Вирок № 56919568, 04.04.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11024/14-к

Провадження № 1-кп/344/119/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретарів Караїм Ю.В., Костів О.М.,

прокурорів Клебана Ю.О., Давидова Д.О., Дяченка С.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, 586а, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, приватного підприємця, РНОКПП НОМЕР_1, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Злочин вчинено за наступних обставин.

31.10.2007 ОСОБА_2 придбав у ПП «Арс-Дім», в інтересах якого на підставі договору доручення діяло ТОВ «Декра», 2304 облігацій, загальна вартість яких становить 184 320 гривень, що підтверджено актом прийому передачі облігацій по договору купівлі продажу облігацій № 64/07Б/11Б від 31.10.2007.

Цього ж дня ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Арс-Дім» попередній договір міни, згідно якого сторони мали укласти основний договір міни не пізніше 30.08.2010, за яким ОСОБА_2 придбані ним облігації мав обміняти на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Водночас, рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області 15.08.2012 задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та встановлено провести поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, набутого ними за час шлюбу, виділивши кожному з них половину спільного майна, а саме: кожному по 1152 шт (1/2) цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 грн.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.11.2012 задоволено заяву представника ОСОБА_5-ОСОБА_6 щодо розяснення рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2012 по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та розяснено, що потрібно провести поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 набутого ними за час шлюбу, виділивши кожному з них половину спільного майна, а саме: ОСОБА_5 1152 шт (1/2) цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 грн., ОСОБА_2 1152 шт (1/2) цінних паперів (облігацій) на суму 92 160 грн.

Також, ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16.11.2012 залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2012 в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

27.12.2012 ОСОБА_2, діючи всупереч зазначеному рішенню Тисменицького районного суду від 15.08.2012, уклав з генеральним директором ТОВ «Арс-Дім» ОСОБА_7 договір купівлі продажу облігацій, згідно якого ОСОБА_2 продав ТОВ «Арс-Дім» дисконтні безпроцентні облігації ТОВ «Арс-Дім» в кількості 2304 штук, половина з яких належали його дружині на праві спільного майна подружжя та згідно вищевказаного рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2012 повинні були перейти у власність ОСОБА_5 в порядку поділу спільного майна подружжя.

Таким чином, ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2012 про поділ майна подружжя, яке вступило в законну силу та є обовязковими для виконання, маючи реальну можливість його виконати, умисно його не виконав.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України не визнав. Суду показав, що з потерпілою ОСОБА_3 був одружений з 2002 року. У 2007 році вирішили придбати квартиру в «Арс-Дім». Було укладено договір на придбання облігацій на його імя у присутності потерпілої, однак вона не наполягала на зазначенні її імені у договорі як співпокупця. Чітко суму внесених коштів пригадати не може, оскільки вносились кошти частинами. З внесених коштів тільки 35 тис. грн - їх спільні сімейні кошти, а інші кошти позичив у свого батька (26 тис. доларів, потім 10 тис. грн., третю суму чітко пригадати не може). Дружина знала, що кошти позичив у батька, однак присутня при написанні розписок батьку не була. «Арс-Дім» затягував з передачею їм квартири, а батько захворів на онкозахворювання, тому вимагав повернути заборговані кошти. Облігації продав, щоб повернути батькові борг, оскільки ці облігації були придбані за батькові гроші. Не задумувався, що частина облігацій належить дружині, оскільки знав, що придбано в основному за гроші батька, а не сімї, а тому вважає, що й віддавати кошти мали разом. Щодо виконання рішення про поділ майна зазначив, що жодні судові документи за місцем фактичного проживання у Закарпатській області не надходили. Про заочне рішення суду про поділ майна подружжя, за яким 1 / 2 частина облігацій належить ОСОБА_3, дізнався пізніше, намагався виконати рішення суду, але в «Арс-Дім» сказали, що не знають, яким чином можна здійснити поділ. Виконавча служба щодо виконання цього рішення до нього не зверталась.

Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що під час шлюбу з обвинуваченим у 2007 році вирішили придбати в «Арс-Дім» квартиру, з цією метою від імені її чоловіка укладено договір придбання облігацій. Її прізвище в договорі не вказано, так як в «Арс-Дім» пояснили, що у будь-якому разі придбане є спільною власністю подружжя. Домовилися про придбання квартири АДРЕСА_2, навіть оглядали цю квартиру. Вартість квартири становила в еквіваленті 46 тис. доларів США, з яких 10 тис. доларів дали її батьки (внесено як завдаток), потім внесено 35 тис. грн. їх спільних з обвинуваченим сімейних коштів, потім вносилися періодичні платежі, в тому числі індекс інфляції. Про переоформлення облігацій (квартири) на батька чоловіка дізналась через декілька місяців, а тому звернулася до «Декра», а згодом до суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ майна подружжя. Про рішення щодо поділу майна подружжя обвинувачений знав, оскільки вся судова переписка з ним здійснювалася за адресою його реєстрації у с.Загвіздя, де постійно проживають його батьки. Знаючи про існування цього рішення, обвинувачений відчужив належне їй майно (1/2 частину облігацій) батьку. У судовому засіданні 04.04.2016 подала заяву про залишення позову без розгляду, щодо покарання обвинуваченому погодилася з позицією прокурора.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, що з травня працює генеральним директором ТзОВ «АрсДім», суду пояснив, що у його посадові обовязки, серед іншого, входить також підписання різноманітних договорів. Проекти усіх договорів готує юридичний відділ, після чого приносять йому в папці на підпис. Обставини підписання договору купівлі-продажу облігацій з ОСОБА_2 не памятає, однак у предявленому йому під час допиту договорі впізнав свій підпис. Про те, чи співвласник ТзОВ «АрсДім» ОСОБА_8 повідомляв йому про наявність рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 року про поділ між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 цінних паперів (облігацій) не пригадує.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що працює директором ДЮСШС, з обвинуваченим ОСОБА_2 і його дружиною знайома, оскільки їх дитина відвідувала спортшколу, а її чоловік товаришував з ОСОБА_10 (батьком обвинуваченого). Маючи намір придбати квартиру, звернулася в ТзОВ «АрсДім». Їй було запропоновано кілька квартир, але вирішила придбати квартиру АДРЕСА_3, що знаходиться в м. Івано- Франківську, так як вартість цієї квартири була дешевшою, ніж пропозиції інших забудівників. Підготовку до укладення договору купівлі-продажу квартири здійснювали з юристом ТзОВ «АрсДім» ОСОБА_10. Договір укладено 27.12.2012, на момент укладення договору купівлі - продажу не знала про те, що ця квартира попередньо належала подружжю ОСОБА_10 та щодо квартири існує спір.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що є співвласником «АрсДім». У 2007 між ПП «АрсДім» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу облігацій та договір міни. В кінці 2012 товариство «АрсДім» викупило в ОСОБА_2 облігації, які не були цільовими, а дисконтними: за облігаціями було закріплено квартиру АДРЕСА_4, будинок здано в експлуатацію у 2010-2011 роках. Вказав, що від ОСОБА_3 в «Арс-Дім» надходило багато листів, зміст яких чітко не памятає, ймовірно, про передачу їй квартири. Про спори між ОСОБА_10 щодо цієї квартири дізнався із судових спорів, у яких «Арс-Дім» залучали до справи як третю особу. В 2012 ТзОВ «ОСОБА_8 Дім» викупило дисконтні безпроцентні облігації у ОСОБА_10 на момент продажу облігацій заборони з ВДВС не було. Не пригадує, щоб з ВДВС надходили будь-які документи щодо вказаної квартири. Підтвердити факт того, що ОСОБА_3 вносила кошти в сумі 10 000 доларів США як завдаток для укладення договору купівлі-продажу облігацій в 2007 не може, такі обставини йому не відомі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що у 2007 працював юристом у ПП «Арс-Дім». На той час укладалося багато договорів купівлі-продажу квартир. Про існування спору щодо права власності на квартиру (облігацій, за якими закріплювалася квартира) дізнався, коли в «Арс-Дім» ОСОБА_5 заявила про незгоду з відчуженням облігацій ОСОБА_2 своєму батькові ОСОБА_10 Крім того, в «Арс-Дім» були претензії до обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки не було доплачено частину вартості квартири. Оскільки ОСОБА_2 не погоджувався на доплату вартості, то було домовлено про викуп товариством «Арс-Дім» облігацій, за якими закріплювалася ця квартира. В подальшому, ОСОБА_5, після укладення між ОСОБА_2 та ТзОВ «Арс-Дім» договору купівліпродажу облігацій, зверталася до них з претензіями та висловлювала незгоду щодо цього договору. Також від ОСОБА_5 разом з її численними скаргами надходило рішення Івано-Франківського міського суду (с.Максимчин Ю.Д.) про визнання договору купівлі-продажу від 27.12.2012, укладеного між ОСОБА_2 та ТзОВ «ОСОБА_11 Дім», недійсним та повернення їй частини облігацій, а також було посилання на рішення Тисменицького районного суду щодо поділу облігацій між нею та ОСОБА_2 У жодному з судових рішень щодо цієї квартири (облігацій) жодних зобовязань для Арс-Дім не встановлено, жодних виконавчих листів не надходило. На момент укладення договору купівлі-продажу 27.12.2012 між ОСОБА_9 та ТзОВ «Арс-Дім» про рішення Тисменицького районного суду про поділ майна подружжя не знав. Мотиви укладення договору купівлі-продажу облігацій між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 йому не відомі.

Свідок ОСОБА_12, виконавчий директор ТОВ «Фінансова компанія «Декра», пояснив, що компанія була посередником у договорах купівлі-продажу облігацій як ПП «Арс-Дім», так і ТОВ «Арс-Дім», підготовкою договорів займався особисто. На даний час не пригадує, коли, де саме і за яких обставин підписувались конкретні договори, так як договорів укладали багато. Участі потерпілої в укладенні договору не пригадує, про ймовірну передачу коштів потерпілою у сумі 10000 у.о. як завдатку до укладення договору купівлі-продажу облігацій свідку нічого не відомо. Конфлікти щодо облігацій зявилися пізніше, потерпіла зверталася у «Декру» з приводу передачі їй частини облігацій, так як за договором купівлі-продажу з «Арс-Дім» продані облігації були у бездокументарній формі, а ТОВ «ФК «Декра» була їх зберігачем. Жодних зобовязань щодо поділу майна (облігацій) подружжя ОСОБА_10 для ТОВ «ФК «Декра» судові рішення не містили, про надходження у «Декру» виконавчих листів з даного приводу свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_13, власник і директор ТОВ «Фінансова компанія «Декра» з 1997 року, суду пояснив, що за час його роботи укладалося багато договорів, обставини укладення кожного з них памятати не в змозі, однак запевнив, що всі дії компанії відповідали чинному на час їх здійснення законодавству. В «Декру» надходило рішення Тисменицького районного суду про поділ майна (облігацій) ОСОБА_2 між ним та його дружиною, але жодних зобовязань для ТОВ «Фінансова компанія «Декра» дане рішення суду не містило, а виконавча служба до компанії з виконавчим листом про поділ облігацій не зверталася. Потерпілій та її представнику рекомендував звернутися у Тисменицький районний суд для розяснення порядку виконання цього рішення. Також вказав, що це рішення неможливо було виконати, оскільки, здається, на час його надходження на рахунку обвинуваченого облігацій вже не було. Також потерпіла не мала відкритого рахунку, на який можна було б зарахувати бездокументарні облігації, а такий рахунок відкрила орієнтовно через півроку після звернення у ТОВ «ФК «Декра» з рішенням суду. Також вказав, що рішення Тисменицького районного суду можна було виконати і здійснити поділ облігацій, якщо б до них з такою заявою звернувся безпосередньо ОСОБА_2 (як особа, що передала облігації на зберігання).

Судом визнано неможливим допит свідка обвинувачення ОСОБА_10 внаслідок його смерті, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії I-HM № 216247 (т.2 а.с.91), а від заявленого клопотання про дослідження звукозапису допиту ОСОБА_10 у судовому засіданні від 23.10.2014 на диску №1568/15 сторона захисту відмовилася.

З досліджених у судовому засіданні документів установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу у 2007 році ними було придбано іменні безпроцентні облігації, форма випуску бездокументарна, емітент ТОВ «Арс-Дім», ЄРДПОУ - 30610033, у кількості 2304 шт. на загальну суму 184 320 грн, з метою їх подальшого обміну на житло (т.1 а.с.176-179).

24.01.2011, без згоди дружини ОСОБА_2 продав куплені за спільні кошти облігації кількістю 2304 шт., які були передані ТОВ «Арс-Дім» для отримання квартири АДРЕСА_5 своєму батькові ОСОБА_10 За таких обставин рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.02.2011, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2012, позов ОСОБА_5 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б11-1/1Б від 24.01.2011, укладений між ОСОБА_2, в інтересах якого діяв представник ТОВ «Укрсервіс», та ОСОБА_14, згідно якого облігації в кількості 2304 штуки перейшли у власність ОСОБА_10, визнано недійсною додаткову угоду від 27.01.2011, укладену між ТОВ «Арс-Дім» та ОСОБА_2 про розірвання попередньо договору міни від 31.10.2007, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Арс-ДІМ» про передачу на суму облігацій квартири №71 в м.Івано-Франківську по вул.Горбачевського, 50 (т.1 а.с.146-152).

Відповідно до рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 (заочного), що набрало законної сили 28.08.2012, задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, проведено поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, набутого ними за час шлюбу, виділивши кожному з них половину спільного майна, а саме ОСОБА_5 - 1152 шт. цінних паперів (облігацій) на суму 92160 грн та ОСОБА_2 1152 щт. цінних паперів (облігацій) на суму 92160 грн (т.1 а.с.153-159).

01.09.2012 обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з заявою про перегляд вказаного заочного рішення від 15.08.2012, вказавши, що про існування рішення про поділ між ним та дружиною спільного майна (облігацій) дізнався тільки 25.08.2012 (т.1 а.с.157).

Ухвалою Тисменицького районного суду від 16.11.2012 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 15.08.2012 в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без задоволення (т.1 а.с.159).

Також за заявою представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_6 ухвалою Тисменицького районного суду від 15.11.2012 розяснено вказане рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Зазначено, що потрібно провести поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, набуте ними за час шлюбу, виділивши кожному з них половину спільного майна подружжя, а саме ОСОБА_5 1152 шт. (1/2 цінних паперів (облігацій) на суму 92160 грн та ОСОБА_2 1152 шт. (1/2 цінних паперів (облігацій) на суму 92160 грн. Ухвала набрала законної сили 15.11.2012 (т.1 а.с.158).

Таким чином, достеменно знаючи про існування рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 про поділ між ним та потерпілою спільного майна подружжя, згідно якого власником 1152 шт облігацій є ОСОБА_5, 27.12.2012 ОСОБА_2 вдруге продав облігації ТОВ «Арс-Дім», розпорядившись при цьому частиною акцій, які належать потерпілій ОСОБА_5 (т.1 а.с.180-181).

Того ж дня між ТОВ «Арс-Дім» та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6.

З метою захисту своїх цивільних прав, потерпіла ОСОБА_5 звернулася до суду. Рішенням Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.04.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ТОВ «Арс-Дім», ТОВ «Декра», ПАТ «Кредобанк», ОСОБА_9 про визнання вказаних вище двох правочинів від 27.12.2012 недійсними та повернення квартири у попередній стан. (т.1 а.с.160-174).

Мотивуючи вказане рішення, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що цінні папери на спірну квартиру вибули з володіння ОСОБА_5 не з її волі, а тому захист прав ОСОБА_5 безпідставно здійснено за правилами реституції як наслідку недійсного правочину, а ОСОБА_5 вимогу про повернення майна з чужого незаконного заволодіння не заявляла.

Згідно довідки Відділу Державної виконавчої служби №23915 від 22.07.2013, згідно ЄДРВП станом на 22.07.2013 рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 про проведення поділу спільного майна подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в відділі ДВС Івано-Франківського МУЮ на виконанні не перебуває (т.1 а.с.143).

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому (заволодіння належними ОСОБА_5 в порядку поділу майна подружжя 1152 шт. облігацій ТОВ «Арс-Дім» на суму 92160 грн), та за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконання рішень суду, що набрали законної сили (рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 про поділ майна подружжя та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.02.2012 про визнання недійсним договору купівлі-продажу облігацій від 24.01.2011).

Під час судового розгляду даного кримінального провадження прокурором у порядку ст.338 КПК у судовому засіданні від 14.12.2015 змінено обсяг обвинувачення ОСОБА_2, виключено з обвинувачення ч.2 ст.190 КК України, а за ч.1 ст.382 КК України зменшено обсяг обвинувачення до умисного невиконання рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 про поділ майна подружжя.

Потерпілій розяснено право підтримання обвинувачення у раніше предявленому обсязі, однак таким правом потерпіла не скористалась.

У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про повернення обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням прокурору 21.01.2016 відмовлено, оскільки відповідно до ч.4 ст.338 КПК України після закінчення строку для підготовки до захисту проти нового обвинувачення судовий розгляд продовжується. Можливості повернення обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням на даній стадії судового розгляду чинний КПК України не передбачає.

Під час розгляду кримінального провадження судом установлено, що з приводу вказаних облігацій ТОВ «Арс-Дім» між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виник цивільно-правовий спір, при цьому ОСОБА_2 вважав, що облігації ТОВ «Арс-Дім» як такі, що придбані хоч і під час шлюбу, але фактично за кошти його батька ОСОБА_10, не входять до складу спільного майна подружжя. Належними на підставі рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 ОСОБА_5 акціями у кількості 1152 шт на суму 92160 грн фактично не заволодів, а 27.12.2012 неправомірно відчужив, діючи без належних на те повноважень.

Також судом прийнято до уваги надані стороною захисту докази того, що рішенням Тисменицького районного суду від 31.10.2012, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_10, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_10 борг по позиці за розписками в сумі 227579 грн. З тексту рішення вбачається, що позивач 31.10.2007 надав відповідачу позику в сумі 26000 США, що підтверджується розпискою від 31.10.2007, скріпленою підписами ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 (сума позики, що підлягає поверненню, на 21.05.2012 становить 207 779 грн); 02.06.2008 на суму 9800 грн, що підтверджується розпискою, скріпленою підписами ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_16; 01.10.2008 у сумі 10000 грн, що підтверджується розпискою, скріпленою підписами ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_17 Загальна суму позики становить 227579 грн. У розписках від 31.10.2007 та від 01.10.2008 зазначено, що позика надається на придбання відповідачем квартири. Термін повернення позики у розписках не зазначений (т.1 а.с.67-69).

В той же час, доводи сторони захисту про те, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.382 КК України щодо невиконання рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2008 про поділ майна подружжя, оскільки при відчуженні цінних паперів обвинувачений ОСОБА_2 діяв в інтересах сімї з метою виконання рішення Тисменицького районного суду від 31.10.2012 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_10 боргу по позиці є неправозгідними, так як виконання відповідачем ОСОБА_2 рішення суду про стягнення в користь ОСОБА_10 боргу за позикою не позбавляє обовязку відповідача ОСОБА_2 виконати рішення суду про поділ майна подружжя.

Також суперечать матеріалам справи і доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2, відчужуючи облігації, діяв з відома і згоди ОСОБА_5, оскільки на той час вони перебували у шлюбі, а при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.02.2011, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2012, згідно ст.65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Оспорювані правочини укладені ОСОБА_2 (чоловіком позивача) без її письмової згоди, як одного з подружжя, що суперечить вимогам цивільного та сімейного законодавства (т.1 а.с.148-152).

Отже, достеменно знаючи про те, що згідно рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012, що набрало законної сили 28.08.2012, проведено поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, набутого ними за час шлюбу, виділивши кожному з них половину спільного майна, в тому числі ОСОБА_5 - 1152 шт. цінних паперів (облігацій) на суму 92160 грн, ОСОБА_2, маючи реальну можливість виконати вказане рішення, зокрема, звернувшись з відповідною заявою про поділ облігацій до зберігача - ТОВ «Фінансова компанія «Декра», не вжив заходів, необхідних до його виконання.

Так, з показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11., ОСОБА_13 вбачається, що з приводу поділу майна подружжя в ТОВ «Арс-Дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» неодноразово зверталася виключно потерпіла, а не обвинувачений, на імя якого були зареєстровані облігації, що підлягали поділу, а тому за відсутності у судовому рішенні від 15.08.2012 безпосереднього зобовязання ТОВ «Арс-Дім» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» щодо проведення поділу цих облігацій, виконати рішення інакше, як на підставі безпосереднього звернення обвинуваченого ОСОБА_2 про поділ облігацій між ним та ОСОБА_5 у компаній не було можливості. При цьому свідок ОСОБА_13 вказав, що таке звернення від ОСОБА_2, необхідне для виконання рішення Тисменицького районного суду про поділ майна подружжя, в ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (зберігача облігацій) не надходило.

В подальшому, діючи умисно, ОСОБА_2 27.12.2012 відчужив облігації ТОВ «Арс-Дім», розпорядившись при цьому частиною акцій, які належать потерпілій ОСОБА_5, чим фактично зробив неможливим виконання рішення Тисменицького районного суду від 15.08.2012 про поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.5 ст.124 та п.9 ч.3 ст.129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є обовязковість судових рішень. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий (т.1 а.с.129-130), працює приватним підприємцем, на обліках ОНД та ОПНЛ №3 не перебуває (т.1 а.с.136-137), є інвалідом 3 групи внаслідок загального захворювання (т.1 а.с.133), одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.132) та ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.2 а.с.115), за зареєстрованим місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_8 характеризується позитивно (т.1 а.с.135); відсутність обставин, які помякшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

За таких обставин, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, потерпілої та її представника, що погодилися з позицією прокурора, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у вигляді штрафу, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

За заявою потерпілої ОСОБА_3 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 344876 грн та 20000 грн відповідно слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 370, 373, 374 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 11900 грн.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко