Постанова № 56916282, 28.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. Справа № 922/5825/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1 (дов.№б/н від 20.11.2015р.),

відповідача ОСОБА_2 (дов.№б/н від 10.02.2016р.),

3-ї особи Міністерства інфраструктури України ОСОБА_3 (дов.№1041/15/14-16 від 04.03.2016р.),

3-ї особи - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області ОСОБА_4 (дов. №7 від 18.01.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спутник» (вх.№377Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від "23" грудня 2015р. у справі №922/5825/15

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод Трансзв`язок, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до Приватного підприємства Спутник, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України, м. Київ,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, виселення з нежитлових приміщень будівлі та стягнення збитків в розмірі 48180,13 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Приватного підприємства "Спутник", в якій просив суд:

- усунути перешкоди у користуванні Приватним акціонерним товариством "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського,16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського,16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005, від самовільно зведеної огорожі навколо нежитлової будівлі літ. "А-1" - склад ЛМК шляхом її знесення;

- виселити Приватне підприємство "Спутник" з нежитлових приміщень будівлі літ. "А-1" - склад ЛМК, що має адресу: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, та знаходиться на балансі ПАТ "Завод "Трансзв'язок" за інвентарним №100 на земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського,16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005;

- стягнути з Приватного підприємства "Спутник" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" збитки в розмірі 17677,21 грн., а також - покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2015 року у справі №922/5825/15 позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні Приватним акціонерним товариством "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" земельною ділянкою, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського, 16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005, шляхом звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського,16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005, від самовільно зведеної огорожі навколо нежитлової будівлі літ."А-1" - склад ЛМК шляхом її знесення. Виселено Приватне підприємство "Спутник" з нежитлових приміщень будівлі літ. "А-1" - склад ЛМК, що має адресу: м. Харків, вул. Достоєвського, 16А, та знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" за інв.№100 на земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Харків, вул. Достоєвського, 16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005. Стягнуто з Приватного підприємства "Спутник" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" витрати по сплаті судового збору у сумі 2436 грн. У решті частини позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2015 року у справі №922/5825/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод Трансзв`язок до ПП Спутник відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивач не є власником спірного майна, тим самим не може вимагати його звільнення, порушуючи права власника в особі держави. Апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вирішивши питання у спірному рішенні про те, що вся будівля, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського, 16-А, належить позивачу, а не перший поверх, як зазначено у судових рішеннях.

01.03.2016р. від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області до суду надійшов відзив (вх.№2382) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2015р. у справі №922/5825/15 ухвалене у повній відповідності до чинного законодавства, а апеляційна скарга ПП Спутник не підлягає задоволенню.

09.03.2016р. від відповідача до суду надійшли пояснення (вх.№2533) до апеляційної скарги. До пояснень надано копію договору від 31.03.1989р., копію додаткової угоди від 31.03.1989р. до договору від 31.03.1989р., копію запиту №5/02 від 11.02.2016р. до архівного відділу Харківської міської ради, копію рішення від 04.02.1992р. №19/14 Червонозаводської районної ради.

09.03.2016р. від позивача до суду надійшли заперечення (вх.№2549) на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

09.03.2016р. від Міністерства інфраструктури України до суду надійшли заперечення (вх.№2548) на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

22.03.2016р. від апелянта до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні 23.03.2016р. оголошено перерву до 28.03.2016р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 28.03.2016р. представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги.

Представники позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства інфраструктури України, проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, зазначених у запереченнях на апеляційну скаргу. Просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, у межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 29 квітня 1988 року між Харківським виробничим підприємством "Трансзвязок", правонаступником якого є позивач, та Харківським кооперативом "Спутник", правонаступником є відповідач, укладений договір на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг №12, відповідно до умов якого Харківським виробничим підприємством "Трансзвязок" на користь Харківського кооперативу "Спутник" передавалось в оренду недобудоване приміщення (виробничий модуль) площею 972 кв.м, вартістю (на той час) 60,4 (шістдесят тисяч чотириста) рублів (надалі виробничий модуль, модуль, обєкт оренди). Цей договір укладено строком на 10 років з 29.04.1988р. по 29.04.1998р. (а.с.121-а.с.123, том 1).

Відповідно до акту від 12 травня 1988 року, який підписаний сторонами, зазначений вище модуль мав каркас і дах, встановлені ворота, віконні рами без скла, зведені стіни на 50%, відсутня підлога, пісчана підлога завалена сміттям, до модулю не підведено ніяких комунікацій: води, каналізації, електроенергії та опалення (а.с.132, том 1).

Згідно з актом від 12.05.1988р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до договору від 29.04.1988р. недобудований модуль площею 972 кв.м (спірне майно).

31 березня 1989 року між заводом «Трансзвязок» та кооперативом «Спутник» укладений договір на оренду кооперативом «Спутник» виробничих та інших приміщень та устаткування, надання послуг з опалення, водопостачання, електропостачання, каналізації, на підставі якого завод «Трансзвязок» надав кооперативу «Спутник» виробничі (спірні приміщення) та інші приміщення, а також устаткування відповідно до додатку №3 зазначеного договору, зі строком дії до 01.01.1999р. (а.с.125-а.с.131, том 1).

Також, сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до п.2 якої передані в оренду приміщення цеху та обладнання передаються в орендне користування з правом викупу кооперативом "Спутник". Викуп приміщення та обладнання здійснюється шляхом внесення кооперативом "Спутник" всієї орендної плати з вартості орендованого майна, до якої зараховуються амортизаційні відрахування. Однак у цій угоді відсутня дата її укладення. 20 грудня 1989 року сторонами укладено ще одну додаткову угоду до вказаного договору від 31 березня 1989 року, відповідно до якої завод «Трансзв`язок» передає кооперативу «Спутник» модуль площею 972 кв.м (спірні приміщення) та прилеглу територію в оренду на строк дії договору від 31 березня 1989 року, а відповідач приймає в оренду вказане майно та прилеглу територію, здійснює добудову за свій рахунок (п. 1, 2 угоди). Позивач дає згоду на добудову модуля та здійснення прибудови до нього відповідачем за його рахунок, а також на реконструкцію будівлі у відповідності з потребами виробничого процесу.

30.12.1998р. між Харківським електротехнічним заводом «Трансзв`язок» та кооперативом «Спутник» укладено договір оренди №11, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування приміщення, що знаходяться на балансі заводу, загальною площею 972,0 кв.м, розташовані за адресою: вул.Достоєвського, 16-а (спірні приміщення), балансова вартість на 01.01.99р. склала 336939,00 грн. Згідно з додатковою угодою №1 до зазначеного договору строк його дії був подовжений до 31.12.2000 року та встановлено, що фактично орендована площа складає 960,39 кв.м (а.с.147-а.с.151, том 2).

Матеріали справи свідчать про те, що спірні питання щодо користування спірним майном, здійснення добудови, реконструкції, права власності на спірні приміщення за зазначеними договорами були предметом розгляду у господарському суді, цими судовими рішеннями встановлені факти, які згідно з ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування; і господарським судом правомірно ці факти узяті до уваги як такі, що мають значення для справи.

Зокрема, у справі №40/249-09 за позовом Приватного підприємства «Спутник» до ВАТ "Харківський електромеханічний завод "Трансзв`язок" та Харківської міської ради про визнання права власності постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року, встановлено, що Харківський кооператив «Спутник» не набув право власності на спірне майно за результатами виконання договору на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг №12 від 29 квітня 1988 року та договору на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації від 31 березня 1989 року, а також встановлено факт належності цього майна до державної власності; що позивач знав, що використовує річ спірне майно, яке знаходиться у державній власності; що відбулась не реконструкція, а добудова 2-го поверху (спірного майна) (а.с.33-а.с.43, том 1).

Рішеннями господарського суду у справах № 922/1011/15, №5023/5983/11 встановлено, що згідно з Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХП, все майно виробничого об'єднання "Трансзв'язок" стало власністю держави Україна.

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 "Про корпоратизацію підприємств", Наказу Міністерства транспорту України від 23.04.2001р. №240 "Про перетворення Харківського електротехнічного заводу "Трансзв'язок", виробниче об'єднання "Трансзв'язок" перетворено у ВАТ "Трансзв'язок".

Відповідно до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації (затверджений Міністерством транспорту України 29.01.2001р.), до статутного фонду ВАТ не увійшов 1-й поверх складу ЛМК, за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16 (спірне майно).

Згідно з проектом землеустрою ВАТ "Завод "Трансзв'язок" відведена земельна ділянка для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16. Серед цих нежитлових будівель ВАТ "Завод "Трансзв'язок" за адресою: м.Харків, вул. Достоєвського, 16, має нежитлову будівлю літ. "А-1" - склад ЛМК, 1 поверх (об'єкт державної власності), який не увійшов до статутного фонду при створенні ВАТ, але обліковується на балансі підприємства та має інвентарний номер 100, загальною площею 960,39 кв.м (спірне майно). Відповідно до плану земельної ділянки, за адресою вул.Достоєвського, 16, склад ЛМК (спірне майно) знаходиться саме в її межах.

Відповідно до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації, затвердженого 29.01.2001р., до обєктів, що не підлягають приватизації, входить, зокрема, склад ЛМК, місце знаходження якого: вул. Достоєвського, 16 (спірне майно) (а.с.180-а.с.191, том 1).

Враховуючи, що згідно зі ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції станом на 09.08.2001р.) орендодавцями державного та комунального майна є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач не є власником спірного майна, а тому втратив право надавати його в оренду, оскільки воно не увійшло до його статутного фонду.

10.12.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Кооперативом по виробництву товарів народного споживання та послуг населенню «Спутник» (відповідач) укладено договір оренди №512-Н, відповідно до умов якого кооператив «Спутник» прийняв в оренду нежитлові приміщення на 1 поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 958,7 кв.м, розміщеної за адресою: м.Харків, Червонозаводський р-н, вул. Достоєвського, 16-а, що знаходиться на балансі ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Трансзв`язок» (спірні приміщення) (а.с.152-а.с.153, том 2).

Згідно з актом приймання-передачі зазначене у договорі спірне майно передано відповідачу 10.12.2001р. (а.с.154, том 2).

10 липня 2013 року при апеляційному розгляді рішення господарського суду Харківської області у справі №922/2065/13 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства "Спутник" про розірвання договору оренди №512-Н від 10.12.2001р. постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. скасовано та прийнято нове рішення: про стягнення з Приватного підприємства "Спутник" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованості з орендної плати у сумі 73485,77 грн. та пені у сумі 23626,68 грн.; про розірвання договору оренди №512-Н від 10.12.2001р.; про виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м, розміщене за адресою: м.Харків, вул. Достоєвського, 16-А (спірні приміщення); про передання спірних приміщень Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Даним судовим рішенням від 10.09.2013р. у справі №922/2065/13, яке є чинним, з посиланням на положення ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та умови п.5.7. договору, яким встановлено, що у разі припинення або розірвання договору орендоване майно у належному стані тощо повертається орендодавцеві або балансоутримувачу, вказаному орендодавцем, суд вирішив питання про повернення майна саме Регіональному відділенню ФДМУ, тобто не на користь балансоутримувача, а на користь орендодавця.

Під час розгляду справи №922/5825/15 представник Регіонального відділення ФДМУ пояснив про невиконання відповідачем рішення та судового наказу у справі №922/2065/13, але доказів виконання або неможливості виконання судового рішення представником третьої особи не надано.

У звязку з прийняттям 21.09.2006 року Закону України "Про управління об'єктами державної власності", яким встановлені повноваження щодо реалізації прав держави як власника, у тому числі відносно обєктів, що обліковуються на балансі господарських організацій, але не увійшли до статутних капіталів, а також відносно обєктів, які не підлягають приватизації, реалізацію права власника щодо спірного майна здійснювало Міністерство транспорту та зв'язку України, в подальшому Міністерство інфраструктури України як правонаступник.

Згідно з приписами статті 6 зазначеного Закону уповноважені органи управління здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об'єктів, що не підлягають приватизації.

Враховуючи наведені приписи законодавства та матеріали справи, колегія суддів зазначає, що спірні приміщення є власністю держави, повноваження щодо розпорядження цим майном здійснюють уповноважені органи, є чинне та обовязкове до виконання судове рішення про розірвання договору оренди та повернення спірних приміщень Регіональному відділенню ФДМУ по Харківській області, у той час відсутні докази прийняття будь-якого управлінського рішення відносно спірного майна з боку Міністерства інфраструктури України, у тому числі, на користь балансоутримувача. Також, слід узяти до уваги, що з позовом до відповідача міністерство як орган управління державним майном до суду не зверталося.

Отже, доводи позивача щодо порушення його права як балансоутримувача не ґрунтуються на приписах законодавства та не підтверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи убачається, що відповідач з 2009 року вирішує питання про приватизацію спірного майна, проти чого не заперечували ані позивач, ані міністерство. У ході судового розгляду справи сторони зазначили, що рішення про приватизацію майна не прийнято.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №16570328 станом на 22.01.2014р. та Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №2319681 Приватному акціонерному товариству «Харківський електротехнічний завод «Трансв`язок» на праві постійного користування належить земельна ділянка загальною площею 8,5224 га за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського, буд.16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (а.с.193-а.с.194, том 1).

Позивач, обґрунтовуючи позов у частині усунення перешкод у користуванні належної йому земельної ділянки, посилається на те, що внаслідок проведеного обстеження земельної ділянки, встановлено, що відповідач без належних правових підстав займає спірні приміщення та спірну земельну ділянку; відповідачем самовільно встановлено огорожу з бетону, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 08.09.2015 року; з посиланням на приписи п.п. 1.2., 1.4., 3.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, та статей 319, 381, 391 Цивільного кодексу України, вважає, що порушуються його права та законні інтереси щодо реалізації прав, передбачених п. 1.4. зазначеного Положення; з посиланням на статті 43, 44 Земельного кодексу України вважає, що його порушені права підлягають поновленню; внаслідок незаконних дій позивач позбавлений права користування належною йому земельною ділянкою через самовільне зайняття цієї ділянки відповідачем, чим спричинено позивачеві збитків.

Задовольняючи позов у цій частині, господарський суд узяв до уваги акт обстеження від 15.12.2015 року № 30 та дійшов таких висновків: ПП «Спутник» до цього часу безпідставно всупереч чинному законодавству займає спірні приміщення на земельній ділянці, яка належить позивачу; відповідач, займаючи спірні приміщення, порушує права та законні інтереси позивача щодо реалізації ним прав, передбачених п.1.4. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; відповідачем не надано доказів використання спірної земельної ділянки на праві власності чи користування, існування договірних відносин щодо використання спірної земельної ділянки, не надано доказів надання йому згоди на зведення огорожі навколо спірної будівлі. При цьому, суд зазначив, що доводи відповідача про те, що за умовами додаткової угоди від 20.12.1989р. до договору від 31.03.1989 року нібито позивач надав згоду на зведення огорожі навколо спірної нежитлової будівлі, є хибними та не відповідають дійсним обставинам справи.

Однак з такими висновками господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор та юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Предметом даного позову є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, виселенні з нежитлових приміщень будівлі та стягнення збитків.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не є власником спірного майна, не є особою, якій передано спірне майно у користування або управління, а є лише користувачем земельної ділянки, на якій знаходяться нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі літ. "А-1" - склад ЛМК, що має адресу: м.Харків, вул.Достоєвського,16-А, та обліковується на балансі Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод Трансзв`язок.

Власником спірного майна є держава, управління яким здійснюють уповноважені органи, що не заперечується сторонами.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач, посилаючись на ст.ст. 319, 387, 391 Цивільного кодексу України, а також на пункти 1.2., 1.4., 3.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68, не обґрунтував та не довів наявність у нього права на спірне майно, а тому у нього не виникло право на позов (негаторний позов).

Також, позивач не довів доказами, що відповідач, займаючи спірні приміщення, порушив його права як користувача, та що йому створено перешкоди для користування земельною ділянкою.

Відповідач зазначає, що вказана бетонна огорожа є частиною, стіною будівлі, прибудованої до виробничого модуля. Тобто, огорожа не є окремим обєктом, а являється частиною будівлі, розташованої на земельній ділянці.

Натомість позивач вважає, що бетонна стіна є огорожею, посилаючись на акт обстеження земельної ділянки та нерухомого майна №1 від 08.09.2015р., в якому зазначено, що комісією ПрАТ «Харківський електротехнічний завод «Трансзв`язок» у складі: ОСОБА_5 в.о.заступника голови правління, ОСОБА_6- начальника дільниці ІІ групи загального обліку головної бухгалтерії, ОСОБА_7 фахівця з організації майнової та особистої безпеки заводоуправління, проведено обстеження земельної ділянки у м.Харкові по вул.Достоєвського,16-А, за результатами якого встановлено, що доступу до земельної ділянки перешкоджає огорожа з бетону, на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно: нежитлова будова модулю літ. «А-1», яку займає ПП «Спутник» (а.с.19, т.1). Вказаний акт містить підписи лише трьох осіб.

Під час розгляду справи наданий до суду акт від 15.12.2015 року № 30, який узято до уваги господарським судом та з якого убачається, що комісією ПрАТ «Харківський електротехнічний завод «Трансзв`язок» у складі: ОСОБА_8 в.о.заступника голови правління, ОСОБА_6- начальника дільниці ІІ групи адміністративно господарської дільниці; ОСОБА_9 бухгалтера; ОСОБА_7 фахівця з організації майнової та особистої безпеки заводоуправління, ОСОБА_10 директора ТОВ «Укрзалізпром»; проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться у м.Харкові по вул.Достоєвського,16-А, у звязку з необхідністю усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, площа, яку необхідно обстежити орієнтовно 0,4 га, за результатами якого встановлено, що доступу до земельної ділянки перешкоджає огорожа з бетону, на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно: нежитлова будова модулю літ. «А-1», яку займає ПП «Спутник» (а.с.185, т.2).

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду у частині задоволення позовних вимог про знесення самовільно зведеної огорожі, оскільки позивач не вказав індивідуальних ознак об`єкту знесення, а саме: довжину, висоту, розмір та межі території, на якій знаходиться огорожа, тощо, а судом першої інстанції не надано оцінки зазначеним обставинам справи.

Надані акти не є належними доказами, оскільки акт 08.09.2015 року складений виключно особами, які є працівниками позивача, та не підписаний усіма зазначеними членами комісії; акт від 15.12.2015 року складений працівниками позивача та сторонньою особою (директор ТОВ «Укрзалізпром»).

При розгляді апеляційної скарги представник позивача пояснив, що ця особа є орендарем відповідача. Інші особи, які знаходяться територіально на сусідніх ділянках, або інші незацікавлені особи, до обстеження не залучалися.

З наданих у якості доказів до акту від 15.12.2015 року фотокопій з фотознімків не убачається, що уся спірна територія, на якій знаходяться спірні приміщення, огорожена залізобетонним парканом, оскільки на деяких - цегляний паркан; що ці фотознімки були здійснені саме під час обстеження 15.12.2015 року, оскільки про це відсутні відомості у самому акті; що ці фотознімки взагалі мають відношення до спірної земельної ділянки, оскільки відсутні ознаки будь-якої привязки до спірної земельної ділянки.

Наданий в якості доказів здійснений НПП "ПРОГРЕСС" звіт про експертну оцінку вартості нежитлових приміщень за адресою: м.Харків, вул. Достоєвського,16-А, який складено 01.08.2001 року на підставі угоди з ФДМУ від 31.07.2001р. №1159 (а.с.158-а.с.171, том 2), свідчить про той факт, що в оренду спірні приміщення передавалися вже з огорожею.

Зазначений звіт не свідчить про самовільну забудову паркану, не містить жодних ідентифікаційних ознак щодо розміру огорожі та межі території.

Позивачем не обґрунтовано у позові та не додано до позову доказів щодо самовільного зведення огорожі навколо спірних приміщень.

Водночас місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволення позовних вимог у частині відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, вказавши, що позивачем не визначено, в якому саме стані перебувала зазначена земельна ділянка до порушення прав позивача.

Також, господарський суд Харківської області законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача збитків у сумі 48180,13 грн.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Така позиція колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07.10.2015р. у справі №916/3371/14.

Позивачем у позовній заяві не обґрунтовано та не доведено належними доказами складу цивільно-правової відповідальності.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості проведеного позивачем розрахунку розміру шкоди.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, розмір збитків здійснено, виходячи з орієнтовної площі зайнятої відповідачем земельної ділянки, що є неприпустимим.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків, зазначив, що змушений нести додаткові витрати, пов`язані із забезпеченням обслуговування території у вигляді сплати земельного податку за період з 2013 року, 2014р. та 9 місяців 2015 р., проте суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що це не є додаткові витрати позивача, а тому ці витрати не є збитками у розумінні норм діючого законодавства.

Щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної, будівельно-технічної експертизи судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України Про судову експертизу визначено, що судова експертиза це дослідження експертом, на основі спеціальних знань матеріальних обєктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи).

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної, будівельно-технічної експертизи, оскільки питання, які відповідач просив поставити судовому експерту для встановлення фактичних обставин справи стосовно того, чи відповідає фактичне розташування незавершеного будівництвом об'єкта нерухомості літ. «А-1» - склад ЛМК за адресою: м.Харків вул.Достоєвського, 16-А, відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам позивача та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки, можуть бути підтверджені і іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, судовими рішеннями у справах №40/249-09 та №922/1011/15, а інші питання не входять до предмету доказування у даній справі.

Стосовно доводів апелянта про те, що існують земельні ділянки, які розташовані за різними адресами, а саме: м.Харків, вул.Достоєвського,16, та м.Харків, вул.Достоєвського,16-А, а тому виникає питання, за якою адресою знаходиться спірна будівля літ. «А-1»- склад ЛМК, колегія суддів зазначає, що у судових рішеннях, зокрема у справі №922/1011/15, встановлено, що нежитлова будівля модулю літ. «А-1» за адресою: м.Харків. вул.Достоєвського,16-А, знаходиться у межах земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За такими підставами, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно досліджено обставини щодо обґрунтування порушеного права позивача, що мають значення для справи, тому рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спутник» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від "23" грудня 2015р. у справі №922/5825/15 скасувати у частині задоволення позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні Приватним акціонерним товариством "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" земельною ділянкою, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського, 16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005, шляхом звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Достоєвського,16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005, від самовільно зведеної огорожі навколо нежитлової будівлі літ."А-1" - склад ЛМК шляхом її знесення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про виселення Приватного підприємства "Спутник" з нежитлових приміщень будівлі літ. "А-1" - склад ЛМК, що має адресу: м.Харків, вул. Достоєвського, 16А, та знаходиться на балансі Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" за інв.№100 на земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Харків, вул. Достоєвського, 16, кадастровий номер 6310138800:12:001:0005.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від "23" грудня 2015р. у справі №922/5825/15 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" (м. Харків, вул. Достоєвського, 16, код ЄДРПОУ 01056735) на користь Приватного підприємства "Спутник" (61102, м.Харків, вул. Достоєвського, 16 -А, код ЄДРПОУ 14099031) витрати по сплаті судового збору у сумі 4019,40 грн. за подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 04.04.2016 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя І.В.Тарасова