Рішення № 56915753, 29.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р.Справа № 922/524/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Агроліга Транс", м.Харків до ТОВ "Естрейд Восток", м.Харків про стягнення коштів у сумі 286 305,54 грн. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. б/н від 15.03.16р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ТРАНС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТРЕЙД ВОСТОК" про стягнення 286 305 грн. 54 коп. заборгованості, включаючи штрафні санкцій за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу товару за №27111 від 27.11.2015 року щодо повної та вчасної оплати поставленого товару. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 березня 2016 року.

Ухвалою суду від 16.03.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 29.03.2016р. о 12:00 год.

В судовому засіданні 29.03.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. Крім цього, 29.03.2016р. в підтвердження своїх вимог надав додаткові документи (вх.№10344), які після їх дослідження були залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 27.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ТРАНС" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСТРЕЙД ВОСТОК" (покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу товару №27111 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю соняшник (ДСТУ 7011:2009), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.( п.1.1., 1.2. Договору)

Сторонами, відповідно п. 2.1. договору, було узгоджено ціну та кількість товару, яка визначається у Специфікації, яка додається до Договору та є невід'ємною його частиною.

Пунктами 4.1., 4.2 Договору встановлено, що термін передачі товару та термін його оплати визначається специфікацією до Договору.

Специфікацією встановлено, що передача товару здійснюється на складі Відповідача у строк до 30.11.2015 р. Оплата товару Покупцем повинна бути здійснена до 30.11.2015 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Покупця.

Відповідно до п.6.2. строк договору починає свій перебіг з моменту підписання і закінчується після повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

На виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "АГРОЛІГА ТРАНС" 30.11.2015р. передало ТОВ "ЕСТРЕЙД ВОСТОК" соняшник (ДСТУ 7011:2009) у кількості 25,701 тонн на загальну суму 254 683,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №49 від 30.11.2015 р., яка в свою чергу підписана представниками та скріплена печатками сторін.

Таким чином, загальна сума поставленого позивачем відповідачу товару складає 254 683,20 грн.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої суми заборгованості в розмірі 254 683,20 грн. в добровільному порядку, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУкраїни).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Судом згідно матеріалів справи встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено обумовлений товар, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками видатковою накладною №49 від 30.11.2015р. на суму 254 683,20 грн.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору ТОВ "ЕСТРЕЙД ВОСТОК" повинно було оплатити товар до 30.11.2015 року, проте за весь час слухання справи у суді товар так і не був оплачений.

Як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 254 683,20 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати товару по договору купівлі-продажу №27111 від 27.11.2015р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором купівлі-продажу товару №27111 від 27.11.2015р. в сумі 254 683,20 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 254 683,20 грн. заборгованості по договору належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування 3% річних у розмірі 1758,12 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4074,93 грн., суд приходить до висновку, що дані розрахунки не суперечить вимогам чинного законодавства, нараховані вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п.5.5. Договору строни встановили, що при порушенні строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти на час такого порушення.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 25 789,29 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ТРАНС" законодавчо обґрунтовані, доведені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 65, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТРЕЙД ВОСТОК" (61166, м. Харків, проспект Науковий (Леніна), буд.23, код ЄДРПОУ 39153622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА ТРАНС" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65, офіс. 325, код ЄДРПОУ 39936753) суму основного боргу в розмірі 254 683 грн. 20 коп., пеню в розмірі 25 789 грн. 29 коп., 3% річних в розмірі 1758 грн. 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 4074 грн. 93 коп., та судові витрати в сумі 4 300 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_1