Постанова № 56916294, 30.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа № 906/82/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 01.01.2016

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №30-11 від 30.11.2015

третіх осіб - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" на ухвали господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 у справі № 906/82/15 про призначення судової будівельно-технічної експертизи та про зупинення провадження (суддя Машевська О.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" (м. Житомир)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн" (м. Дніпропетровськ),

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Орбіта" (м. Дніпропетровськ)

про витребування майна, визнання права власності (в редакції заяви від 23.03.15р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2015, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 задоволено позовні вимоги АТ "Житомирський комбінат хлібопродуктів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн", товариство з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Орбіта" про витребування майна та визнання права власності.

Визнано за публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів" право власності на: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а, площею 16015,80 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 515107218101) та рухоме майно; цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Перемоги 84, площею - 17533,00 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 515171918101).

Витребувано з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ессет Пропертиз" на користь публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" наступне майно: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Житомир, провулок 2-й Іподромний 3-а, площею 16015,80 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 515107218101) та рухоме майно; цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Перемоги 84, площею - 17533,00 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 515171918101).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 та рішення Господарського суду Житомирської області від 06.04.2015, справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.11.2015 справу № 906/82/15 прийнято до провадження на новий розгляд, вжито заходів по підготовці справи до розгляду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 у справі № 906/82/15 (суддя Машевська О.П.) призначено у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено - Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Іншою ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 № 906/82/15 (суддя Машевська О.П.) провадження у даній справі зупинено на час проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 про зупинення провадження у справі № 906/82/15, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Житомир Ессет Пропертиз" у призначенні інженерно-технічної експертизи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі, суд порушив норми матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування відсутня, посилаючись на докази, що є в матеріалах справи, в тому числі на звіт про оцінку ринкової вартості майна за 2009 рік та копії інвентаризаційних справ.

Зокрема, скаржник зазначає, що суду подано клопотання (вх. № 371 від 14.01.2016) про витребування у відповідача додаткових доказів, за результатом отримання яких необхідність у призначенні експертизи відпала б, однак суд безпідставно не надав належної правової оцінки такому клопотанню (а.с. 86-87 у т. 7).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказуючи на обґрунтованість судового рішення просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що зупинення провадження у даній справі є наслідком призначення судової експертизи, що унеможливлює розгляд справи на час знаходження матеріалів справи в експертній установі, то зупинивши провадження на час проведення судової експертизи, суд першої інстанції вчинив дії у межах наданих йому законом повноважень (вх. № 6094/16 від 03.03.2016).

Публічним акціонерним товариством "Житомирський комбінат хлібопродуктів" подано суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. №7136/16 від 15.03.2016 та №8619/16 від 30.03.2016).

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, а також у відзиві.

Треті особи не скористалися правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не направили до господарського суду відзиви на апеляційну скаргу, явку представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з положеннями ст.ст.101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень та ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" унормовано, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування

Відповідно до п. 5 вказаної постанови Пленуму питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Отже, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду, зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Згідно з приписами ст. 86 ГПК України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу. Ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Виходячи з наведеного, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 86 ГПК України, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, місцевий господарський суд, виходив з того, що для встановлення обставин наявності спірного нерухомого майна в натурі, яке за доводами позову розташовується у м. Житомирі по вул. Перемоги, 84 та по пров. 2 Іподромному, 3а, потрібні спеціальні знання у галузі будівництва.

Як наслідок, суд першої інстанції, на підставі п. 1 ч. 2 ст.79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

Зокрема, предметом спору є визнання права власності та витребування нерухомого майна, а не питання технічних характеристик, схоронності майна, факту його покращення чи погіршення становища, а тому експертиза не потрібна для вирішення спору, оскільки є договори купівлі-продажу, іпотечні договори та матеріали інвентаризаційних справ, що наявні в матеріалах справи. При цьому, відповідачем та третіми особами, жодного разу не оскаржувався факт однакового розуміння нерухомого майна за такими ідентифікуючими характеристиками як місцезнаходження та площі. Окрім того, для вирішення питання права власності не потрібні спеціальні знання і експертиза не впливає на законність чи не законність факту переходу права власності.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.12.1998 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертних досліджень" призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інстукцією.

Згідно п. 1.5 Інструкції, проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потребиу спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали господарського суду Житомирської області від 15.01.2016, остання не містить, які саме обставини, викладені відповідачем у клопотанні потребують спеціальних знань, не обгрунтована дійсність потреби у спеціальних знаннях, не досліджена неможливість з'ясування питань, поставлених на розгляд експерта іншими засобами доказування.

Окрім того, визначені місцевим судом в ухвалі суду від 15.01.2016 року питання для вирішення експерту, не входять в перелік питань, які передбачені п. 5.1 (головні завдання будівельно-технічної експертизи) Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.12.1998 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертних досліджень".

Відхиляючи доводи позивача про недоцільність призначення експертизи, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що юридичне право володіння спірним нерухомим майном за позивачем зберігалось до 01.12.2014. Відповідно спірне нерухоме майно, як складна річ, також перебуваючи у фактичному володінні та користуванні позивача, могло видозмінитися, бути переробленим чи знищеним в частині її складових простих речей (будівель та споруд). Господарський суд врахував, що предметом права власності може бути лише майно, яке складається з речей, сукупності речей та майнових прав.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак, судом не взято до уваги що предметом спору є визнання права власності та витребування нерухомого майна, а не питання технічного стану (ступінь фізичного зношення), схоронності майна, факту його покращення чи погіршення.

Твердженні відповідача, щодо відсутності копії інвентаризаційних справ № 17052 та № 4591 спростовуються наявними в матеріалах справи копіями.

Представником відповідача в судовому засіданні від 30.03.2016 зазначено, що у спірних приміщеннях проводились поточні ремонтні роботи, проте будь якого капітального будівництва, реконструкції не здійснювалось.

При винесенні ухвали про призначення експертизи, місцевий господарський суд не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

В зв'язку з викладеним, з урахуванням конкретних обставин справи, вказану ухвалу не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

Як наслідок, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже, ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Отже, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість проведення судом першої інстанції процесуальних дій, - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до останньої, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст.129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження апеляційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність одночасного скасування ухвали про зупинення провадження у даній справі, а також ухвали про призначення судової експертизи, яка зумовила зупинення провадження у справі.

Окрім того, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України, де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. При цьому приписи ст. 106 ГПК України не містить заборони стосовно апеляційного оскарження ухвал.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Колегія суддів керуючись ст. 55, 129 Конституції України, правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 дійшла висновку, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному порядку. Відповідна правова позиція підтверджується, зокрема постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2016 у справі № 918/1207/15.

Відповідно до ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Зважаючи на ч.7 ст.106 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 906/82/15 на розгляд місцевого господарського суду.

Щодо судового збору, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях, апеляційним судом визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвали господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 у справі № 906/82/15 про призначення судової будівельно-технічної експертизи та про зупинення провадження підлягаєють скасуванню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.99,101,103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат хлібопродуктів" задоволити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи зі справи № 906/82/15 скасувати.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.01.2016 року про зупинення провадження зі справи № 906/82/15 скасувати.

Справу № 906/82/15 передати на розгляд господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Огороднік К.М.