Рішення № 56915298, 24.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа № 911/4944/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 31/12-15 від 31.12.2015 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 294 від 24.01.2014 р.);

від третьої особи: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Віді-Страхування, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район

до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд, с. Старі Петрівці, Вишгородський район

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, м. Київ

про стягнення 34 746, 46 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТДВ „Страхова компанія „Віді-Страхування звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПАТ „Страхова компанія „Скайд про стягнення 34 746, 46 грн виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 19.03.2014 р. о 01 годині 20 хвилин по вул. Райдужна-Кибальчича в м. Києві за участю декількох траснпортних засобів, у тому числі, транспортного засобу - автомобіля „Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_4, майнові інтереси якої, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту Каско 50/50 CLAU № 1645 від 22.08.2013 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4 та ТДВ „Страхова компанія „Віді-Страхування, та транспортного засобу - автомобіля „Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого як користувача вказаного транспортного засобу була застрахована згідно полісу № АС/943805 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.03.2014 р., укладеного між фізичною особою ОСОБА_5 і ПАТ „Страхова компанія „Скайд, і який був визнаний судом винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2015 р. порушено провадження у справі № 911/4944/15 за позовом ТДВ „Страхова компанія „Віді-Страхування до ПАТ „Страхова компанія „Скайд про стягнення 34 746, 46 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 25.11.2015 р.

25.11.2015 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив № 3207К від 24.11.2015 р. на позов, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

25.11.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 09.12.2015 р.

09.12.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 20.01.2016 р.

20.01.2016 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 27.01.2016 р.

27.01.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.02.2016 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3

10.02.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.02.2016 р.

24.02.2016 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, не надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2014 р. о 01 годині 20 хвилин по вул. Райдужна-Кибальчича в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі дтп) за участю декількох траснпортних засобів, у тому числі, транспортного засобу - автомобіля „Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_4, та транспортного засобу - автомобіля „Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_4 на транспортний засіб - автомобіль „Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 907976, наявним у матеріалах справи.

Пунктом 4 Розяснення № 02-5/215 від 01.04.1994 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди передбачено, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, за відсутності відповідної постанови суду про притягнення винної особи у дтп до адміністративної відповідальності наявність або відсутність вини фізичної особи ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_4 повинні встановлюватись судом у межах розгляду спору про відшкодування шкоди.

У процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_4 внаслідок скоєння дтп підтверджуються довідкою б/н від 24.03.2014 р. Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України у місті Києві, довідкою № 9362803 від 24.03.2014 р. Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України у місті Києві, протоколом про адміністративне правопорушення від 19.03.2014 р., постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.04.2014 р. у справі № 758/4229/14-п, постановою Апеляційного суду міста Києві від 24.06.2014 р. у справі № 33/796/730/2014, поясненнями від 20.03.2014 р. ОСОБА_3, висновком від 29.08.2014 р. щодо розгляду адміністративних матеріалів відносно гр. ОСОБА_5, які надійшли з Подільського районного суду м. Києва, постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2015 р. у справі № 758/4229/14-п та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_4, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом автомобілем „Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані згідно договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту Каско 50/50 CLAU № 1645 від 22.08.2013 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4 та ТДВ „Страхова компанія „Віді-Страхування.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 19.03.2014 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_3, склала 34 746, 46 грн, що підтверджується рахунком № Адс-00002846 від 25.03.2014 р., актом виконаних робіт № АДСА-0013783 від 16.06.2014 р., актом сдачі-приймання виконаних робіт від 20.03.2014 р., звітом від 31.03.2014 р. про визначення вартості матеріального збитку, проведеним і складеним фізичною особою підприємцем, оцінювачем ОСОБА_6, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви б/н від 19.03.2014 р. про настання страхового випадку, заяви б/н від 31.03.2014 р. про виплату страхового відшкодування, страхового акту № КР-007863 Регрес від 23.04.2014 р., розрахунку суми страхового відшкодування, 05.05.2014 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_4 у розмірі 34 746, 46 грн (розмір франшизи згідно умов договору 0,00 грн), що підтверджується платіжним дорученням № 1201 від 05.05.2014 р. на суму 33 176, 46 грн, випискою з банківського рахунку позивача за 05.05.2014 р. на суму 1 570, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_3 як користувача транспортного засобу автомобіля „Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована згідно полісу № АС/943805 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.03.2014 р., укладеного між фізичною особою ОСОБА_5 і ПАТ „Страхова компанія „Скайд. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн, франшиза 0, 00 грн. Строк дії даного договору становив з 13.03.2014 р. по 11.03.2015 р.

У березні 2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 15/04/8.04/085-15 від 04.03.2015 р., у якій він просив відповідача сплатити 34 746, 46 грн виплаченого страхового відшкодування.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування, Законом України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 цього ж кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших обєктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - автомобілю „Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_4, було завдано з вини фізичної особи ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що у звязку із виплатою фізичній особі ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 34 746, 46 грн відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 34 746, 46 грн до фізичної особи ОСОБА_3, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна до АТ „Українська пожежно-страхова компанія про стягнення 4 526, 80 грн.).

Таким чином, однією із осіб, відповідальною за завдану фізичній особі ОСОБА_4 шкоду у розмірі на суму 34 746, 46 грн, у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № АС/943805 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.03.2014 р., на суму 50 000, 00 грн (франшиза 0, 00 грн).

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача суми виплаченого страхового відшкодування збитків у розмірі 34 746, 46 грн є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд (ідентифікаційний код 16295210) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Віді-Страхування (ідентифікаційний код 35429675) 34 746 (тридцять чотири тисячі сімсот сорок шість) грн 46 (сорок шість) коп. страхового відшкодування та судові витрати 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 квітня 2016 р.