Рішення № 56915143, 30.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016Справа №910/13998/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» доМоторного (транспортного) страхового бюро України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаОСОБА_1простягнення 5 696,50 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача: Патрик Г.Г.від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебувала справа №910/13998/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (надалі - ПАТ «СК «Інгосстрах») до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) про стягнення 5 696,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «Інгосстрах» на підставі договору страхування наземного транспорту №VONLA&0000326998 від 08.03.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована іноземним сертифікатом «зелена картка», а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р., позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. скасовано, справу №910/13998/15 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/2201 від 21.12.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Плотницької Н.Б.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2015 р. справу №910/13998/15 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду на 27.01.2016 р.

Судове засідання 27.01.2016 р. не відбулося та було перенесено на 15.02.2016 р.

04.02.2016 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на відсутність доказів існування спірної «зеленої картки» та повною оплатою винною особою завданих застрахованій за договором №VONLA&0000326998 від 08.03.2012 р. особі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 14.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.03.2016 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, третьої особи та необхідністю витребування додаткових доказів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103019859715.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.03.2012 р. між ПАТ «СК «Інгосстрах» (страховик) та ПАТ КБ «Приватбанк» (страхувальник) був укладений договір страхування наземного транспорту №VONLA&0000326998 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

31.05.2013 р. о 21:00 год. у смт. Локачах сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №512 від 03.07.2014 р.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1, 2.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Локачинського районного суду від 21.06.2013 р. у справі №160/478/13-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіту) №2013/1969, складеного 24.06.2013 р. суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 6 035,50 грн.

На підставі страхового акту №И-2182 від 16.07.2013 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 5 696,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2170 від 16.07.2013 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду №512 від 03.07.2014 р. вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить Lewicki Piotr Tadeusz та знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована іноземним сертифікатом «зелена картка», виданим у м. Замосць, Республіка Польща.

Взаємовідносини у сфері міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» врегульовані безпосередньо Процедурними Правилами, прийнятими Радою Бюро на Генеральній Асамблеї 30.05.2002 р. та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом положень п. 10.4. ст. 10 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 41.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, в тому числі, транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення з приводу ідентифікації «зеленої картки», виданої власнику автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2, та підтвердив факт того, що вказаний сертифікат був діючий станом на момент скоєння спірної ДТП, що мала місце 31.05.2013 р.

В той же час, постановою Локачинського районного суду від 21.06.2013 р. у справі №160/478/13-п було встановлено, що винною особою в ДТП, що мало місце 31.05.2013 р. у смт. Локачах, були відшкодовані завдані потерпілій особі збитки.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, постанова Локачинського районного суду від 21.06.2013 р. у справі №160/478/13-має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, завдані власнику автомобіля ВАЗ-21154, реєстраційний номер НОМЕР_1, збитки були повністю відшкодовані винною у скоєнні ДТП особою - ОСОБА_1

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином суд приходить до висновку, що внаслідок відшкодування завданої шкоди потерпілій особі (страхувальнику за Договором), зобов'язання зі сплати таких грошових коштів припинилося.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відтак, суд здійснює захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а обов'язковою умовою для захисту такого права чи інтересу є існування відповідного порушення на момент звернення до суду із позовом.

При цьому, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Оскільки порушеного права позивача на момент розгляду справи не існувало (обов'язок відшкодувати завдані збитки був повністю виконаний винною особою), у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2016 р.

Суддя В.П. Босий