Рішення № 56915522, 31.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016р. Справа№ 914/483/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід, с. Кавсько Стрийського району Львівської області

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства СМІО, м. Стрий Львівської області

про стягнення 688 811,98 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 представник

від відповідача : не зявився

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід до відповідача ОСОБА_1 підприємства СМІО про стягнення 688 811,98 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 23.02.2016 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2016 р.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 16.03.2016 р., розгляд справи відкладено на 31.03.2016 р.

31.03.2016 р. представник позивача в судове засідання зявився, вимоги, викладені в ухвалах суду від 23.02.2016 р. та 16.03.2016 р. виконав, позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

31.03.2016 р. представник відповідача в судове засідання не зявився, вимог, викладених в ухвалах суду від 23.02.2016 р. та 16.03.2016 р. не виконав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, про що докази долучено до матеріалів справи (повідомлення про вручення поштового відправлення № 8240300239838, зареєстроване канцелярією Господарського суду Львівської області за вхідн. № 13081/16 від 28.03.2016 р.).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід (надалі позивачем) та ОСОБА_1 підприємством «СМІО» (надалі відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 12св (надалі договір), відповідно до якого, продавець зобовязався передати у власність покупця живих свиней з відгодівлі, в подальшому товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити за поставлений товар в порядку, передбаченому цим договором. Згідно з п. 2.1 договору загальна сума договору складається з суми вартості накладних, оформлених продавцем, на видачу товару покупцю упродовж дії цього договору. Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобовязується виконувати 100 % передоплату кожної партії товару, яка підлягає відвантаженню, не менш ніж за 2 банківські дні до моменту запланованого відвантаження на підставі виставлених рахунків продавцем.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що сторони зобовязані щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця підписувати акт звірки взаєморозрахунків за попередній місяць (чи за місяць, в якому відвантажувався товар).

29.12.2015 р. позивачем та відповідачем підписано акт взаємозаліку № 15, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становила 918 811,98 грн. Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків № 00000000013, підписаного сторонами та підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб, станом на 31.12.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 918 811,98 грн. Відповідач сплатив заборгованість перед позивачем на суму 230 000,00 грн.: згідно з платіжним дорученням № 58 від 12.01.2016 р. на суму 30 000,00 грн. та з платіжним дорученням № 83 від 15.01.2016 р. на суму 200 000,00 грн. Відтак сума основного боргу становить 688 811,98 грн.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобовязання за укладеним договором, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні. В порушення умов договору відповідач не здійснив повної оплати за отриманий товар.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 688 811,98 грн. основного боргу та 10 332,19 грн. судового збору.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору купівлі-продажу № 12св від 01.01.2011 р.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобовязання за укладеним договором, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до позовної заяви, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Внаслідок невиконання відповідачем зобовязань за укладеним договором купівлі-продажу № 12св від 01.01.2011 р. виникла заборгованість, яка на момент звернення з позовною заявою становила 688 811,98 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши думку представника позивача, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 688 811, 98 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача в розмірі 10 332,19 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства СМІО (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. 22 Січня, 10; код ЄДРПОУ № 22423095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід (82400, Львівська область, Стрийський район, с. Кавсько, вул. Стрийська, 1; код ЄДРПОУ № 30124457) 688 811,98 грн. основного боргу та 10 332,19 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 31.03.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 05.04.2016 р.

Суддя Гутьєва В.В.