Рішення № 56915426, 28.03.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року Справа № 915/2161/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробниче підприємство Біотек

04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-А, корп.2

до відповідача: Публічного акціонерного товариства

Миколаївський комбінат хлібопродуктів

м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська,122

третя особа, яка

не заявляє самостійних

вимог на стороні позивача: Фермерське господарство Козерог

09522, Київська область, Таращанський район,

с. Кирдани, вул. Перемоги, буд.1

про: зобовязання вчинити певні дії

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю.

Від 3-ї особи: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

11 січня 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Біотек звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом зобовязати ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів видати ТОВ Науково-виробниче підприємство Біотек переоформлені на ТОВ Науково-виробниче підприємство Біотек складські документи (складську квитанцію та договір складського зберігання зерна) на товар (партію ячменю 3 класу належної якості у кількості 42,060 тон ДСТУ 3769-98).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № Д 15-06 від 15.06.2015 року; умов договору зберігання № 155-К-7 від 11.06.2015 року; складської квитанції на зерно № 844155 (серія АХ № 844155); видаткової накладної (повернення) № ВП 000003; акту про переоформлення товару від 02.07.2015 року; заяви № 56/18-196 від 02.07.2015 року, та мотивовані тим, що Фермерське господарство отримало складський документ на товар, фактично не являючись його власником. Відповідач незаконно відмовляється вчиняти дії щодо переоформлення вказаних документів на позивача, чим порушує законне право власності на товар останнього. На неодноразові звернення позивача щодо здійснення дій по переоформленню вказаної складської квитанції, що унеможливило б оформлення договору зберігання з позивача і вивезення товару з території відповідача, відповідач відмовляє. Таким чином, позивач не може реалізувати своє право власності на товар, від якого відмовилось Фермерське господарство. Наразі через вказані дії і бездіяльність відповідача позивач терпить збитки і упущену вигоду в розмірі 136695,00 грн.

Відповідач у відзиві (вх. 3159/16 від 12.02.2016 року) просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на норми ст. ст. 936, 957, 961, 948, 949, 953, 526 Цивільного кодексу України, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р.; відповідач вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, є безпідставними оскільки відповідач не мав і не має договірних відносин з ТОВ «ВНП «Біотек», тому прийняття і відвантаження зернових культур, оформлення складських документів відбулося виключно в межах договірних відносин з Фермерським господарством «Козерог» на чіткій відповідності з Інструкцією № 661.

ОСОБА_1 того, відповідач звертає увагу суду на те, що заявлена в позові вимога не відповідає способу захисту, встановленому статтею 16 Цивільного кодексу України.

28.03.2016 року позивач у судове засідання свого представника не направив.

Разом з тим, 25.03.2016 року до господарського суду від ТОВ «ВНП «Біотек» надійшов лист вх. № 5895/16 від 25.03.2016 року, в якому позивач у звязку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні, просить суд розглянути справу у відсутність представника ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Біотек». Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача свого представника в судове засідання жодного разу не направила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотних сторонах судових ухвал так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції з відміткою, що адресат за зазначеному адресою не проживає.

Водночас судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 24 від 27.01.2016 року Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 915/2161/15 справу № 915/2161/15 було призначено на повторний автоматичний розподіл справ та розподілено на суддю Смородінову О.Г.

Підставою призначення повторного автоматичного розподілу справи №915/2161/15 стало задоволення відводу судді Ковалю С.М., відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.01.2016 року справу № 915/2161/15 прийнято до провадження суддею Смородіновою О.Г.; строк розгляду справи розпочато заново з призначення дату розгляду справи.

28.03.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

11 червня 2015 року між ФГ «Козерог» (по справі 3-тя особа) та ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів (по справі відповідач) було укладено договір № 155-К/7 «складського зберігання зернових, олійних та зернобобових культур» згідно з предметом якого 3-тя особа, як поклажодавець, передає зернові, зернобобові і/або олійні культури (далі - зерно), а відповідач, як зерновий склад, приймає його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.1 сторони домовились протягом 5 робочих днів з дня підписання даного договору погоджувати з поклажодавцем обєми і строки завозу і вивозу зерна на поточний місяць; в слідуючому здійснювати погодження обємів та строків завозу і відвантаження зерна кожного місяця за 5 днів до початку кожного календарного місяця шляхом надання письмової заявки або повідомлення на E-mail за погодженням з поклажодавцем. При цьому обєми і строки завозу і вивозу зерна визначаються наявності технічних можливостей вільної місткості зернового складу шляхом підписання графіку прийому і відвантаження зерна, або іншим способом за погодженням з поклажодавцем.

Розділом 3 договору передбачено зобовязання зернового складу: надавати поклажодавцю послуги по зберіганню зерна для попередження псування і втрати якості, а також необхідну підробку. Після виконання даних послуг зерно видавати по фактичній вазі у відповідності з актом рахунку обємів зерна, побічних продуктів і відходів з урахуванням норм встановлених діючим законодавством. Механічні втрати повинні складати не більше 0,2 % згідно з Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (п.3.3 договору); видати поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання. Здійснювати введення обліку і оформлення операцій з зерном у відповідності до Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року. Після відвантаження, зерновий склад надає поклажодавцю реєстр відвантаженого зерна (п. 3.4 договору).

Щодо обовязків поклажодавця, то відповідно до п. 4.7 договору - останній зобовязався своєчасно розраховуватися за надані послуги по прийому, зберіганню, відвантаженню і наданню послуг, повязаних з зберіганням зерна і побічних продуктів. Для цього поклажодавець зобовязаний своєчасно направити свого представника для підписання акту-рахунку, отримання у зернового складу рахунок на оплату наданих послуг.

Після закінчення терміну зберігання зерна у зерновому складі або продати його зерновому складу, а також забрати побічні продукти по фізичній вазі, у відповідності з актом-розрахунком (п.4.8 договору).

Розділом 7 сторони передбачили відповідальність сторін.

Пунктом 9.1 договору учасники встановили строк зберігання зерна з 11.06.2015 року по 31.12.2015 року.

За умовами п. 11.1 договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання грошових зобовязань і при настанні умов, вказаних в п. 10.5 договору до повного виконання зобовязань.

Також з матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2015 року між ТОВ «ВНП»Біотек» (по справі позивач) та ФГ «Козерог» (по справі 3тя особа) був укладений договір поставки № ДП-1506 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобовязався передати у власність покупця ячмінь (далі товар), а 3-тя особа, як покупець, зобовязалась прийняти товар і сплатити постачальникові його вартість.

У специфікації № 1 до договору поставки № ДП 1506 від 15.06.2015 року сторони домовилися про поставку покупцю наступної партії товару: ячмінь ДСТУ 3769-98 в кількості 120,00 на суму 390000,00 грн.(п.1 специфікації).

Позивач неодноразово в позовній заяві посилається на порушення ФГ «Козерог» умов договору поставки № ДП-1506 укладеного між цими учасниками 15.06.2015 року. Разом з тим предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача до відповідача здійснити останнім дії щодо видачі складських документів на товар (партії ячменю 3 класу в кількості 42060 ДСТУ 3769-98).

Як стверджує позивач, відповідач відмовляється вчинити дії щодо переоформлення документів складського зберігання зерна на позивача.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про хибність та недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про зберігання.

Оформлення складських документів регулюється Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затв. Наказом Міністерства Аграрної політики і продовольства України від 13.10.2008 р. № 661 (надалі, Інструкція № 661), а відносини зберігання врегульовані гл.66 ЦК України.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Так, за приписами ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Пунктом 2.1.2.2 Інструкції № 661 розділу II передбачено, що надходження зерна й продукції, приймання зерна на зберігання, переробку та заставу проводиться за відповідними договорами. Для приймання зерна кожен поклажодавець повинен: укласти договір складського зберігання, надати товарно-транспорту накладну.

Як вбачається з вищенаведених фактів, відповідач не має договірних відносин з ТОВ «НВП «Біотек». Прийняття і відвантаження відповідачем зернових культур, оформлення складських документів відбувалося виключно в межах договірних відносин з Фермерським господарством «Козерог» (надалі - Третя особа або ФГ «Козерог») у відповідності з Інструкцією №661.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору № 155-К/7, за період дії договору складського зберігання: з 19.06.2015 р. по 22.06.2015 р. від ФГ «Козерог» відповідачем було прийнято на зберігання ячмінь в кількості 417,600 тон. В тому числі, по товарно-транспортній накладній №10ААА №077894 від 19.06.2015 р. надійшло 40,060 тон ячменю на адресу вантажоодержувача - ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів по договору №155-к/7 від 11.06.2015 р. для ФГ «Козерог» по договору №ДП 1506 від 15.06.2015 р. Вантажовідправником зазначено -ТОВ «НВП «Біотек».

Згідно зі ст.961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складську квитанцію.

Згідно п.2.1.6 Інструкції № 661 сертифікований зерновий склад на підставі реєстру оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію.

Таким чином, складська квитанція є документом, що свідчить про наявність зерна у особи, якій видається така квитанція.

На виконання вимог Інструкції № 661, в підтвердження прийняття зерна саме від поклажодавця (ФГ «Козерог»), останньому відповідачем було видано складську квитанцію серія АХ №844155 № 844155 від 19.06.2015 р. на зазначену кількість зерна (ячмінь), яке надійшло від ТОВ «НВП «Біотек» у власність ФГ «Козерог», згідно товарно-транспортної накладної серія 10ААА №077894. Отже, ячмінь знаходився на зберіганні відповідача згідно із договором складського зберігання.

За нормами ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Частиною1 статті 949 ЦК України передбачено обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі-Закон) зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Частиною 1 ст. 33 Закону встановлено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Згідно з розділом V Інструкції № 661 власник складського документа на зерно має право вимагати від зернового складу повернення зерна повністю або частинами. Відповідно до умов п. 1.7, 1.9 розділу V Інструкції № 661 кожна партія зерна видається на основі письмового звернення власника, доручення на право отримання зерна, наказу по зерновому складу (форма №16), попередньо складеного акта-розрахунку. При відпуску зерна оформлюється товарно-транспортна накладна.

Судом було досліджено, що протягом періоду з 23.06.2015 р. по 01.10.2015 р. на підставі документів, наданих поклажодавцем у відповідності з Інструкцією № 661, весь обсяг ячменю, переданого ним на зберігання, фактично був відвантажений ФГ «Козерог» згідно з умовами договору складського зберігання.

Відповідно до умов п. п. 1.1, 1.2. розділу V Інструкції № 661 видача зерна проводиться зерновим складом в обмін на оригінал складської квитанції на зерно; після видачі зерна, за умови відсутності претензій з боку одержувача, зерновий склад погашає одержаний ним оригінал складського документа на зерно та його другий примірник.

Як вбачається з матеріалів справи в зв'язку з відвантаженням ячменю поклажодавцю згідно з договором складського зберігання, відповідно до вимог Інструкції № 661 складську квитанцію серія АХ №844155 № 844155 від 19.06.2015 р. було погашено, що є підтвердженням відсутності зерна ФГ «Козерог» у ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів.

Посилання ж позивача щодо права на зерно зернового складу є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.

Так, згідно з умовами договору складського зберігання і вимогами чинного законодавства, ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів є зерновим складом і не набуває право власності на зерно. З огляду на це, партія ячменю 3 класу належної якості у кількості 42,060 тон ДСТУ 3769-98, що знаходилася на зберіганні ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів відповідно до договору складського зберігання зернових, олійних і зернобобових культур №155-к/7 від 11.06.2015 р., ніколи не належала, а тим більше - не належить відповідачу.

Відповідно до п. 1.21 Положення про обіг складських документів на зерно, затверджене Наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 N 198 (надалі - Положення) зерновий склад зобов'язаний виписувати складські документи на власне зерно, що зберігається на складі. Відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача, що підтверджується довідкою №45 від 22.01.2015 р., на балансі підприємства відсутній ячмінь 3 класу належної якості в загальній кількості 42,060 т. В підтвердження відповідач надав оборотно-сальдову відомість за січень 2016 р. та для огляду судом оригінал складської квитанції з відміткою «погашено». Таким чином, у відповідача відсутнє майно - а саме партія ячменю 3 класу належної якості у кількості 42,060 тон ДСТУ 3769-98, що виключає можливість задоволення позовних вимог щодо видачі складського документа, який є підтвердженням наявності в натурі зерна.

Крім цього, відповідно до п.1.1 Положення, складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва. Тобто, договір складського зберігання не є складським документом.

Враховуючи вищенаведені вимоги чинного законодавства та відсутність у відповідача партії ячменю 3 класу належної якості у кількості 42,060 тон ДСТУ 3769-98, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів вчинити дії: видати ТОВ «НВП «Біотек» складські документи (складську квитанцію) та договір складського зберігання зерна.

При цьому, твердження позивача щодо переоформлення зерна є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Так, відповідно до п.2.1,2.4 розділу V «Відпуск зерна» Інструкції № 661 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. В заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма №16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується у тристоронньому порядку, оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником.

З наданих суду доказів, вбачається, що позиція позивача щодо вчинення ним всіх дій щодо переоформлення зерна відповідно до вимог Інструкції №661 не відповідає дійсності.

Так, 02.07.2015 р. за вх. №928 від ФГ «Козерог» до відповідача надійшов лист вих. №56/18-106 від 02.07.2015 про переоформлення товару (ячменю) в кількості 42,06 тон на «НВП «Біотек». Вказаний лист свідчив про намір поклажодавця переоформити зерно, однак не слугував підставою для переоформлення зерна, відповідно до Інструкції № 661.

28 серпня 2016 року за вх. № 1264 до відповідача надійшов лист позивача, про переоформлення вказаної партії товару на нього, з додатками: трьохсторонній акт про переоформлення, копія складської квитанції на зерно №844155 (серія АХ №844155) та інші документи.

Однак, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, наданий акт містив нагромадження печаток на підписах, що викликало у служби безпеки підприємства підозру в підробленні цього документа.

З огляду на це, позивачу було направлено відповідь листом №693 від 01.09.2015 р. з пропозицією прибути керівникам ТОВ «НВП «Біотек» і ФГ «Козерог» до ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів з печатками і документами, що підтверджують повноваження, з метою переоформлення партії зерна. Однак, як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, ані 02.07.2016 р., ані в будь-яку іншу дату представники ФГ «Козерог» та ТОВ «НВП «Біотек» не приїжджали на підприємство для складання та підписання в присутності керівника відповідача трьохстороннього акту.

Таким чином, з огляду на дотримання відповідачем приписів чинного законодавства, не заслуговують на увагу доводи позивача щодо відмови відповідача вчинити дії щодо переоформлення складської квитанції.

Слід зазначити, що не заслуговують на увагу також твердження позивача щодо чинності трьохстороннього акту і заяви ФГ «Козерог» про переоформлення, оскільки акт № 1 (без дати) не був підписаний трьома уповноваженими учасниками. Тому зерно продовжувало зберігатися у відповідача. В подальшому, як вже було раніше зазначено, все зерно було відвантажено ФГ «Козерог» (останнє відвантаження здійснено 01.10.2016 р.).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач діяв виключно в межах чинного законодавства, суд не вбачає порушення ним прав та законних інтересів позивача.

Неможливість реалізувати позивачем своє право власності на вказане зерно не пов'язане з діями відповідача. Тому, підстави для задоволення позову відносно ПАТ Миколаївський комбінат хлібопродуктів, що перебуває поза спірних правовідносин власності, відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст.33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доведення обґрунтованість заявлених позовних вимог покладається законом на позивача.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач по даній справі, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

У звязку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 04 квітня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова