Рішення № 56915117, 28.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016Справа №37/564

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту

до Житлово-будівельного кооперативу «Котельникова -31»

про стягнення 11 666,65 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Селезньова О.О. - по дов.

від відповідача: Хімічук П.П. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Розрахункового департаменту до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котельникова - 31» про стягнення 11666,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 р. порушено провадження у справі № 37/564, розгляд справи було призначено на 04.12.2007 року о 11-00.

Представник відповідача 04.12.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2007 року надав суду відзив на позов, відповідно до якого зазначав, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.12.2007 року, 19.12.2007 року та 16.01.2007 року оголошувалась перерва.

Представник позивача 15.01.2008 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, оскільки відповідач погасив заборгованість, а також позивач просить стягнути з відповідача 102,12 грн. - 3 % річних, пені - 349,38 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 116,67 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2008 року не з'явився, але через канцелярію Господарського суду міста Києва надав суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позовні вимоги позивача не визнає, оскільки за твердженням відповідача позивач неправомірно застосовує тариф в розмірі 1,476 грн. за 1 м3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а також зобов'язано сторін надати суду пояснення та докази, в яких зазначити чи є відповідач власником теплового пункту або чи переданий цей тепловий пункт йому в управління, повне господарське відання, користування, концесію тощо.

Представники сторін вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2008 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київську міську державну адміністрацію на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу, розгляд справи відкладено, а також зобов'язано Київську міську державну адміністрацію надати суду пояснення, в яких зазначити розпорядження, якими встановлюються тарифи щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, які були надані споживачу Відкритим акціонерним товариством «АК "Київводоканал» за період вересня 2006 року по травень 2007 року, зазначивши чи оскаржуються вказані розпорядження в судовому порядку.

Представник третьої особи в судове засідання 18.03.2008 року не з'явився, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом подане клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2008 року розгляд справи було відкладено до 31.03.2008 року на підставі статті 77 господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.

В судовому засіданні 31.03.2008 року з наданих третьою особою пояснень та доказів встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Статтею 7 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875 «Про житлово-комунальні послуги» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи на послуг з водопостачання та водовідведення, і на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані. Проте постанова Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року не набрала законної сили та оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

За таких обставин, враховуючи те, що справа № 37/564 та справа № 8/131 є пов'язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 8/131, ухвалою від 31.03.2008р. було зупинено провадження у справі №37/564 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно розпорядження від 20.05.2009р. голови Господарскього суду міста Києва справу №37/564 було передано до провадження судді Спичака О.М.

20.07.2015р. через канцелярію господарського суду міста Києва надійшло клопотання №533 Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія «Київводоканал» про поновлення провадження у справі, з якої вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі 37/564 відпали, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго», про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Згідно з частиною 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 37/564, ухвалою від 10.03.2016р. провадження по справі було поновлено та призначено розгляд на 21.03.2016р.

Одночасно, з представлених позивачем документів, а саме статуту заявника, в редакції затвердженій рішенням від 28.04.2011р. загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке оформлене протоколом №1/11, що на підставі приписів Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено організаційно-правову форму позивача з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариства.

Таким чином, з огляду на наведене вище, судом було змінено найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

21.03.2016р. позивачем подано до господарського суду міста Києва пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких заявником повідомлено суд про погашення відповідачем основного боргу та підтримано в повному обсязі заявлені позовні вимоги.

Представником позивача у судовому засіданні 21.03.2016р. надано усні пояснення по суті спору.

Відповідачем у судовому засіданні 21.03.2016р. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуто та частково задоволено.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.03.2016р. було оголошено перерву до 28.03.2016р.

У судовому засіданні 28.03.2016р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Третя особа у судове засідання 28.03.2016р. не з'явилась, представника не направила, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористалась, проте, була належними чином повідомлена про час та місце розгляду спору.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України , зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічними правами у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України наділено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Наразі, суд зазначає, що неявка третьої особи у судове засідання 28.03.2016р. не перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, за висновками суду, незважаючи на те, що третя особа не з'явилась у судове засідання 28.03.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.03.2016 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Котельникова-31» (абонент) було укладено договір №00133/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу України.

Згідно з пунктом 2.1 договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. постачальник зобов'язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

За умовами п.2.2 укладеного між сторонами правочину абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору; щоквартально представляє перелік об'єктів, в тому числі, субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами Правил; відповідає за збереження водолічильників, пломб, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла; повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником; при зміні банківських та казначейських реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний термін; при відчуженні належних йому об'єктів водоспоживання, абонент вносить про це зміни до договору у семиденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі майна, та сповіщає нового власника про обов'язок оформитись абонентом у постачальника.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п.3.3 договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Згідно з пунктом 2.3 договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У відповідності до положень пункту 3.4. спірного правочину абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7 договору №00133/4-08 від 19.02.2002р.).

У п.3.6 договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. вказано, що щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не забороненими чинними нормативними актами.

Пунктом 7.1 договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. встановлено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №00133/4-08 від 19.02.2002р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, з метою облікування послуг, які надаються Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» Житлово-будівельному кооперативу «Котельникова-31» було відкрито код №8-665.

Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не заперечені, за період з 09.2006р. по 05.2007р. заявником було надано послуги з водопостачання та водовідведення (приймання стічних вод), за які нараховано та виставлено плату на загальну суму 11260,16 грн.

Одночасно, обставини щодо прийняття відповідачем обсягів, наданих заявником послуг, підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями маршрутних листів за спірний період.

На оплату послуг з водопостачання та водовідведення за кожен з місяців постачальником виставлялись платіжні вимоги-доручення, обставини щодо отримання яких відповідачем протягом розгляду справи спростовано не було.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Умовами п.п.12.5, 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Державного комітету України, передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Згідно з п.3.1 Наказу №190 від 27.06.2008р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. Рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання (п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України).

Як вказувалось вище, у відповідності до положень пункту 3.4. договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, строк оплати послуг з водопостачання та водовідведення, які були надані відповідачу у період з 09.2006р. по 05.2007р., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Житлово-будівельним кооперативом «Котельникова-31» належним чином свої грошові зобов'язання виконано не було, послуги в повному обсязі не оплачено, в результаті чого на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 10 947,94 грн.

Однак, за висновками суду, означені твердження заявника є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Зокрема, з представлених суду банківських виписок з рахунку Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та платіжного доручення №86 від 27.06.2007р. вбачається, що відповідачем було 27.06.2007р. перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 6000 грн., в рахунок погашення спірної заборгованості. Наразі, суд зазначає, що позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 05.07.20107р., на що вказує відтиск печатки реєстрації вхідної документації.

Таким чином, з огляду на наведене вище, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6000 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, відповідачем після порушення провадження по справі (у період з 31.08.2007р. по 30.01.2008р.) було внесено оплату за спожиті у спірний період на підставі договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. послуги в повному обсязі. Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку позивача та довідкою №6329/8/8/02-15 від 17.09.2015р. Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

З приводу погашення спірної заборгованості в сумі 4947,94 грн. після порушення провадження по справі та клопотання позивача про припинення провадження по справі в частині стягнення основного боргу, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору (п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість в розмірі 4947,94 грн. Житлово-будівельним кооперативом «Котельникова-31» погашено не було, а внесено плату лише у період з 31.08.2007р. по 30.01.2008р., суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 4947,94 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, враховуючи, що частина заборгованості в розмірі 6000 грн. була погашена до звернення позивача до суду за захистом своїх прав, суд дійшов висновку щодо частково задоволення клопотання заявника про припинення провадження.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 267,21 грн., 3% річних в сумі 102,12 грн. та пені в розмірі 349,38 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.4.2 договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення оплати за послуги водопостачання та водовідведення позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку в сумі 349,38 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині стягнення неустойки - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині своєчасного внесення плати за спожиті на підставі договору №00133/4-08 від 19.02.2002р. послуги з водопостачання та водовідведення, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 267,21 грн. та 3% річних в розмірі 102,12 грн.

Після проведення перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, що був представлений позивачем, суд дійшов висновку, що останній містить арифметичні помилки.

Наразі, суд зазначає, що у застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Після проведення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних на суму 101,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 179,50 грн.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 4947,94 грн. припинити на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Котельникова -31» (03115, м.Київ, вул.Котельникова, буд.31, ЄДРПОУ 26021212) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, Печерський район, вул.Лейпцизька, буд.1-А, ЄДРПОУ 03327664) в особі Розрахункового департаменту інфляційні втрати в сумі 179,50 грн., 3% річних в сумі 101,30 грн., пеню в розмірі 349,38 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 54,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 55,31 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.04.2016 р.

Суддя Спичак О.М.