Постанова № 56916154, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/23968/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року

у справі № 910/23968/15 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна"

третя особа Публічне акціонерне товариство "Одеський нафтопереробний завод"

про стягнення 44 083, 28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна" про стягнення заборгованості за договором № 13/336 від 01.11.2013 року в сумі 24 435, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг за договором № 13/336 від 01.11.2013 р., право вимоги за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" набуло відповідно до договору № 06/08-1 від 07.08.2015 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з тексту договору відступлення не зрозуміло в яких саме сумах переходить право вимоги. Також, в оскаржуваному договорі відсутня така суттєва умова договору відступлення прав, як винагорода за відступлені права. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача не виникло право вимоги до нього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року справу № 910/23968/15 прийнято свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г. та призначено до розгляду на 16.03.2016 року.

У судове засідання 16.03.2016 року представник відповідача та представник третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2016 року заперечував доводи апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року відкладено розгляд справи до 30.03.2016 року.

Представники сторін у судове засідання 30.03.2016 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна" та Публічним акціонерним товариством "Одеський нафтопереробний завод" укладено договір № 13/336, за умовами якого третя особа зобов'язалась протягом строку дії даного договору та в передбачені договором строки надавати послуги прання, хімічної чистки, прасування та ремонту одягу, а відповідач - своєчасно описувати такі послуги (надалі - договір).

Відповідно до п. 4.5. договору послуги вважаються наданими протягом 3-х календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який вважається узгодженим за умови оформлення всіх необхідних реквізитів і підписів.

Згідно із п. 2.8. договору, відповідач проводить оплату третьою особою послуг на підставі акту приймання-передачі протягом 5-ти банківських днів після підписання відповідачем акту приймання-передачі послуг.

Договір, відповідно до п. 9.1., вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016 р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 13/336 від 01.11.2013 р. Публічним акціонерним товариством "Одеський нафтопереробний завод" надавались послуги, які прийняті Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна", що підтверджується актами виконаних послуг від 30.06.2014 р., від 28.02.2014 р,, від 31.01.2014 р., від 31.12.2013 р. та від 30.11.2013 р., засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

07.08.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Одеський нафтопереробний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 06/08-1, відповідно до якого третя особа передала, а позивач прийняв право вимоги, що належить Публічному акціонерному товариству "Одеський нафтопереробний завод" та стає кредитором за договором № 13/336 від 01.11.2013 р., на суму 24 435, 62 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги (цесії) № 06/08-1 від 07.08.2015 р. позивач отримав право замість третьої особи вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за договором № 13/336 від 01.11.2013 р., а саме - оплати виконаних робіт, сплати пені та штрафних санкцій, 3 % річних інфляційних втрат.

Згідно з п. 2.1. договору третя особа передає позивачу всі документи, які засвідчують його права за договором № 13/336 від 01.11.2013 р. та між сторонами договору підписується акт приймання-передачі.

За п. 2.3. договору позивач зобов'язався протягом 3-х робочих днів з дня підписання даного договору. повідомити відповідача про відступлення права вимоги за цим договором, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення копії договору або вручення особисто представнику відповідача під розписку.

11.08.2015 р. позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна" заяву, у якій повідомив про укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) № 06/08-1 від 07.08.2015 р. та просив виконати зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором № 13/336 від 01.11.2013 р. у розмірі 24 435, 62 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна".

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначає, що відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 06/08-1 від 07.08.2015 р. набув права вимоги виконання грошового зобов'язання за договором № 13/336 від 01.11.2013 р. у розмірі 24 435, 62 грн., в той час як відповідач не виконує зобов'язання щодо сплати заборгованості, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія і Газ Україна".

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначалося вище, згідно із п. 2.8. договору, відповідач проводить оплату третьою особою послуг на підставі акту приймання-передачі протягом 5-ти банківських днів після підписання відповідачем акту приймання-передачі послуг.

Враховуючи те, що у матеріалах справи наявні акти виконаних послуг за договором № 13/336 від 01.11.2013 р., які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанці, що строк виконання відповідачем зобов'язань щодо їх оплати є таким, що настав.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 512 Цивільного кодекс України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За правилами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Заперечуючи проти відступлення права вимоги, відповідач зазначає, що умовами договору № 13/336 від 01.11.2013 року не передбачена одностороння зміна умов договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тож, наведені норми регулюють порядок внесення змін до відповідного договору його сторонами, в той час як у даному випадку фактично відбулась заміна сторони у зобов'язанні в порядку ст. 512-516 Цивільного кодексу України, що за своєю правовою природою не є зміною договору, яка передбачена ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України.

При цьому, за приписами Цивільного кодексу України згода боржника на заміну кредитора у зобов'язанні не вимагається, крім випадків, коли про необхідність такої згоди або заборону на здійснення заміни кредитора є пряма вказівка у відповідному договорі або законі.

Слід відзначити, що договір № 13/336 від 01.11.2013 р. не містить заборони щодо заміни сторони зобов'язання шляхом відступлення або переведення боргу, а тому заперечення відповідача є необґрунтованими.

Що ж до порядку повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договором № 13/336 від 01.11.2013 р., колегія суддів відзначає, що вказаним договором встановлений обов'язок позивача протягом 3-х робочих днів повідомити відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) № 06/08-1 від 07.08.2015 р.

Відтак, направивши відповідачу відповідну заяву 11.08.2015 р. (тобто, на 2-й робочий день після укладення договору), позивачем дотримано встановлений договором № 06/08-1 від 07.08.2015 р. строк повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна" про відступлення права вимоги за договором № 13/336 від 01.11.2013 р.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що згідно умов договору № 06/08-1 від 07.08.2016 року третя особа відступила позивачу право вимоги за договором № 13/336 від 01.11.2013 року.

Водночас, відповідач за наданні послуги не розрахувався, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 2 607, 55 грн. - пені, 16 023, 72 грн. - інфляційних втрат та 1 016, 39 грн. - 3 % річних.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п. 5.6. договору у разі порушення строку оплати наданих послуг, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

При цьому, колегія суддів враховує, що за умовами договору про відступлення права вимоги (цесії) № 06/08-1 від 07.08.2015 р. позивачу передано також право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна" сплати пені, 3 % річних та інфляційних втрат у разі прострочення оплати за договором № 13/336 від 01.11.2013 р.

Згідно з розрахунком позивача за загальний період 09.12.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 06.01.2015 р. (розмір пені становить 2 607, 55 грн. за загальний період з 09.12.2014 р. до 03.09.2015 р. 3 % річних 1 016, 39 грн., інфляційні втрати - 16 023, 72 грн.

Перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум, апеляційним судом встановлено, що розрахунок виконано за правилами чинного законодавства України та є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі № 910/23968/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфраструктура Технолоджі Сервісіз та Інжиніринг Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року у справі № 910/23968/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/23968/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова