Рішення № 56915302, 31.03.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 рокуСправа № 912/509/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне

про стягнення 6 538 619,59 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 16-02/16 від 29.12.2015 року;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 18.03.2015 року.

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (надалі - ПАТ "Аграрний фонд") звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (надалі - ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб"), в якому просить суд стягнути з останнього суму попередньої оплати за біржовим договором поставки зерна врожаю 2015 року № 1480 Ф від 11.09.2014 року в розмірі 3 658 142 грн., проценти у сумі 1 051 406,59 грн. та штраф у сумі 1 829 071 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару (пшениця озима м'яка 3 класу) за біржовим договором поставки зерна врожаю 2015 року № 1480 Ф від 11.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2016 року заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи.

В судовому засіданні 22.03.2016 року господарським судом оголошувалась перерва до 31.03.2016 року.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем 22.03.2016 року подано до господарського суду відзив на позовну заяву, за змістом якого останній зазначає, що невиконання зобов'язань за біржовим договором поставки зерна врожаю 2015 року № 1480 Ф від 11.09.2014 року трапилось внаслідок об'єктивних чинників (частковий неврожай озимої пшениці, списання частині посівів, а також дії попереднього керівника підприємства, що призвели до втрати с/г продукції урожаю 2015 року), проте розуміючи важливість виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" для виходу із ситуації, яка утворилась на даний час розробило ряд заходів спрямованих на погашення заборгованості перед позивачем до 30.09.2016 року. Однак, відповідач зазначає, що враховуючи викладені обставини, а також той факт, що ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" є суб'єктом державного сектору економіки, у останнього є достатні підстави для звернення до господарського суду з клопотанням про зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій, а також про відстрочення виконання рішення господарського суду у даній справі до 30.09.2016 року.

Також, відповідач в судовому засіданні 31.03.2016 року подав клопотання, в якому просив зменшити заявлений позивачем загальний розмір суми стягнення до 4 709 548,09 грн., а саме 3 658 142 грн. попередньої оплати та 1 051 406,59 грн. 24 проценти річних; відстрочити виконання рішення господарського суду у даній справі до 30.09.2016 року.

Крім того, ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" заявило клопотання про продовження строку вирішення даного спору на 15 днів відповідно до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із значною кількістю документів, що надані для розгляду справи та з метою належного з'ясування всіх обставин справи.

Розглядаючи клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Господарський суд враховує, що даний випадок не є винятковим, в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, а відтак суд не вбачає підстав для перенесення розгляду справи, у зв'язку з чим відсутня необхідність для продовження строку вирішення даного спору на 15 днів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.09.2014 року між ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" (постачальник) та ПАТ "Аграрний фонд" (покупець) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2015 року № 1480 Ф (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товар: пшеницю озиму м'яку 3 класу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.1.1. договору кількість (тонн) товару склав 2 700 тонн; підпунктом 1.1.2. договору сторони погодили якісні показники товару.

Термін поставки, визначений п. 1.2. договору, до 01.10.2015 року.

Згідно п. 1.4. договору сторони погодили, що базис поставки: Франко-склад: ДП "Кіровоградський КХП № 2", юридична та фактична адреса: 25014, м. Кіровоград, проспект Інженерів, 2.

Пунктами 3.1., 4.1. договору сторони погодили наступний порядок розрахунку за товар, зокрема:

сума попередньої плати за цим договором складає 70 % вартості всього обсягу товару, виходячи з ціни 2 400 грн. і становить 4 536 000 грн., у тому числі ПДВ 756 000 грн. Попередня плата здійснюється покупцем в три етапи згідно з підпунктом 4.1. цього договору;

покупець протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору та надходження на його адресу платіжного доручення про сплату страхового внеску з відміткою страхової компанії перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 25 % вартості всього обсягу товару, виходячи з ціни зазначеної в підпункті 3.1. цього договору і становить 1 620 000 грн., у т. ч. ПДВ 270 000 грн.;

покупець протягом 5-ти робочих днів з дня надходження на його адресу наступних документів: акта огляду посівів с/г культур до договору страхування площ посівів озимих зернових с/г культур від с/г ризиків на період перезимівлі; довідки з управління агропромислового розвитку районних державних адміністрацій про площі посівів всіх культур під урожай 2015 року; копії форми 29-сг за 2014 року з відміткою органу статистики, перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 25% вартості всього обсягу товару, виходячи з ціни зазначеної в підпункті 3.1. цього договору і становить 1 620 000 грн., у т. ч. ПДВ 270 000 грн.;

після надання постачальником актів огляду посівів с/г культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника третю частину попередньої оплати, яка дорівнює 20% вартості всього обсягу товару, виходячи з ціни зазначеної в підпункті 3.1. цього договору і становить 1 296 000 грн., у т. ч. ПДВ 216 000 грн.

Сума остаточного розрахунку між сторонами передбачена умовами п. 4.2. договору та визначається відповідно до п. 3.4. даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його укладення та реєстрації на Аграрній біржі (п. 9.2. договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками підприємств та зареєстровано Аграрною біржею 11.09.2014 року.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату на користь відповідача на загальну суму 4 536 000 грн., що підтверджується виписками з поточного рахунку позивача від 22.09.2014 року, 17.12.2014 року та від 27.04.2015 року (а.с.17-19).

20.09.2015 року сторонами до біржового договору поставки зерна врожаю 2015 року №1480 Ф від 11.09.2014 року укладено додатковий договір № 1, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити на користь покупця (позивача) 310 тонн зерна за ціною 2 831,80 грн. за тонну, на загальну суму 877 858 грн.

На виконання умов договору та додаткового договору № 1 до нього відповідач поставив на користь позивача обумовлений додатковим договором № 1 товар в розмірі 310 тонн на суму 877 858 грн., що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 30.09.2015 року (а.с.20).

Всупереч умовам, передбачених у пунктах 1.1.1., 1.2. основного договору відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі до 01.10.2015 року.

Позивач направив на адресу ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" вимогу від 22.01.2016 року № 02-01/139, у якій вимагав повернення передоплати, а також сплати процентів у розмірі 24% річних та штрафу, що в загальній сумі становило 6 500 133,93 грн., у зв'язку із невиконанням продавцем умов договору поставки. Відповіді на таку претензію позивачем не отримано, сума попередньої оплати не повернута, поставка товару не відбулась.

У зв'язку із викладеним ПАТ "Аграрний фонд" звернулось до господарського суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір господарський суд враховує наступні положення законодавства.

Відповідно до частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Стаття 530 Цивільного кодексу України визначає строк (термін) виконання зобов'язання. Так якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк виконання зобов'язання продавця щодо поставки товару визначений у договорі поставки до 01.10.2015 року.

Всупереч зазначеним вимогам договору поставки та Цивільного кодексу України відповідач не здійснив поставку товару на суму 3 658 142 грн.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати за товар, тобто оплати товару до його передання продавцем.

Як передбачено ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем наявність суми основного боргу за недопоставлений на корить позивача товар в розмірі 3 658 142 грн. заперечено не було, на час розгляду справи судом доказів повернення вказаної суми чи поставки залишку товару згідно договору на користь ПАТ "Аграрний фонд" не надано, господарський суд дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем порушено зобов'язання щодо строків та обсягів поставки оплаченого товару та неповернення на користь позивача попередньої плати, ПАТ "Аграрний фонд" також просить суд стягнути з відповідача 1 051 406,59 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 %, а також 1 829 071 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Пунктом 7.6. договором передбачено, що у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Уразі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату в сумі визначеній п. 3.1. цього договору та додатково сплатити на користь покупця: проценти у розмірі 24 % річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця; штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми попередньої оплати.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача нараховувати такі відсотки передбачено як законом, так і самим договором.

Господарський суд погоджується з процентами річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 %, заявлених до стягнення позивачем, проте дата початку нарахування процентів визначена позивачем без врахування положень ст. 253 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з викладеним, відповідно до розрахунку господарського суду, належними до стягнення з відповідача є 24 % річних в сумі 1 049 001,23 грн., в т. ч. за період з 23.09.2014 року по 03.02.2016 року на суму 1 620 000 грн. в розмірі 531 537,53 грн., за період з 17.12.2014 року по 03.02.2016 року на суму 1 620 000 грн. в розмірі 439 929,86 грн., за період з 28.04.2015 року по 03.02.2016 року на суму 418 142 грн. в розмірі 77 533,84 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача суму штрафу в розмірі 1 829 071 грн., господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, а також умови п. 7.6. договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача штраф в розмірі 1 829 071 грн.

Разом з цим, як зазначалось вище, відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій мотивуючи його наступним: невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки оплаченого товару сталось внаслідок об'єктивних чинників (частковий неврожай озимої пшениці, списання частині посівів, а також дії попереднього керівника підприємства, що призвели до втрати с/г продукції урожаю 2015 року); наявне зерно пшениці 3 класу, що малось у відповідача, у кількості 310 тонн було поставлене ПАТ "Аграрний фонд"; ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" є суб'єктом державного сектору економіки та єдиною юридичною особою, що здійснює відрахування податків до бюджету с. Чарівне.

Представником позивача в судовому засіданні 31.03.2016 року заперечено проти зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд враховує наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу господарський суд враховує положення підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, відповідно до змісту якого господарський суд вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи до уваги всі вищенаведені обставини в їх сукупності, зокрема, що відповідач є державним підприємством, позивачем не було надано доказів наявності збитків та їх розміру, завданих відповідачем внаслідок невиконання умов договору поставки зерна врожаю 2015 року № 1480 Ф, а також те, що позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування грошовими коштами, які підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 049 001,23 грн., господарський суд вважає можливим зменшення розміру заявленої позивачем суми штрафу до 100 000 грн. та вважає, що вказане зменшення враховує інтереси обох сторін в даному конкретному випадку.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За викладених обставин позов ПАТ "Аграрний фонд" підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 3 658 142 грн. попередньої оплати за біржовим договором поставки зерна врожаю 2015 року № 1480 Ф від 11.09.2014 року, 1 049 001,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 %, а також 100 000 грн. штрафу. В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення у даній справі до 30.09.2016 року.

Зазначене вище клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно зі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Наведені відповідачем у клопотанні щодо відстрочення виконання рішення у даній справі до 30.09.2016 року обставини, не є винятковими та достатніми для надання відстрочки виконання рішення.

До того ж, заявником не надано доказів, які б свідчили, про можливість виконувати рішення суду у даній справі з 30.09.2016 року, до якого останній просить відстрочити виконання рішення.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для надання відстрочки виконання рішення.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи положення абз. 4 підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без врахуванням зменшення судом заявленої до стягнення суми штрафу.

В судовому засіданні 31.03.2016 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (27241, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне; ідентифікаційний код 00729913) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 38926880) 3 658 142 грн. попередньої оплати за біржовим договором поставки зерна врожаю 2015 року № 1480 Ф від 11.09.2014 року, 1 049 001,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 100 000 грн. штрафу, а також 98 040,09 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

У задоволенні клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про відстрочення виконання рішення у даній справі до 30.09.2016 року відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.04.2016 року.

Суддя М.С. Глушков