносини сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 8 ЦК України приходить до висновку, що при визначенні розміру процентів, які має сплачувати відповідач за користування коштами слід виходити із аналогії закону, а саме ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої у разі, якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

А тому, розмір процентів за заявлений позивачем період часу становитиме 81004,83 (( 359125 х 14 : 100 х 40 : 365 ) + ( 359125 х 19,5 : 100 х 26 : 365 ) + ( 359125 х 30 : 100 х 177 : 365 ) + ( 359125 х 27 : 100 х 28 : 365 ) + ( 359125 х 22 : 100 х 50 : 365 )) грн.

Відповідно, розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідача, на підставі ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 891,00 грн ( а.с. 56 ).

На переконання апеляційного суду, підлягають до стягнення і витрати позивача на правову допомогу в розмірі 1000 грн. ( а.с. 62, 63, 64 ) згідно положень ст. 79 ЦПК України.

Вирішення заявлених позовних вимог, з точки зору суду другої інстанції, повністю грунтуються на положеннях п. 50 постанови №15 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство», ч. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року, оскільки вимоги позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство товариства.

Таким чином доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення у зазначеній частині, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляду справи.

Відтак, рішення у цій частині підлягає скасуванню у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового про задоволення вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами за обгрунтованістю заявлених вимог згідно положень ст.ст. 8, 526, 1048, 1214 ЦК України, ст.ст. 11, 58-59, 88, 212-215 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Фактор" про стягнення процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, в частині відмови у стягненні процентів за користування грошовими коштами скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Фактор" на користь ОСОБА_2 проценти за користування грошовими коштами у розмірі 81004,83 грн., судовий збір 891 грн. та витрати на правову допомогу 1000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_4