Рішення № 56915715, 28.03.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2016 р.Справа № 921/141/16-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. , розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", вул. Текстильна, 24а, м.Тернопіль, 46010

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Ворвулинці, Заліщицький район, Тернопільська область, 48640

про cтягнення заборгованості в сумі 3 462,70 грн.

за участю представника позивача: Стандрет О.С., довіреність №113 від 22.06.15р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості поставленого товару, з урахуванням штрафних санкцій, у сумі 3 462,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні його повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, сума якої з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин цього не повідомив, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям із ЄДРПОУ станом на час розгляду справи в суді, та як вбачається із витягу з офіційного сайту УДП поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, рекомендована кореспонденція отримана підприємцем особисто.

За таких обставин, з огляду на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

09.05.2012 року між ТОВ "АНТ" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір поставки №688 (Договір), згідно п.1.1. якого Постачальник зобов'язаний передати товар, а Покупець зобов'язується своєчасно приймати цей товар, оплачувати його вартість на умовах даного Договору та повертати тару в строк та на умовах, узгоджених контрагентами.

Кількість та вартість товару визначається в накладній, яка є невід'ємною частиною Договору (п.1.2.).

Разом з тим, сторонами визначено термін оплати вартості поставленої продукції протягом семи календарних днів з дати її отримання.

На виконання умов укладеного правочину, позивач, згідно накладних: № 95 від 03.06.2014р., №1142 від 20.06.2014р. та №1011 від 18.07.2014р., поставив своєму контрагенту - відповідачу у справі, матеріальні цінності на загальну суму 6770,00 грн. (копії товарно-транспортних накладних, підписані відповідачем без жодних зауважень щодо кількості та якості проданих ТМЦ, знаходяться в матеріалах справи).

Однак, вартість отриманої продукції контрагентом було оплачено лише частково, а саме: 5000 грн. - шляхом повернення тари (копії накладних у справі).

Таким чином, заборгованість відповідача перед товариством на час звернення із позовом до суду становить 1770,00 грн. та залишається не оплаченою підприємцем.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару належним чином виконані не були, зважаючи на що в останнього існує заборгованість перед контрагентом в сумі 1770,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладеного правочину передбачено оплату Покупцем вартості поставленого товару протягом 7-ми календарних днів з дати його отримання.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на день звернення із позовом та вирішення спору становить 1770,00 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним законодавством порядку не спростована, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми законодавства, позивачем за період з 26.07.2014р. по 09.03.2016р. нараховано відповідачу 3% річних у сумі 139,53 грн. та 1553,17 грн. втрат від інфляційних процесів.

Перевіривши правильність здійснених товариством нарахувань та відповідність наданого розрахунку приписам ЦК України, суд вважає, що до задоволення підлягають 3% річних у сумі 139,38 грн. та 1551,99 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с.Ворвулинці, Заліщицький район, Тернопільська область, 48640, ід.н.НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ" (вул.Текстильна,24а, м.Тернопіль, 46010, ід.код 30345109) - 1770 (одну тисячу сімсот сімдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 53 коп. - 3% річних, 1553 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят три) грн. 17 коп. втрат від інфляційних процесів та 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 47 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено - 31.03.2016р.

Суддя О.В. Руденко