Рішення № 56915631, 30.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2016 р.

Справа № 916/150/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “СВІТ”

до відповідача - державного підприємства “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс”

про стягнення 254 072, 49 грн., -

встановив:

Приватне підприємство “СВІТ” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до державного підприємства “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” про стягнення 254 072, 49 грн., з яких: 2 004 грн. – сума передплати, 205 556, 49 грн. – штраф, 46 512 грн. – пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки рибної продукції № 150204 від 04.02.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2016р. порушено провадження по справі № 916/150/16 за даним позовом; розгляд справи призначено на 24.02.2016р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2016р. розгляд справи відкладено на 16.03.2016р., згідно ст. 77 ГПК України.

16.03.2016р. до господарського суду Одеської області від ДП “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 6436/16), в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає про відсутність вини ДП „Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” у невиконанні зобов’язань щодо своєчасної поставки товару, оскільки, 06.08.2015р. головою Державного агентства рибного господарства України видано акт та припис про зупинення дії Режиму рибогосподарської експлуатації Хаджибейського лиману, погодженого 02.03.2015р. ДП „Регіональний дослідно-експериментальний комплекс”. Зазначене унеможливило виконання умов Режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкта та позбавило ДП „Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” можливості виконати належним чином умови Договору № 150204 від 04.02.2015р. , укладеного з ПП “СВІТ”. Постановою Одеського окружного адміністративного суду України від 18.09.2015р. по справі № 815/4758/15 задоволено адміністративний позов ДП „Регіональний дослідно-експериментальний комплекс”, визнано протиправними дії голови Державного агентства рибного господарства України, скасовано акт та припис від 06.08.2015р. Проте, 21.09.2015р. Наказом Держрибагенства Режим рибогосподарської експлуатації Хаджибейського лиману взагалі скасовано, що унеможливлює подальше виконання умов Договору № 150204 від 04.02.2015р. , укладеного з ПП “СВІТ”.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 16.03.2016р.:

- продовжено строк розгляду справи № 916/150/16 до 05.04.2016р., згідно ст.69 ГПК України;

- відкладено розгляд справи на 30.03.2016р., згідно ст.77 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 30.03.2016р. не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 16.03.2016 р.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України № 21633042 від 22.01.2016р., наявний в матеріалах справи, а також реєстри вихідної поштової кореспонденції суду та поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.03.2016р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.02.2015р. між ДП “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” (Постачальник) та ПП “СВІТ” (Покупець) було укладено договір № 150204 поставки рибної продукції, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець - оплатити рибну продукцію (піленгас), далі „товар”, на умовах цього Договору за ціною 10 грн. 20 коп. за 1 кг Товару, у кількості 19 тонн. Кількість, найменування та ціна поставленого Товару, строки та умови їх поставки на кожну партію можуть змінюватися та обговорюються в додаткових угодах до цього Договору.

Розділ другий договору визначає порядок та форму розрахунків. Покупець зобов’язується здійснювати оплату за Товар, який буде відпускатися Постачальником на умовах передплати або за фактом поставки, згідно Договору (п. 2.1. договору). Постачальник зобов’язаний поставити весь товар не пізніше 8-ми місяців з моменту повної або часткової передплати (п. 2.2. договору). Сума Договору складає 193 800 грн., в т.ч. ПДВ– 20% - 32 300 грн. (п. 2.3. договору). Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору за несвоєчасну поставку товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми непоставленого товару, за кожний день прострочення.

За умовами п. 4.5 Договору у випадку неможливості поставки товару згідно п. 1.1 цього Договору, Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 100% грошових коштів від суми непоставленого товару, протягом 30 календарних днів по закінченню строку поставки, зазначеного у п. 2.2.

Згідно п. 6.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, та може бути пролонгований за згодою сторін.

12.05.2015р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 150204 поставки рибної продукції від 04.02.2015р.

За умовами п. 1 додаткової угоди, замінено пункт 2.2. розділу „2. Порядок та форма розрахунків” та прийнято його у наступному вигляді: „2.2. Постачальник зобов’язаний поставити весь товар не пізніше 4-х місяців з моменту повної або часткової передплати по договору”.

Згідно п. 2 додаткової угоди, всі інші пункти та підпункти договору, про які не йде річ в даній угоді залишаються без змін.

На виконання умов договору поставки рибної продукції № 150204 від 04.02.2015р. позивач перерахував на рахунок відповідача - у якості передплати - грошові кошти у розмірі 2 004 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 12.05.2015р. та банківською випискою ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”.

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору № 150204 від 04.02.2015р., ДП „Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” у встановлений у Договорі строк товар не поставило. При цьому, за умовами договору, датою відрахування строку є 12.05.2015р. (дата проведення передоплати), а кінцевим терміном постачання рибної продукції - 12.09.2015р. (за спливом 4-х місяців).

03.09.2015р. ПП “СВІТ” направило на адресу ДП “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” претензію вих. № 6, в якій, серед іншого, просило відповідача на виконання умов договору № 150204 від 04.02.2015р. поставити в визначений договором термін рибну продукцію або повернути попередню оплату, а також сплатити за договором штраф. Крім того, у претензії повідомлено ДП “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” про те, що при невиконанні вимог зазначених в претензії, ПП “СВІТ” буде звертатись до суду для задоволення своїх вимог.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 08.09.2015р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, претензія була залишена без відповіді.

Відповідачем рибна продукція поставлена не була, а попередня оплата у розмірі 2 004 грн. не повернута.

Як зазначає позивач, у відповідності до п.4.1. договору відповідачу було нараховано за період з 13.09.2015р. по 11.01.2016р. пеню у розмірі 46 512 грн., а також у відповідності до п. 4.5. договору - 205 556,49грн. – штрафу (а саме штраф з урахуванням індексу інфляції у розмірі 203 645грн. (193 800грн.+11756,49грн.) та 3% річних на штраф – 1 911,45грн.).

Перелічені обставини і стали підставою для звернення ПП “СВІТ” до господарського суду Одеської області з даним позовом, в якому позивач просить суд стягнути з ДП “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” 2 004 грн - суму передплати, 205 556, 49 грн. – штрафу та 46 512 грн. – пені.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено матеріалами справи, 04.02.2015р. між ДП “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” (Постачальник) та ПП “СВІТ” (Покупець) було укладено договір № 150204 поставки рибної продукції, згідно якого Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець оплатити рибну продукцію (піленгас) на умовах цього Договору за ціною 10, 20 грн. за 1 кг Товару, у кількості 19 тонн.

У відповідності до розділу другого договору з урахуванням додаткової угоди до нього, Покупець зобов’язався здійснювати оплату за товар, що буде відпускатися Постачальником, на умовах передоплати або за фактом поставки, згідно Договору. Постачальник зобов’язався поставити весь товар не пізніше 4-х місяців з моменту повної або часткової передоплати. Сума Договору склала 193 800 грн.

З матеріалів справи встановлено, що Покупець перерахував Постачальнику у якості передоплати грошові кошти у загальній сумі 2 004 грн., проти чого відповідач у справі не заперечує. Отже, починаючи з 12.05.2015р. у відповідача виникло зобов’язання щодо поставки товару у строк не пізніше 4-х місяців з моменту повної або часткової передоплати. Але, відповідач своїх зобов’язань щодо поставки товару у строк не пізніше 4-ти місяців з моменту повної або часткової передоплати не виконав.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Слід зауважити, що за своєю правовою природою Договір № 150204 поставки рибної продукції від 04.02.2015р. є договором поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено матеріалами справи та не спростовано ДП “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс”, відповідач своїх зобов’язань щодо поставки рибної продукції у визначений договором строк не виконав, попередню оплату за товар у розмірі 2 004 грн. не повернув, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

За умовами п.4.5 Договору у випадку неможливості поставки товару згідно п.1.1 цього Договору, Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 100% грошових коштів від суми непоставленого товару, протягом 30 календарних днів по закінченню строку поставки, зазначеного у п.2.2.

Так, на підставі вищезазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 193 800 грн.

Проте, на думку суду, у даному випадку позивач ставить у порівнянні поняття „сума договору”, яка дорівнює згідно п.2.3 Договору 193 800 грн., та „вартість непоставленого товару”, яка в даному випадку складає розмір перерахованої передоплати у розмірі 2 004 грн., що є невірним. Тому, сума штрафних санкцій має розраховуватися саме з вартості непоставленого товару, на підставі чого стягненню з відповідача підлягає сума штрафу у розмірі 2 004 грн.

Що стосується нарахованих позивачем на суму штрафу інфляційних нарахувань – 11 756,49грн. та 3% річних - 1 911, 45грн, то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення зазначених сум, оскільки ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, чиним законодавством не передбачено можливості нарахувння суми штрафу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від суми штрафу.

За приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 Договору за несвоєчасну поставку товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми непоставленого товару, за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку зробленого позивачем розрахунку пені за період з 13.09.2015р. по 11.01.2016р. в розмірі 46 512грн., суд встановив його невірність, з огляду на те, що він здійснений з урахуванням всієї суми договору – 193 800грн, проте, має бути здійснений на суму перерахування, зробленого позивачем у якості передплати, з урахуванням передбаченого умовами Договору строку виконання Постачальником своїх зобов’язань щодо поставки товару. Отже, за самостійним розрахунком суду, сума пені за період з 13.09.2015р. по 11.01.2016р. складає 484, 97 грн.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на відсутність його вини у невиконанні умов Договору № 150204 поставки рибної продукції від 04.02.2015р. не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що у випадку неможливості виконання умов Договору у встановлений строк відповідач – Постачальник , мав вчинити певні дії щодо врегулювання цього питання з Покупцем, зокрема, повідомити про неможливість виконати договір, направити пропозицію щодо внесення змін у договір тощо. Проте, доказів вчинення таких дій відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 2 004 грн. – передплати, 2 004 грн. – штрафу та 484, 97 грн. – пені.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, розраховані судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Регіональний дослідно-експериментальний комплекс” (67621, Одеська обл., Біляївський район, с. Паліївка, код ЄДРПОУ 33171824) на користь приватного підприємства «СВІТ» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії, 3, код ЄДРПОУ 32502483) 2 004 (дві тисячі чотири) грн. – передплати, 2 004 (дві тисячі чотири) грн. – штрафу, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 97 коп. – пені та 67 (шістдесят сім) грн. 46 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 04 квітня 2016 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко