Ухвала суду № 56919394, 28.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3116/15-ц Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 32 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір», Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», третя особа ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за апеляційною скаргою ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2016 року

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (далі по тексту ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника в розмірі 21 924 грн одноразово за період з 27.08.2014 р. по 27.08.2017 р., після чого - по 609,00 грн щомісячно довічно, 14 616 грн на відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника та 14 616 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ТОВ «Будівельний двір» на користь ОСОБА_1 134 грн витрат на спорудження надгробного пам'ятника та 85 384 грн на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 - 7 466,50 грн на поховання брата ОСОБА_6 В обґрунтування позову зазначали, що 26 серпня 2014 року близько 23 години на 231 км автодороги «Київ-Чоп» поблизу с. Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області водій ТОВ «Будівельний двір» ОСОБА_4, керуючи автопоїздом DAF 95 XF 430, номерний знак НОМЕР_2 у складі напівпричепа Schmitz, номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 внаслідок чого останній від отриманих ушкоджень помер. Постановою старшого слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області від 17 листопада 2014 року кримінальне провадження за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення ОСОБА_6 п.п. 4.14 а), б) Правил дорожнього руху України. Враховуючи зазначене, виходячи з вимог ст.ст. 1167, 1168, 1187, 1200 ЦК України, просили позов задовольнити.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 14 616 грн на відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника, 14 616 грн на відшкодування моральної шкоди, 21 924 грн одноразово за період з 27.08.2014 р. по 27.08.2017 р страхового відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника, 609 грн щомісячно, починаючи з 28.08.2017 р довічно, але не більше 48 844 грн страхового відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника.

Стягнуто з ТОВ «Будівельний двір» на користь ОСОБА_1 134 грн витрат на спорудження надгробного пам'ятника.

Стягнуто з ТОВ «Будівельний двір» на користь ОСОБА_2 7 466,50 грн витрат на поховання ОСОБА_6

В решті вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення в частині вирішення позовних вимог до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та стягнути на користь ОСОБА_1 14 616 грн витрат на спорудження надгробного пам'ятника, 43 848 грн страхового відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника, а всього 58 464 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали їх необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1, представники відповідачів, третя особа в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що 26 серпня 2014 року близько 23 години на 231 км автодороги «Київ-Чоп» поблизу с. Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області водій ТОВ «Будівельний двір» ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом автопоїздом DAF 95 XF 430, номерний знак НОМЕР_2 у складі напівпричепа Schmitz, номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого останньому було заподіяні тілесні ушкодження, від яких він помер на місці пригоди.

Факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ТОВ «Будівельний двір» свідчить наказ №1803-14 від 18.03.2014 р. (а.с.9).

Постановою слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області від 17.11.2014 р. кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки за матеріалами досудового розслідування причиною виникнення ДТП було визнано дії пішохода ОСОБА_6, який всупереч вимогам п.п. а), б) п. 4.14 Правил дорожнього руху України вибіг на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, що позбавило водія ОСОБА_4 можливості вжити заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 16-17).

Відповідно до полісів № АІ/7146138 та №АІ/7146136 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.07.2014 р. цивільно-правова відповідальність ТОВ «Будівельний двір» була застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». За умовами вказаних договорів забезпеченими транспортними засобами є напівпричіп Schmitz, номерний знак НОМЕР_1 разом з вантажним автомобілем DAF 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_2, які на момент дорожньо-транспортної пригоди складали єдиний автопоїзд. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю третьої особи встановлений в розмірі 100 000 грн. (а.с. 54 - 55)

Позивачем ОСОБА_1 надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №349 від 06.08.2015 р., яка підтверджує витрати на придбання та монтаж пам'ятника в розмірі 14 750 грн (а.с.8).

Позивачем ОСОБА_2 надано копію накладної б/н від 27.08.2014 р. та копії чеків від 27 серпня 2014 року, які підтверджують, що понесені нею витрати на поховання складають 7 466 грн (а.с.7-8).

Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на відсутність вини ОСОБА_4 у заподіянні шкоди (а.с.56).

Згідно з п.27.3. ст.27 Закону № 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з вищенаведених вимог закону, обставин справи та обґрунтовано стягнув ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 14 616 грн на відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника та 14 616 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода відшкодуванню зі страхової компанії не підлягає, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини лише потерпілого і за відсутності вини водія застрахованого транспортного засобу, є безпідставними.

За змістом ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, що її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Разом з тим, частиною другою статті 1193 ЦК України передбачено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи видно, що загальний розмір відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю сина позивач оцінила в 100 000 грн. Враховуючи, що така шкода заподіяна лише винними діями потерпілого, суд першої інстанції обґрунтовано обмежився розміром, встановленим Законом №1961-IV та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 14 616 грн на відшкодування моральної шкоди.

За положеннями ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.

Позивач ОСОБА_1 є матір'ю померлого у ДТП ОСОБА_6 і на момент смерті сина являлася пенсіонером за віком, про що свідчить копія свідоцтва про народження та копія пенсійного посвідчення (а.с. 12, 14).

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується у повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч.3 ст.1200 ЦК України).

У своїх запереченнях на позов відповідач ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» визнавав право позивача ОСОБА_1 на отримання відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника. Разом з тим вважав, що таке відшкодування має виплачуватись у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, тобто у мінімальному розмірі, визначеному п.27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV.

Відповідно до ч.1 ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 1200, 1202 ЦК України, та враховуючи визнання відповідачем права позивача ОСОБА_1 на отримання такого відшкодування обґрунтовано стягнув з ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 21 924 грн одноразово за період з 27.08.2014 р. по 27.08.2017 р. та по 609 грн щомісячно, починаючи з 28.08.2017 р. довічно, але не більше 48 844 грн (в межах суми ліміту).

Доводи апеляційної скарги про те, що ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» має сплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування у зв'язку зі смертю потерпілого у розмірі визначеному ст. 27 Закону № 1961-IV, що дорівнює 43 848 грн, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказана норма визначає мінімальний розмір такого відшкодування.

Рішення суду в частині вимог до ТОВ «Будівельний двір» сторонами не оспорюється, а тому його законність і обґрунтованість колегією суддів не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2016 року в частині задоволених вимог до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: