Рішення № 56914991, 30.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2016Справа №910/3263/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до про 1. Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві; 2. Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва відшкодування шкоди в розмірі 21 558 грн. 65 коп. Представники:

від Позивача: Лепех Л.Л. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 1: Валявський О.А. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 2» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (надалі також - «Відповідач - 1 ») та Управління державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва (надалі також - «Відповідач - 2») про відшкодування шкоди в розмірі 21 558 грн. 65 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 року у справі №15/106 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2", а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 112 151 грн. 97 грн. - основного боргу, 634 грн. 74 коп. збитків від інфляції, 431 грн. 68 коп. 3% річних, 2132 грн. 18 коп. - державного мита, 236 грн00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення суду 16.05.2011 року Господарським судом м. Києва видано Наказ. 17.11.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, постановою державного виконавця від 23.06.2015 року закінчено виконавче провадження щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у зв'язку з фактичним виконанням. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі №15/106 було визнано дії державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва неправомірними щодо винесення постанов від 17.11.2014р. ВП №27670881 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, скасовано постанови державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва від 17.11.2014р. ВП № 27670881 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. 22.10.2015 року Позивач звернувся до Відповідача - 1 з заявою про повернення стягнутих коштів, проте до теперішнього часу відповіді не надано. За таких підстав, враховуючи наявність складу для покладення деліктної відповідальності на підставі ст.ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві грошові кошти у розмірі 21 558 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій згідно з постановами державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 17.11.2014 року по виконавчому провадженню ВП №27670881.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/3263/16, судове засідання призначено на 16.03.2016 року.

16.03.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.02.2016 року не виконали.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.02.2016 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Відповідача-1 надати докази на підтвердження повернення грошових коштів у розмірі 21 558,65 грн.

2) Відповідача-1 надати матеріали виконавчого провадження №27670881 з примусового виконання наказу №15/106, виданого 16.05.2011 року Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2016 року відкладено розгляд справи на 30.03.2016 року, у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

30.03.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшли письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 30 березня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача - 1 заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових поясненнях на позовну заяву. В судове засідання представник Відповідача - 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 21.03.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача - 2 ухвали суду від 16.03.2016 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач - 2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач - 2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача - 2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30 березня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 року у справі №15/106, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2", а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 112 151 грн. 97 грн. - основного боргу, 634 грн. 74 коп. збитків від інфляції, 431 грн. 68 коп. 3% річних, 2132 грн. 18 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду у справі №15/106 16.05.2011 року Господарським судом м. Києва видано Наказ.

17.11.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн. 10 коп.

17.11.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" виконавчого збору у розмірі 21 558 грн. 65 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" сплатило виконавчий збір у розмірі 21 558 грн. 65 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2218 від 15.06.2015 року.

23.06.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення збору у розмірі 21 558 грн. 65 коп. у зв'язку зі стягненням на підставі платіжного доручення №2218 від 15.06.2015 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі №15/106 визнано дії державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва неправомірними щодо винесення постанов від 17.11.2014р. ВП №27670881 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, скасовано постанови державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва від 17.11.2014р. ВП № 27670881 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

22.10.2015 року Позивач звернувся до Відповідача - 1 з заявою про повернення стягнутих коштів у розмірі 21 558 грн. 65 коп. у межах виконавчого провадження, проте до теперішнього часу відповіді не надано.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що враховуючи наявність складу для покладення деліктної відповідальності на підставі ст.ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві грошові кошти у розмірі 21 558 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій згідно з постановами державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 17.11.2014 року по виконавчому провадженню ВП №27670881.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. (абзац 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.45 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 року у справі №15/106, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2", а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 112 151 грн. 97 грн. - основного боргу, 634 грн. 74 коп. збитків від інфляції, 431 грн. 68 коп. 3% річних, 2132 грн. 18 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду у справі №15/106 16.05.2011 року Господарським судом м. Києва видано Наказ.

17.11.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн. 10 коп.

17.11.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" виконавчого збору у розмірі 21 558 грн. 65 коп.

23.06.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення збору у розмірі 21 558 грн. 65 коп. у зв'язку зі стягненням на підставі платіжного доручення №2218 від 15.06.2015 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі №15/106 визнано дії державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва неправомірними щодо винесення постанов від 17.11.2014р. ВП №27670881 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, скасовано постанови державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва від 17.11.2014р. ВП № 27670881 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Вказаною постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість погашена відповідачем (боржником) самостійно, державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва не вичинялось будь-яких дій з примусового виконання судового рішення, а тому державний виконавець не мав жодних законних підстав для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 15/106 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому протиправність дій Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві по винесенню постанов від 17.11.2014 р. ВП №27670881 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі №15/106.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.

Згідно зі ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Суд зазначає, що протиправність Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві щодо стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" виконавчого збору у розмірі 21 558 грн. 65 коп. встановлена в судовому порядку, що має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону № 202/98-ВР, ст. 86 Закону № 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.

Відповідно до п. 11 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що оскільки Позивачем доведено належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача - 1 шкоди у розмірі 21 558 грн. 65 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, Суд приходить до висновку, що судовий збір за подання вказаної позовної заяви не покладається на Відповідачів та не справляється взагалі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (02121, м.Київ, ПРОСПЕКТ БАЖАНА МИКОЛИ, будинок 7-Є, Ідентифікаційний код юридичної особи 34968768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ Г.АХМАТОВОЇ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 32070519) шкоду у розмірі 21 558 (двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 квітня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин