Рішення № 56914984, 24.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016Справа №910/2926/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/2926/16

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»;

до державного управління охорони навколишнього природного середовища в

Київській області;

про стягнення 9081,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Богданевич Ю.В., довіреність № 155/1/03-64 від 06.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - позивач) з позовом до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області (надалі - відповідач) про стягнення 2497,73 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 140 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 07.03.2012р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1856,50 грн. з орендної плати та компенсації витрат за користування земельною ділянкою, за прострочення оплати якої нараховані 3% річних - 53,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 587,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2016р. порушено провадження у справі № 910/2926/16, розгляд справи призначений на 24.03.2016р.

Присутнім у судовому засіданні 24.03.2016р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.02.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 23.02.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.12р. між Головним управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської (далі - Орендодавець), відповідачем (далі - Орендар) та позивачем (далі - Підприємство, Балансоутримувач) було укладено Договір № 140 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1, п. 2.1, п. 2.4 якого, Орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 27.10.11. № 409/6625 та листа № 042/11/11-1031 від 27.01.12. передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 467,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, б. 1/2 літ. А (далі - об'єкт оренди) та перебуває на балансі позивача.

На виконання умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди від 07.03.2012р.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250 і становить 1 грн. на рік.

Крім орендної плати Орендар сплачує компенсацію витрат підприємства, яка за січень 2012 року складає 1 355,07 грн. (п. 3.3 Договору).

Положеннями п. 3.5 Договору сторонами погоджено, що додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати, компенсації витрат підприємства забезпечуються у вигляді авансової плати в розмірі не менше ніж орендна плата, компенсація витрат підприємства за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату, компенсацію витрат підприємства за останні два місяці строку дії договору оренди, індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідності до Методики розрахунку орендної плати (п. 3.10 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 9.1 Договору з 07.03.2012р. по 05.03.2015р.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата, компенсація витрат підприємства сплачується Орендарем на рахунок Балансоутримувача (Підприємства), починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Відповідно до актів приймання-передачі від 04.02.2015р. та від 03.04.2015р. відповідач повернув позивачу орендовані за спірним договором нежитлові приміщення в будинку №1/2 літер А на вул. Басейній.

Наведене свідчить про фактичне використання відповідачем нежилого приміщення та існування обов'язку з оплати належних платежі за спірним договором оренди на користь позивача за період з 05.03.2015р. по 04.04.2015р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті 1856,50 грн. - компенсації витрат підприємства в тому числі за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2015р. по 04.04.2015р.

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено обов'язок Орендаря вносити орендні платежі (орендну плату і компенсацію витрат підприємства) своєчасно і в повному обсязі.

Оскільки відповідач заборгованість по сплаті компенсації витрат підприємства в тому числі за користування земельною ділянкою не оплатив у повному обсязі, позивач 10.02.2016р. рекомендованим листом направив відповідачу вимогу за вих. № 155/1/03-925 від 08.02.2016р. про сплату боргу в сумі 1856,50 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті компенсації витрат підприємства в тому числі за користування земельною ділянкою в сумі 1856,50 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відносини між позивачем та відповідачем мають цивільно-правову природу договору найму (оренди).

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати за користування об'єктом найму за період з 01.02.2015р. по 03.04.2015р. та не надано доказів оплати належних платежів, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті компенсації витрат підприємства в тому числі за користування земельною ділянкою в сумі 1856,50 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача сумі 3% річних у сумі 53,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 587,78 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє останні за розрахунком позивача, який доданий до позовної заяви та який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області (01004, м. Київ, вул. Басейна, б. 1/2А; код ЄДРПОУ 05524009) на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість з оплати компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 1856 грн. 50 коп., 3% річних - 53 грн. 45 коп., 587 грн. 78 коп. - інфляційних втрат та 1378 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.03.2016р.

Суддя А.І. Привалов