Постанова № 56916134, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/21924/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.03.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 (повне рішення складено 08.12.2015)

у справі № 910/21924/15 (суддя Головіна К.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»

до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

про стягнення 359 791,41 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» 200 740,32 грн. інфляційної складової боргу, 9 369,86 грн. 3% річних, 4 202,20 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права.

Ухвалою від 04.02.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Гаврилюк О.М., вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/21924/15 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, визначено для розгляду апеляційної скарги у справі №910/21924/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою від 09.03.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г. судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В., прийнято до свого провадження вказану апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, визначено для розгляду апеляційної скарги у справі №910/21924/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Лобань О.І.

Ухвалою від 30.03.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г. судді Гаврилюк О.М., Лобань О.І., прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судових засіданнях, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2014, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2015 у справі №182/4419/14-ц позов ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих злочином задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 1 000 000,00 грн. завданої злочином шкоди, в іншій частині позову - відмовлено.

03.02.2015 Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46345876 про примусове виконання виконавчого листа від 30.01.2015 по справі №182/4419/14-ц.

У подальшому вказане виконавче провадження було завершено на підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2015, відповідно до якої виконавчий документ був відкликаний у зв'язку з виправленням у ньому помилки щодо реквізитів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», внаслідок чого змінилась територіальність вчинення виконавчих дій.

13.05.2015 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області на виконання рішення суду від 20.11.2014 у справі №182/4419/14-ц повторно видано виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві.

08.06.2015 державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47766754 про примусове виконання виконавчого листа від 13.05.2015 №182/4419/14-ц та надано боржнику час для самостійного виконання судового рішення.

18.06.2015 ПАТ «Промінвестбанк» сплачено ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» 1 000 000,00 грн. матеріальної шкоди, що підтверджується копією банківської виписки з особового рахунку позивача.

У серпні 2015 року ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення 200 740,32 грн. інфляційних втрат, 9 452,05 грн. 3% річних та 149 589,04 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач вказане рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області виконав невчасно, лише 19.06.2015, то останній має сплатити штрафні санкції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що обов'язок ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» сплатити позивачу 1 000 000,00 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди, відповідно до рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2014 у цивільній справі №182/4419/14-ц, є грошовим зобов'язанням.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що починаючи з 13.01.2015 рішення суду про стягнення збитків у цивільній справі, яке набрало законної сили, не було виконане відповідачем до 18.06.2015.

Твердження скаржника про те, що рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2014 у справі № 182/4419/14-ц не було виконано вчасно у зв'язку із невірним зазначенням реквізитів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у виконавчому листі від 30.01.2015 судова колегія вважає безпідставним та не бере до уваги, оскільки судом встановлено, що відповідачу було відомо про вказане рішення суду та про видання виконавчого листа, а тому останній повинен був його виконати у добровільному порядку, починаючи з часу набрання рішення суду законної сили.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу та 3% річних є правомірними.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 200 740,32 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд провівши перерахунок 3% річних, який здійснено позивачем дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних в розмірі 9 452,05 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 9 369,86 грн.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши перерахунок 3% річних, який здійснено господарським судом міста Києва, дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено стягнення 3% річних частково у розмірі 9 369,86 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 149 589,04 грн. пені.

Нормами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що між сторонами договірні відносини щодо сплати пені за невиконання грошового зобов'язання відсутні, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посилання позивача на норми вищевказаного Закону є безпідставними, оскільки відповідно до преамбули Закону України«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» він регулює саме договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне, виконання грошових зобов'язань.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Враховуючи те, що в даному випадку спеціальний закон, який би регулював підстави та порядок нарахування пені у відносинах про відшкодування матеріального збитку, відсутній та домовленості між сторонами про сплату пені не існує, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Отже, з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» підлягає стягненню 200 740,32 грн. інфляційних втрат та 9 369,86 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі №910/21924/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21924/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

О.М. Гаврилюк