Рішення № 56919256, 28.03.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2255/15-ц

Провадження № 2/344/1078/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Прокопів С.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Дельта Банк,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 27/12/2013 р. позивачка та відповідач уклали договір банківського вкладу №10004005298715, відповідно до якого позивачка передала 200000 гривень під 22% річних на строк до 01/01/2015 р. 02/01/2015 р. був вихідним, 06/01/2015 р. позивачка подала відповідачу вимогу повернути банківський вклад, які відповідач відмовився повернути. Відповідно до позовної заяви, яку в судовому засіданні підтримав представник позивача, позивачка просила суд стягнути з відповідача 94054,80 гривень, які складаються з 20342,47 гривень 22,5 % річних, 2712,33 гривень 3% річних, 71000 гривень інфляційних нарахувань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, що в ньому зазначені.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в позові з тих підстав, що у відповідача діє тимчасова адміністрація, законом встановлено виключний порядок сплати грошових коштів тимчасовою адміністрацією, здійснення платежів із порушенням відповідного порядку є порушенням законодавства.

Судом встановлено наступні обставини.

3 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.

У правій позиції Верховного Суду України від 20 січня 2015року у справі № 6-2001цс15 вкзано наступне: згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини пятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Суд ці положення Закону не врахував, не звернув уваги на те, що з 3березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (7 квітня 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції, а суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не врахував зазначених норм матеріального права, тому ухвалені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Позивач не надав суду доказу того, що було порушено його права на стадії розподілу коштів між вкладниками банку в порівнянні із правами інших вкладників, а у тимчасової адміністрації є фінансова можливість у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду задовольнити вимоги вкладників щодо сплати санкцій, передбачених в ст. 625 ЦК України.

При цьому в даному спорі щодо предмету позову не має будь-якого правового значення чи строк дії вкладу закінчився до моменту введення тимчасової адміністрації, чи після відповідного строку, оскільки в ст. 36 Закону заборона здійснювати виплати у будь-який інший спосіб, ніж визначений Законом, передбачено з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України саме позивач та його представник зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилались як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже саме на позивача законом покладено обов`язок доведення обставин виплати тимчасовою адміністрацією санкцій за ч. 2 ст. 625 ЦК України іншим вкладникам та не виплати їх позивачу.

Відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

В п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_3 до ПАТ Дельта Банк про стягнення 94054,80 гривень, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський