Рішення № 56915416, 28.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. Справа № 911/3178/15

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Бабкіної В.М. - головуючий, суддів Щоткіна О.В. та Колесника Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «2ПАК»

до Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»

про стягнення 508574,62 грн.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 05.01.2016 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 2ПАК» (далі ТОВ « 2ПАК», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», відповідач) про стягнення 419379,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 5 від 05.02.2013 р., у звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 383266,73 грн. основного боргу, 18938,58 грн. пені, 15215,19 грн. інфляційних втрат, 1959,09 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

10.09.2015 р. до господарського суду Київської області ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода було подано відзив б/н від 09.09.2015 р., відповідно до якого відповідач зазначав, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення заборгованості за поставку плівки-стреч, з огляду на недопоставку вказаного товару та до моменту встановлення обсягів здійсненої поставки.

Відповідач зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються на неповних даних, наданих позивачем, щодо здійснених обсягів поставки товару, тому не можуть бути задоволені судом. Так, відповідно до прийнятих замовлень відповідача позивачем до кожної поставки товару були надані технічні характеристики на товар, що поставляється, сертифікат якості та паспорт виробника. Водночас, у процесі використання товару та перевірки його лабораторією відповідача, було виявлено факт недопоставки товару. Недопоставка товару вбачається через невідповідність зазначених технічних характеристик товару заявленим.

Так, за твердженням відповідача, у видаткових накладних товар - стреч-плівка ручна - був зазначений в одиницях виміру - рулонах. Технічні характеристики товару «стреч-плівка ручна», згідно наданих до видаткових накладних технічних характеристик на товар, є наступними: плівка-стреч довжиною 300 м, шириною 500 мм, товщиною 17 мкм. Тобто, це саме ті характеристики, які були замовлені відповідачем у позивача. Відтак відповідач стверджує, що між сторонами було досягнуто домовленості про поставку товару за наведеними вище технічними характеристиками.

Відповідач, провівши аналіз ринку плівки-стреч, виявив, що іншими постачальниками плівки-стреч зазначається інша вага одного рулону, за аналогічних технічних характеристик плівки-стреч, яка складає 2,6 кг, з врахуваннями втулки, вага якої складає 0,2 кг.

Отже, за твердженням відповідача, за вказаними в позові видатковими накладними позивачем було поставлено товар у меншій кількості, ніж це передбачено умовами договору та технічними характеристиками на товар, оскільки позивач згідно замовлення та наданих технічних характеристик на товар мав поставити стреч-плівку ручну загальною вагою 4200,00 кг, а фактично було поставлено 2100,00 кг. Тобто, враховуючи, що сторони обумовили ціну товару та обсяг товару, до сплати відповідачем підлягає значно менший розмір коштів, ніж заявлений позивачем. Відповідач також зазначав, що про факт недопоставки позивача було повідомлено та запропоновано з'явитися до відповідача для встановлення фактичного обсягу поставки, однак вказану пропозицію позивач проігнорував.

10.09.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ « 2ПАК» було подано заяву № 8/9-1 від 08.09.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 383266,73 грн. основного боргу, 46989,82 грн. пені, 15215,19 грн. інфляційних втрат, 3534,03 грн. 3% річних.

22.09.2015 р. до господарського суду Київської області ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода було подано клопотання б/н від 21.09.2015 р. про зупинення провадження у даній справі, обґрунтоване тим, що у провадженні господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/23896/15, предметом якої є зобовязання ТОВ « 2ПАК» допоставити продукцію за договором поставки № 5 від 05.02.2013 р., оскільки, як зазначає відповідач, ТОВ 2ПАК було поставлено продукцію з іншими характеристиками, ніж ті, які були передбачені умовами зазначеного вище договору поставки № 5 від 05.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2015 р. було зупинено провадження у справі № 911/3178/15 до вирішення повязаної з нею справи господарського суду м. Києва 910/23896/15.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 1/16 від 11.01.2016 р. (вх. № 840/16 від 16.01.2016 р.) про поновлення провадження у справі, згідно з якою постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2015 р., яким було відмовлено у позові ПАТ Кондитерська фабрика Лагода у справі № 910/23896/15, було залишено без змін, у звязку з чим рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/23896/15 набрало законної сили, і, відповідно, провадження у справі № 911/3178/15 має бути поновлене.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2016 р. було поновлено провадження у даній справі № 911/3178/15 та призначено її колегіальний розгляд.

На підставі проведеного 20.01.2016 р. автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 911/3178/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Кошик А.Ю., Щоткін О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2016 р. було прийнято справу № 911/3178/15 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Кошик А.Ю., Щоткін О.В.

29.01.2016 р. до господарського суду Київської області ТОВ « 2ПАК» було подано заяву № 2 від 25.01.2016 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 383266,73 грн. основного боргу, 93942,57 грн. пені, 23452,93 грн. інфляційних втрат, 7912,39 грн. 3% річних.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За таких обставин, у даній справі суд здійснює розгляд вимог, викладених у заяві № 2 від 25.01.2016 р., а саме - про стягнення з відповідача - 383266,73 грн. основного боргу, 93942,57 грн. пені, 23452,93 грн. інфляційних втрат, 7912,39 грн. 3% річних.

29.02.2016 р. до господарського суду Київської області ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода було подано заяву б/н від 29.02.2016 р. про залучення до участі у справі третьої особи, відповідно до якої відповідач просив суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ «Сіріус Екстружен» та ТОВ «Пакмайстер ЛТД», які є виробниками товару, що поставлявся позивачем відповідачу на виконання договору поставки № 5 від 05.02.2013 р.

Клопотання відповідача про залучення ТОВ «Сіріус Екстружен» та ТОВ «Пакмайстер ЛТД» до участі у справі в якості третьої особи було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства, внаслідок прийняття рішення у господарській справі саме у третьої особи можуть виникнути чи змінитися права або обовязки щодо позивача чи відповідача у даній справі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено суду, як саме і в який спосіб рішення з господарського спору у даній справі може вплинути на права або обов'язки ТОВ «Сіріус Екстружен» та ТОВ «Пакмайстер ЛТД».

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залучення ТОВ «Сіріус Екстружен» та ТОВ «Пакмайстер ЛТД» до участі у даній справі в якості третіх осіб.

Також 29.02.2016 р. до господарського суду Київської області ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода було подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати у позивача товарно-транспортні накладні, які було складено під час поставки товару за видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 р. на суму 18588,20 грн., № 30 від 01.04.2015 р. на суму 81144,00 грн., № 33 від 07.04.2015 р. на суму 67050,25 грн., № 35 від 15.04.2015 р. на суму 83462,40 грн., № 42 від 28.04.2015 р. на суму 79559,48 грн., № 49 від 18.05.2015 р. на суму 83462,40 грн.

Як зазначалось вище, приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Кодексу, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на неподання останнім доказів неможливості самостійного отримання документів, про витребовування яких заявник просив суд.

29.02.2016 р. до господарського суду Київської області ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода було подано клопотання про призначення товарознавчої експертизи, відповідно до якого відповідач просив суд призначити у даній справі товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та поставити на вирішення експертизи наступні питання: яку довжину має пакувальна стреч-плівка, яка була поставлена ТОВ «2ПАК», що виготовлена з лінійного поліетилену низької щільності, тип КБ, при характеристиках ширини 500 мм, товщини 17 мкм, при вазі 1,4 кг нето? Яку вагу нето має один рулон пакувальної стреч-плівки, що виготовлена з лінійного поліетилену низької щільності, тип 118, при характеристиках довжини 300 м, ширини 500 мм, товщини 17 мкм? Яку товщину буде мати стреч-плівка, яка була поставлена ТОВ « 2ПАК», що виготовлена з лінійного поліетилену низької щільності, тип Я8, при характеристиках ширини 500 мм, при вазі 1,4 кг, якщо її довжина буде складати 300 м?

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи відхилене судом з огляду на таке.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається зі змісту поданого клопотання, коло запропонованих відповідачем питань не входить до предмету доказування у даній справі про стягнення заборгованості за поставлений товар у звязку із наявністю в матеріалах справи доказів, які підтверджують кількість та характеристики отриманого відповідачем товару.

З урахуванням викладеного, підстави для призначення у даній справі судової товарознавчої експертизи є відсутніми.

29.02.2016 р. до господарського суду Київської області ПрАТ Кондитерська фабрика Лагода було подано клопотання б/н від 29.02.2016 р. про долучення документів до матеріалів справи.

У звязку з відпусткою судді Кошика А.Ю., згідно з розпорядженням № 53-АР від 23.03.2016 р., було проведено повторний автоматизований розподіл справи для заміни судді, за наслідками якого для розгляду даної справи у складі колегії суддів замість судді Кошика А.Ю. було визначено суддю Колесника Р.М.

25.03.2016 р. до господарського суду Київської області ТОВ 2ПАК було подано пояснення № 25/16 від 24.03.2016 р., відповідно до яких позивач заперечує проти поданих відповідачем клопотань про витребування додаткових доказів, про призначення товарознавчої експертизи з метою встановлення характеристик поставленого товару та про залучення до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ «Сіріус Екстружен» та ТОВ «Пакмайстер ЛТД».

ТОВ « 2 ПАК» вказані клопотання вважає такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/23896/15, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 р., було встановлено факт належного виконання позивачем договірних зобовязань щодо поставки товару за спірними накладними, оплату якого заявлено у даній справі.

25.03.2016 р. до господарського суду Київської області ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було подано клопотання б/н від 25.03.2016 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що позивачем до кожної видаткової накладної було надано технічні характеристики на товар, які підписані директором ТОВ « 2ПАК» ОСОБА_2. При цьому технічні характеристики містять повні відомості про товар, що був замовлений відповідачем (довжина 300 м, ширина 500 мм, товщина 17 мкм) та співпадають із замовленням відповідача. З боку позивача спірні видаткові накладні на товар було підписано директором ТОВ « 2ПАК» ОСОБА_2, отже, на переконання відповідача, саме директор ТОВ « 2ПАК» відповідальний за товар, що був ним відвантажений та, відповідно, за характеристики такого товару. Оскільки видаткові накладні не містять всіх характеристик відвантаженого товару (характеристик довжини) та фактично відвантажений товар не відповідає тим характеристикам, які були замовлені відповідачем, то підлягає встановленню, товар з якими характеристиками ширини, довжини, товщини було відвантажено позивачем відповідачу, а також чи відповідають технічні характеристики на товар тим характеристикам, які були замовлені відповідачем. Наведені обставини, на думку відповідача, можуть бути роз'яснені тією особою, що відповідальна за здійснення господарської операції та є директором товариства ТОВ « 2ПАК», тому керуючись статтею 30, п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить суд запросити у судове засідання директора ТОВ « 2ПАК» ОСОБА_2 для надання пояснень у справі, а саме - щодо того, товар з якими характеристиками ширини, довжини, товщини за спірними видатковими накладними було відвантажено позивачем відповідачу, явку в судове засідання визнати обов'язковою та відкласти у звязку з цим розгляд справи.

Зазначене клопотання відповідача було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Поряд з цим, як зазначено у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, для виклику відповідного спеціаліста з метою участі його в судовому процесі, якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання роз'яснень (консультацій) спеціаліста з тих чи інших питань.

Дослідивши доводи клопотання, суд дійшов висновку щодо його відхилення, оскільки заслуховування пояснень керівника позивача щодо обставин відвантаження товару та його характеристик є недоцільним з огляду на наявність у матеріалах справи відповідних документальних доказів.

Також 25.03.2016 р. до господарського суду Київської області ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було подано пояснення б/н від 25.03.2016 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що позивач мав поставити товар відповідно до отриманого замовлення, з характеристиками товару: довжина 300 м, ширина 500 мм товщина 17 мкм. Відповідно, і ціна товару була сформована, виходячи з даних характеристик товару. Як вбачається із заявок на поставку товару, видаткових накладних та технічних характеристик на товар, позивачем було поставлено товар у меншій кількості, у звязку з чим, відповідно, і ціна такого товару підлягає зменшенню. Керуючись даними обставинами, відповідач звернувся до позивача листом № 01/03/2016 від 10.03.2016 р. з пропозицією внести зміни до договору поставки № 5 від 05.02.2013 р., якими визначити нову ціну отриманого товару, та надано додаткову угоду із запропонованими цінами. Станом на 25.03.2016 р. відповідь на даний лист не надходила. Так як позивач добровільно зменшити ціну товару не погоджується, відповідно, між сторонами наявний спір про ціну поставленого товару, у звязку з чим з метою вирішення даного спору ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулось з позовною заявою до господарського суду м. Києва про зобовязання вчинити дії, а саме - внести зміни до договору поставки. Оскільки ціна договору є обставиною, що впливає на розмір заборгованості відповідача, то до моменту встановлення ціни на товар, на переконання відповідача, є неможливим встановити розмір заборгованості останнього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. було прийнято справу № 911/3178/15 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Щоткін О.В. та Колесник Р.М.

28.03.2016 р. до господарського суду Київської області ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було подано клопотання б/н від 28.03.2016 р., відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи в межах встановленого строку вирішення спору у звязку з терміновим відрядженням юриста відповідача ОСОБА_3 до м. Вінниці, який представляє інтереси ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» у даній справі № 911/3178/15, та неможливістю забезпечити явку представника, який обізнаний з матеріалами даної справи. Крім того, відповідач зазначив, що підтримує клопотання від 25.03.2016 р. про виклик директора ТОВ « 2ПАК» для дачі пояснень по суті справи.

Клопотання залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Окрім того, судом враховано приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обовязків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, а обовязок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. При цьому розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи та предмет спору.

Поряд з цим, слід зазначити, що справи від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Зокрема, частина 3 статті 28 ГПК України встановлює, що представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як вбачається з поданого клопотання, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є відсутніми.

Представник позивача у судовому засіданні 28.03.2016 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не зявився.

У судовому засіданні 28.03.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.02.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «Лагода» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 2ПАК» (постачальник) було укладено договір поставки № 5, згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача стреч-плівку та стрічку липку-пакувальну (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість та асортимент товару зазначається у письмових заявках.

Відповідно до п. 2.2 договору якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом відповідності, виданим регіональним Центром Стандартизації метрології і сертифікації. Зазначений сертифікат постачальник зобов'язується надавати з кожною партією.

Відповідно до п. 2.3 договору претензії покупця щодо якості товару приймаються постачальником протягом терміну придатності товару, але в будь-якому випадку в термін не менше, ніж 60 календарних днів з моменту постачання товару.

Поставка кожної окремої партії товару проводиться протягом 3-х днів з моменту отримання постачальником письмової (факсової) заявки замовника (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на склад замовника, що розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99.

Пунктами 3.5, 3.6 договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється на складі замовника відповідно до видаткових накладних, які підписуються представниками сторін. Приймання товару за якістю здійснюється на складі замовника відповідно до документів, які посвідчують якість товару.

Згідно з п. 3.7 договору у разі виявлення неякісного товару постачальник зобовязаний замінити неякісний товар на товар відповідної якості у термін 5-ти календарних днів з моменту отримання відповідної факсової претензії замовника.

У відповідності з п. 4.3 договору замовник здійснює оплату кожної окремої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних щодо поставки відповідної партії товару уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 4.3 цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення грошового зобовязання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання (05.02.2013 р.) і діє до 31.12.2013 р. (п. 8.1 договору).

Додатковою угодою від 30.12.2013 р. до договору сторони подовжили строк дії договору, встановивши його дію по 31.12.2015 р.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві товар на загальну суму 413266,73 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 р., № 30 від 01.04.2015 р., № 33 від 07.04.2015 р., № 35 від 15.04.2015 р., № 42 від 28.04.2015 р., № 49 від 18.05.2015 р., підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін.

ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» частково розрахувалось з ТОВ « 2ПАК» за отриманий товар в сумі 30000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 05.06.2015 р. на суму 10000,00 грн. та від 12.06.2015 р. на суму 20000,00 грн.

ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та ТОВ « 2ПАК» було підписано акт звірки взаєморозрахунків за 2-й квартал 2015 року на суму 562962,24 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 06.07.2015 р. щодо необхідності здійснення оплати за поставлений товар.

ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було надіслано на адресу ТОВ « 2ПАК» відповідь на претензію № 11 від 10.07.2015 р., відповідно до якої відповідач зазначив, що представниками складу лабораторії ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було складено акт щодо поставок від 03.06.2015 р. та 15.06.2015 р., відповідно до якого зазначено про виявлення невідповідності довжини поставленої позивачем відповідачу стреч-плівки рівно наполовину.

Також ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було надіслано на адресу ТОВ « 2ПАК» лист № 10 від 25.06.2015 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що позивачем було недопоставлено товар в обсязі 150 м за кожним отриманим рулоном при здійсненні поставки 03.06.2015 р. та 15.06.2015 р., у звязку з чим відповідач просив позивача направити представника ТОВ «2ПАК» для складання акту про недопоставку товару.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за вказаний вище товар, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, посилався на те, що ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» було виявлено факт поставки відповідачем продукції у меншому обсязі, ніж зазначено у видаткових накладних, підписаних сторонами під час передачі товару, внаслідок невідповідності технічних характеристик товару характеристикам, зазначеним у видаткових накладних, зокрема, такого показника, як довжина плівки у рулоні. Зазначені обставини були виявлені шляхом аналізу технічних характеристик, які зазвичай зазначаються іншими виробниками аналогічних товарів.

Дані твердження відповідача не беруться судом до уваги з огляду на те, що пунктом 3.5 договору було передбачено, що приймання товару за кількістю здійснюється на складі замовника відповідно до видаткових накладних, які підписуються представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу позовних вимог посилався на поставку товару за видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 р., № 30 від 01.04.2015 р., № 33 від 07.04.2015 р., № 35 від 15.04.2015 р., № 42 від 28.04.2015 р., № 49 від 18.05.2015 р.

Відповідач же посилається на звернення з відповідною вимогою до позивача щодо недопоставки товару листом № 10 від 25.06.2015 р., згідно з яким ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» зверталось до ТОВ « 2ПАК» щодо недопоставки товару в обсязі 150 м за кожним отриманим рулоном при здійсненні поставки 03.06.2015 р. та 15.06.2015 р.

Однак, поставка товару позивачем відповідачу, здійснена 03.06.2015 р. та 15.06.2015 р., не є предметом дослідження у даній справі, оскільки стягнення заборгованості за нею не охоплюється предметом позовних вимог у даній справі.

Як встановлено судом, поставлений товар, заборгованість за який є предметом дослідження у даній справі, було прийнято відповідачем без претензій та зауважень. Докази існування спору між сторонами щодо кількості/якості поставленого товару за зазначеними вище видатковими накладними, на підставі яких позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача, у матеріалах справи відсутні.

Стосовно тверджень відповідача щодо розбіжностей між технічними характеристиками товару, поставленого позивачем, та технічними характеристиками аналогічного товару інших виробників, слід зазначити наступне.

Матеріали справи містять видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка стреч-плівки позивачу. Вказані видаткові накладні містять дані щодо кількості поставленої плівки, яка вимірюється в рулонах. Зауважень відповідача щодо кількості рулонів отриманої плівки до позивача не надходило. Разом з тим, сторони не погоджували умовами договору чи додатковими угодами характеристики рулонів зі стреч-плівкою, зокрема, довжину плівки в рулонах.

При цьому, посилання відповідача на «технічні характеристики плівки» судом не приймаються до уваги, оскільки вказані документи не містять посилань на видаткові накладні чи договір, в межах якого здійснювалась поставка.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10).

Судом було встановлено, що видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача перед позивачем у даній справі, а саме - № 56 від 17.06.2013 р., № 30 від 01.04.2015 р., № 33 від 07.04.2015 р., № 35 від 15.04.2015 р., № 42 від 28.04.2015 р., № 49 від 18.05.2015 р., були підписані представниками сторін без претензій та зауважень.

Поряд з цим, висновок експерта від 11.12.2015 р., на який посилається відповідач в підтвердження недопоставки товару, не спростовує належне виконання позивачем умов договору поставки № 5 від 05.02.2013 р., оскільки зазначений висновок про фактичну довжину стреч-плівки в усіх партіях має характер припущення; акт огляду складено без участі представника позивача; відсутні докази, що досліджувалася саме стреч-плівка, яку поставив позивач на виконання договору поставки № 5 від 05.02.2013 р.

Водночас, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/23896/15, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 р., зокрема, було встановлено, що ТОВ « 2ПАК» на виконання договірних зобовязань поставило ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» товари, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними повноважними представниками і скріпленими печатками сторін; видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка стреч-плівки містять дані щодо кількості поставленої плівки, яка вимірюється в рулонах. Зауважень ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» щодо кількості рулонів отриманої плівки до позивача не надходило. Разом з тим, сторони не погоджували умовами договору чи додатковими угодами характеристики рулонів зі стреч-плівки, зокрема, довжину плівки в рулонах; посилання ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» на технічні характеристики плівки є безпідставними, оскільки вказані документи не містять посилань на видаткові накладні чи договір, в межах якого здійснювалась поставка; при здійсненні поставки товару позивачем надано ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» сертифікати якості на поставлений товар, із зазначенням усіх технічних характеристик поставленого товару.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань з оплати поставленого позивачем товару судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на все викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 5 від 05.02.2013 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 383266,73 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 93942,57 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.2 договору за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 4.3 цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення грошового зобовязання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 93942,57 грн., нарахований на заборгованість відповідача з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 01.06.2015 р. до 14.01.2016 р., є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 7912,39 грн., нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 17.08.2013 р. до 25.01.2016 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 17.08.2013 р. до 25.01.2016 р., становить 23452,93 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю « 2ПАК» у повному обсязі.

Решта доводів позивача та відповідача була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99, код 32967502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 2ПАК» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 61, оф. 10, код 36956803) 383266 (триста вісімдесят три тисячі двісті шістдесят шість) грн. 73 коп. основного боргу, 93942 (девяносто три тисячі девятсот сорок дві) грн. 57 коп. пені, 7912 (сім тисяч девятсот дванадцять) грн. 39 коп. 3% річних, 23452 (двадцять три тисячі чотириста пятдесят дві) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 9725 (девять тисяч сімсот двадцять пять) грн. 53 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 04.04.2016 р.

Головуючий суддя В.М. Бабкіна

Суддя О.В. Щоткін

Суддя Р.М. Колесник